Цього року наш флот поповниться 2-ма підводними човнами, 3-м корветом та 3-м ракетним катером.
Насправді — ніт.
Але такі плани/ідеї/мрії/сподівання були у кінці 2014-го та початку 2015-го. А планувати ми вміємо… Кожен новий Міністр, НГШ, командувач виду чи роду завжди починає планувати з нуля і по новому.
Гайдук планував до 2020-го. Воронченко до 2035-го.
За всю історію нашої держави, жоден з цих (і їм подібних) «планів» не був реалізований. Плани оновлення ВМС до 2020-го провалилися. Концепція розвитку ВМСУ до 2035-го теж вже провалюється. «Москітного флоту» немає. Ударного мобільного компоненту на морі немає, не закладено і закладка не передбачається. Береговий ракетний комплекс «от-от буде» але його немає. Він буде. Але його немає. Все колись буде. Але його немає… Навіть свого приміщення у штабу флоту немає…
Чи вина у цьому флоту? Частково… Чи вина у цьому ГШ? Частково… Чи вина у цьому МОУ? Теж частково. Фактично винних немає. Як і результату.
За 5 років нам не вдалося сформувати ефективної системи висвітлення надводної обстановки на півдні та отримати засоби враження. Фактично, для флоту це завдання №1. Все інше — бронекатери, корвети, бригади морської піхоти з танками та артою, для флоту не мають значення. Ібо флот це не сухопутні війська. Але найголовніше що ми втратили людей. Багато якісних спеціалістів, моряків, корабелів, офіцерів та старшин. І вони продовжують йти… І вони вже не повернуться.
Кожного січня, з початком нового року, є велика надія, що щось почне змінювати. І кожного грудня, підбиваючи підсумки, є велике розчарування у черговому втраченому році.
Цього січня є сподівання отримати до кінця року 2 МБАКи, 3 «Кентавр-ЛК», середній розвідувальний корабель, 3 «Айленди» — цілих 9 нових одиниць… Є сподівання, нарешті, побачити реальну модернізацію небоєздатного «Сагайдачного» та першу ракетну батарею ПКРів… Але, грудень покаже, чи справдяться сподівання.
Тарас Чмут
