Місяць минув з гучного розслідування Бігус про заступника голови Нацполіціі Дмитра Тишлека. Один з вищих керівників правоохоронних органів України проживав у будинку кримінального ватажка, користувався машиною, оформленою на фірму кримінального ватажка, та приховав, що його дружина є громадянкою Росії та має там щильні зв‘язки.
Здавалось, Тишлек має бути негайно звільнений з посади, залучений до відповідальності, а також мають відповідати ті, хто провалив спеціальну перевірку та допустив пов»язану з криміналом людину на таку високу посаду.
Але Тишлеку усе зійшло з рук, його бояться чіпати інші правоохоронці. Він відсторонений наказом міністра МВС від виконання обов’язків, але, за даними джерел Цензор.Нет, все це проста показуха.
Тишлек досі не звільнений з Нацполіціі.
Службове розсліжування по Тишлеку ніяких висновків не зробило за цілий місяць роботи.
Але найцинічніше, що Тишлек продовжує працювати у своєму кабінеті, ходить на служну та фактично контролює ті самі сфери, які дуже привабливі для мафії.
Зокрема, це питання обігу наркотиків, яким тісно опікується угруповання Хімпром.
Таким чином, журналісти зробили усю роботу замість державних контролюючих органів, але держава досі нічого не зробила, щоб виконати своі обов’язки, звільнити та покарати високопосадовця.
Така повна пасивність влади показує, що Тишлека «дахує» офіс президента та та сама мафія, боротись з якою Тишлек мав би по своїй посаді, але замість того став з мафією співмешкати.
Без сумніву, призначання та збереження Тишлека на посаді після такого суперскандала спільне рішення Зеленського, Єрмака та Татарова.
І може скластися враження, що роблять вони це не за просто так, а тому що мафіозні гроші йдуть у кишеню не тільки деяким керівникам Нацполцііі, але й вищому керівництву Слуг народу.
Оскільки Зеленський боіться відповідати на непостановочні питання украінських журналістів, і навіть злякався зустрітись зі мною на прес-конференції під час війни, маю сподівання, що хтось з іноземних журналістів зможе запитати голову держави, чому він тримає на найвищих посадах у поліції одіозних людей, і чому не коментує публічно цю ганебну історію.
Юрій Бутусов
P.S.
Внутрішня кухня
У вже дуже далекі часи на межі розвалу совка, коли він або ось-ось мав розвалитися, або тільки розвалився, довелося спілкуватися зі старшим опером одного з великих РВВС, який, за його словами, виконував обов’язки заступника начальника своєї служби. Точно не можу згадати час цієї розмови і називалася вона ще ОБХСС або вже БЕЗ – не стверджуватиму, хоча швидше за все це ще була ОБХСС.
І ось, щоб мені молодому і тоді ще недолугому діячеві було зрозуміло, як там у них все влаштовано, він пояснив популярно та доступно. За його словами, щоранку всі опера служби збиралися на оперативну роботу у начальника. Що вони там обговорювали у поточних справах, ніхто б розповідати не став, але мова була не про це. На стіні кабінету начальника висіла велика карта району, який обслуговував цей орган. На ньому стояли значки та мітки з кольору яких можна було зробити висновок про те, які точки знаходяться під чиїм контролем.
Зрозуміло, що великі підприємства були закріплені за місцевою владою та будь-які дії всередині них, начальник погоджував особисто з керівником місцевої влади. Інші значки позначали КДБ та прокуратуру, під якими вони ходили, все інше було на вільних хлібах ОБХСС, яка обкладала даниною вже самостійно та робила «показники» теж на цій же території. Простіше кажучи, не можна було взяти і «відпрацювати» об’єкт КДБ з цілком зрозумілих причин. Ті не скажуть, що харчуються з цих місць або вони взагалі належать їхнім родичам, але просто скажуть, що там ведеться якась глибока розробка і на тому все.
Закусуватися з прокуратурою міг лише ідіот, оскільки тоді вона вела не лише процесуальний супровід слідства, а й здійснювала нагляд за органами. Тому найгірше, що можна було собі уявити, це зіпсувати стосунки із прокуратурою. І ось так було поділено сфери впливу. На той момент до цієї конструкції бандити прямо не вписувалися, оскільки вони вирішували свої питання самостійно і практично не перетиналися з органами. Зрощування відбулося дещо пізніше і вже тоді повністю загубився кордон, де закінчуються менти та починаються «органи» – міліція та прокуратура. Але на той момент цього ще не було.
І ось цей старший опер розповідав, як вони «кроїлися» здобиччю. Просто нагадаю, що на той час діяли такі статті кримінального кодексу як «незаконні валютні операції», а простіше – обмін валюти на руках, спекуляція і навіть «приховування товару». Простіше кажучи, ОБХСС могли прихопити будь-кого, хто хоч якось «крутився в бізнесі». Ну і зрозуміло, що нікому не хотілося мати собі вирвані роки і тому досить легко відкуповувалися від таких наїздів. А деякі просто платили обумовлену абонплату. Ну і зрозуміло, що все, що крутилося у конкретному бізнесі у вигляді товарів, опера могли собі брати без оплати і це йшло бонусом, без вирахування від обумовлених сум.
Напевно, тут я нікому Америки не відкрив, але тут важливе інше. Тоді ще не було мобільних телефонів і після ранкової оперативки опера роз’їжджалися «у поле», а ввечері – знову збиралися у начальника з доповідями про те, що було зроблено за день. Насправді ж ранкової оперативки було достатньо, а ввечері просто кожен заходив до кабінету, часто – без начальника, який був у керівництва, та у спеціально відведену тумбочку, завантажували половину добутих за день грошей. У кожного опера таке траплялося не щодня, але з усього відділення туди обов’язково викладалася сума тих, кому сьогодні фартонуло. Завтра це могли бути інші опери і так – по колу.
Начальник ніколи не питав про те, хто поклав гроші і за що. І опера ніколи не знали, скільки відділення «накосило за місяць». За чутками, начальник відділення щось заносив начальнику органу, хоча невідомо, чи це було на регулярній основі, чи якось інакше, але до обласного УВС він точно возив раз на місяць. Знову ж таки, скільки – невідомо, але відомо, що особливо «жирних» клієнтів, начальник ОБХСС обдирав сам, а відомо це ставало після того, як хтось із відділення наїхав на них і того вечора все зупинив і повернув назад. Та й зі слів опера, ні ОБХСС, ні ДАІ не практикували видачу зарплати. Як він стверджує, начальник брав у касі відомість відділення та в ній усі розписувалися, а грошей ніхто не бачив. Невідомо, чи залишав начальник відділення їх у тій самій тумбочці, чи він брав тільки відомість, а гроші заносили прямо начальнику органу – було невідомо.
Після цього мені довелося поспілкуватися зі знайомим даішником і я акуратно підвів розмову про те, чи отримує він у касі свою зарплату, і той здивовано відповів:
«Навіщо?», тим самим – частково підтвердивши розповідь того старшого опера ОБХСС. Але тут важливе не плече заходу грошей, а друге – невидиме плече. Безумовно, в ці дві служби будь-хто не міг прийти, оскільки кандидат мав мати вміння взяти і поділитися. Даішники прямо розповідали, що влаштуватися до них на роботу – коштувало пристойних грошей, але залежно від того, через кого туди потрапляли, суми дуже відрізнялися.
Але навіть маючи рекомендації, одразу новачок не приймався, а його брали як добровільного помічника на випробувальний термін від місяця до трьох місяців. Його ставили «на лопату» – із жезлом на посту ДАІ під прикриттям діючих даішників і ті дивилися, чи вміє він вичавити бабло і що він з ним робитиме далі. Якщо ці тести проходили позитивно, його рекомендували до зарахування до штату. І тут виникає друге плече цих схем.
Отриману половину бабла начальник використовував на власний розсуд і підлеглі не знали, скільки він залишає собі, а скільки – роздає далі. Приблизно це можна було визначити по тому, як часто він змінює свої машини і які вони у нього в даний момент, а також по тому, яку нерухомість він собі підгріб. Але в такій схемі у начальника виникали зобов’язання перед особовим складом.
Якщо хтось попадався на «робочих моментах» або влипав у якусь смердючу історію, начальник гасив негативні наслідки швидко та ефективно. Іноді це вдавалося зробити просто без наслідків, а в самому піковому випадку співробітник або переводився кудись подалі з цього органу, або йшов «в народне господарство», але однозначно – без судів та слідства.
І ось що тут важливо, самі опера і стороння публіка завжди були впевнені, що це — непотоплювана система і що боротися з нею — собі дорожче., тому простіше заплатити і не мати собі нерви.
Старший опер пояснив, що всі віддають половину зі знанням саме цього механізму і авансують свою відмазку у разі великого шухера. За його твердженням, особисто йому невідомо жодного випадку, коли б це не спрацьовувало. А там всяке було, і смертельні ДТП і якісь інші гучні скандали, все спускалося на гальма. Особливо глушилися будь-які скандали, пов’язані з «професійною діяльністю» подібних персонажів, а саме обдирання бізнесу або просто громадян. Опера навіть гадки не мали, за які мотузочки смикає начальник, але підсумок завжди був однаковим — все сходило нанівець.
Тепер, після цієї довгої розповіді про вже досить давню історію, перейдемо в сьогоднішній день. Незабаром буде два місяці, як було звільнено міністра оборони Рєзнікова, причому – повалено після цілої низки великих, корупційних скандалів. Очевидно, що звільнення міністра за таких крайнє тривожних обставин вимагає як мінімум повної ревізії діяльності попередника, яку має організувати наступник. Це – природний процес хоча б тому, що брати на свій загривок чужі гріхи – вкрай нерозумно. А якщо так, то на користь нового міністра вивести всі суми, розкрадені «новими особами» команди Резнікова, і оприлюднити.
Навіть якщо ці результати не публікувати, то в будь-якому випадку від нього має пройти інформація про те, що «виявлено низку порушень» і зараз працюють слідчі та призначені перевірочні комісії. Тим самим він ніби повинен показувати, що ось це все — було до мене і я відповідальності за це нести не бажаю, а якщо доведеться — відповідатиму тільки за своє. Але ні про що подібне не чути, ні про конкретні суми, які були розпиляні усміхненим художником за розписом серветок, ні про те, хто проводить перевірки та яке відомство веде розслідування. Повний та глухий нуль.
Причому суспільство має максимальний запит на внесення ясності саме в цю сферу діяльності міністерства, а натомість міністр займається якимись дивними, кадровими питаннями не по службі тилу, де йшов процес гігантського розпилу, а лізе у сферу діяльності головнокомандувача та ініціює зняття з посади командувача ССО. Це що ж, із розкраданнями вже розібралися, і тепер є час для таких справ?
Дивлячись на цей мовчазний пейзаж, просто мимоволі згадується цей старший опер ОБХСС і його розповідь про їхню внутрішню кухню. Чим довше йде гра в мовчанку, тим більше цей жанр нагадує щось, що було давно, ще наприкінці совка. Втім, можливо прямо зараз готується якась гучна заява про те, що розкрито протиправну діяльність групи посадових осіб, які завдали шкоди військовому бюджету воюючої країни, чи все ж таки…?
~~~
Від anti-colorados
