Майже рік тому, 25 травня 2019 року Міжнародний трибунал з морського права у Гамбурзі ухвалив попереднє рішення на користь України у справі «Україна проти Росії про затримання військових кораблів та їхніх екіпажів у Керченській протоці в листопаді 2018 року».
Трибунал оголосив про застосування тимчасових заходів по відношенню до Російської Федерації за порушення нею імунітету трьох українських військових кораблів та 24 членів екіпажу. Він зобов’язав Кремль віддати наші кораблі і звільнити моряків. Завдяки цьому вердикту наших героїв вдалося повернути додому.
Нагадаю, що безпрецедентне в історії трибуналу рішення стало наслідком високопрофесійної роботи української дипломатичної команди відповідно до підписаних мною директив. Директиви давали чітке завдання – притягнути агресора до відповідальності.
Вже наступного місяця Україна має подати меморандум із роз’ясненням своєї позиції до Спеціального міжнародного арбітражу, створеного згідно з Конвенцією ООН з морського права. На даному етапі йдеться вже про компенсацію збитків, завданих Україні.
Однак, викликає сумніви готовність теперішньої української влади продовжити міжнародно-правовий процес, який наша команда започаткувала понад рік тому. А Росія вже використовує тезу про те, що адміністрація Зеленського, Офіс Генерального прокурора та ДБР і самі розглядають події листопада 2018 року як військову провокацію з боку України.
Дії українського ДБР чітко синхронізуються з Федеральною службою безпеки Росії. І в ФСБ, і ДБР вважають прохід українських кораблів українським морем кримінальним злочином. І ФСБ, і ДБР допитували українських моряків. Чи не єдиною розбіжністю між позицією цих двох відомств є те, що ФСБ арештувала українських моряків, а ДБР хоче пред’явити підозру командувачу Військово-морських сил України адміралу Ігорю Воронченку.
Лише миттєва негативна реакція громадськості, ветеранів, журналістів і політиків-державників утримала владу від цього злочину проти України. Але кримінальна справа за фактом подій у Керченській протоці, що була розпочата з подачі поплічника Януковича Портнова, продовжує «розслідуватися».
Цією справою українська влада захищає правову позицію Росії, заперечує висновки Морського трибуналу ООН, який своїм рішенням визнав повністю правомірною позицію України.
Цією справою теперішня українська влада створює ризик скасування азовського пакету санкцій проти Кремля, запровадженого Євросоюзом та Сполученими Штатами.
За цілий рік влада палець об палець не вдарила, щоби захистити свободу судноплавства в Азовському морі. Жодне українське військове судно не перетинало Керченської протоки. А це викликає обґрунтовані підозри, ніби Володимир Зеленський змирився з повзучою анексією Росією Азова і фактично визнає Азовське море внутрішнім озером Росії.
Хоча влада в межах міжнародного морського права і за підтримки наших закордонних партнерів могла і мусила наполягати на нашому законному суверенному праві здійснювати такі переходи в інтересах зміцнення обороноздатності країни.
Очевидно, що сам факт наявності в Україні кримінальної справи по подіях у Керченській протоці підриває позиції нашої держави у Спеціальному міжнародному арбітражі. Ініціатори цієї справи та посадові особи, які її порушили на догоду Москві, мають бути покарані за державну зраду.
Ми вимагаємо від МЗС надати суспільству інформацію, яким чином країна готується до арбітражу, якщо взагалі готується. Ми очікуємо, що Володимир Зеленський знайде потрібні слова, щоб висловити, нарешті, публічно свою позицію щодо нападу Росії на Україну в Керченській протоці. І це має статися не пізніше, ніж у травні.
Стосунки з Росією – це закладене росіянами мінне поле. І помиляється той, хто думає, ніби має право на помилку. Слава Україні!
