Будь яка інформація про успіхи українських військових подається максимально стримано, без прізвищ і портретів, щоб не дай бог не створити у суспільній свідомості образ героя, чиє прізвище не починається на «Зе» і не закінчується на «ленський».
Не секрет, що наш президент страшенно ревнивий і боїться конкуренції з боку військових. Більш менш рейтингових конкурентів він прибрав з посад і посадив, щоб не заважали, і безперестанку кружляє на бриючому польоті над електоральним полем, щоб вчасно зрубати голову, яка може піднятися вище за Вовину.
А пересічний виборець що? Заплутався, зневірився, втратив орієнтири. То сидів чекав на переговори Зеленського, тепер сам не знає чого чекає, головне щоб «усе скоріше кончилося».
Всі мої надії на малесенький прошарок розумних людей, який тане з кожним днем.
Валерій Прозапас:
Те, що одній й ті самі люди радіють усуненню українофоба Портнова і одночасно позитивно сприймають переслідування Порошенка за позовами того ж Портнова — це вже не дивина, а прояв української шизофренії, яка давно квітне зеленим цвітом не тільки на цьому прикладі.
Хоча в цьому випадку вперте небажання деяких добрих патріотів роками не помічати прямого зв’язку вже дохлого гебешного рішали з командою «нових ліц» може мати якусь їхню взаємовигідну природу; то вже на совісті кожного «нєразобравшегося».
Але не варто забувати, що цілеспрямована руйнація держави почалась саме з повернення Портнова та призначення його помічника Богдана головою ОП;
потім соратники Портнова заполонили силові та судові структурти, і в тій же ОП з’явився Смірнов і Татаров (який сидить там досі), а сам Андрєй Владіміровіч почав писати сегрегаційні законопроекти для «слуґ народа», та «своімі рукамі возвращать справєдлівость», за словами нардепкі Смаглюк.
А, ну і до речі, перед самим повномаштабним вторгненням всі ці Вєрєщук-Арахамії говорили буквально словами Портнова про «спокій», «бєз панікі».
Українцям всі ці підводні ньюанси традиційно не цікаві (тим більше їм грамотно 6 років крутять портновське шоу «посадити Порошенка») — але саме портновщіна в чималій мірі стала причиною катастрофи 2022, зробивши нас слабкими.
Це і є та «сістєма», яку ніхто і не думав «ламати», її навпаки удосконалено до відвертого свавілля, і яка на невизначений термін повисла гірею на нашій державі.
Щойно мені попалось на очі, що на прес-конференції Зеленського журналіст з пригрітого телеканалу «Ми-Україна» запитав, скільки разів Президент на турніку підтягується. Це ж до якого рівня опустилась журналістика в Україні, це ж наскільки Офіс обнулив журналістське середовище та громадянське суспільство, що в нас навіть не було обурення цим!
Тому що насправді питань є дуже багато… І серед перших : про зупинку транзиту московської нафти, про передачу ПДФО бригадам, про забезпечення ребами і дронами, про покарання винних за несправні міни, про переговори щодо нових ракет ППО, про визволення заручників і військових, і цивільних. Про переслідування бойових генералів, про звільнення Татарова і Єрмака…
Але ні, його питаються скільки разів він підтягується на турніку….
До Зеленського багато претензій, але ніхто не поставить під сумнів його незламність.
Три роки кожного дня споглядати розбомблені домівки і трупи українців, і не обмежити дерибан бюджету, бодай на копійку, на користь ППО.
Це незламність найвищої проби!
Steppe:
Це блюзнирство вищого ступеня. В нормальної людини серце стало б, від зроблених нею злодіянь
Minarge:
Це називається психопатія з властивою відсутністю емпатії.
Buzz Лягушкіс:
Та хай вже перепишуть конституцію, де він відповідальний лише за звернення по марафону і підтягування, щоб дохєраневдоволені його потужністю заспокоїлись
