Цікаві деталі перших днів війни

У статті в ВВС Абдужаліл Абдурасулов аналізує деталі провалу оборони Півдня. Вже не кляті порохоботи, а поважне видання стверджує, що «Чонгарська протока і вузький перешийок, що з’єднує Кримський півострів з материковою частиною, вважали практично непереборними перешкодами при вмілій організації оборони. А мережа зрошувальних каналів, що тягнеться всією областю, перетворювалася на природні перешкоди для просування військової техніки.» «Але мости через Чонгар та канали не були підірвані. І рано-вранці 24 лютого російські війська змогли спокійно, не зустрічаючи особливих перешкод, переїхати адміністративний кордон з Кримом і автомобільними трасами зробити блискавичний кидок. Російські підрозділи проїхали понад 100 км буквально за кілька годин та взяли під контроль Нову Каховку. До опівдня вони були біля Антонівського мосту на підході до Херсона. За кілька днів вони захопили територію, більшу за Швейцарію.» Це про@б чи диверсія?

Південь обороняли НЕДОУКОМПЛЕКТОВАНІ!!!! танкова рота 59 бригади та 80 ДШБ. Ще дуже насторожують такі подробиці, що танки були заправлені тільки наполовину від потреби активної оборони і в результаті вони спинились в розгар бою при обороні Антонівського мосту. Провал закупівель солярки напередодні вторгнення — це був про@б чи диверсія?

Роман Костенко робить висновок «Ми насамперед не призвали резервістів, не оголосили воєнний стан раніше, ми не повністю розгорнули військові частини. Якби провели мобілізацію населення не в день вторгнення, а заздалегідь, то потім нам не довелося б кидати непідготовлених людей на фронт. Можна було б їх підготувати». Це про@б чи диверсія?

Висновок статті ВВС полягає в тому, що катастрофу на Півдні могли б відвернути «Підрив мостів, рання мобілізація, своєчасне розгортання військ на рубежах, ефективна комунікація та планування оборони міст — все це могло б дати зовсім інший результат російського вторгнення на півдні України.»

У документальному фільмі Оборона Києва полковник Артем Іллюхін розкрив подробиці оборони Гостомельського летовища, де за повідомленнями Бернса рашею планувалась висадка десанту для захоплення Києва. Полковник повідомив, що основний склад бойового підрозділу охорони летовища напередодні вторгнення був перекинутий на Схід. Атаки елітного рашистського десанту, який по чисельності переважав охорону летовища в 10 разів, відбивало всього 120 строковиків Нацгвардії. Це про@б чи диверсія?

Генерал-майор Андрій Маліновський, начальник управління ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив:

— Ракетні війська і артилерія, все угруповання було зосереджено на сході нашої держави. Обороняти Київ починала зведена артилерія загальної підтримки. Вона була в складі (!) ОДНОГО дивізіона 2С7 («Піон»). І зведена батарея. Так звана «салютна» батарея Д30.

Ось що повідомив начальник штабу артилерійської бригади Сергій Огеренко на запитання Укрправди, чи були в артилеристів безпілотники для корегування вогню:

– Ні.

– Коли вони у вас з’явилися?

– З 24-го лютого ми працювали з чужими аеророзвідниками, а свої з’явилися десь у липні. Люди з’їздили на навчання, і зараз у нас достатньо і коптерів, і «літаків».

Ми знаємо, що за наказом Зеленського були забрані безпілотники з передової. Тепер дізнаємось, що при обороні Києва при мізері арти, артилеристи навіть не мали безпілотників, щоб знаходити цілі. Мало того – цих безпілотників вони не мали цілих пів року – аж до липня. Це про@б чи диверсія?

У своїй статті в The Wall Street Journal Джеймс Марсон робить висновки, які є протилежними до подачі ОПи:

1. Ми вистояли не тому, що хтось не втік, а навпаки Боневтік зміг залишитись завдяки спротиву українців, які усіма методами допомагали військовим. Дослівно: «саме ці громадянські солдати, об’єднавшись із військовослужбовцями, переломили хід найрезультативнішої битви в Європі з часів Другої світової війни та зберегли статус України як суверенної держави. Захист Києва дозволив президенту залишитися.»

2. Відсутність евакуації напередодні вторгнення не допомогла обороні, а зашкодила, бо після 24 лютого колонам військових було важко рухатись назустріч мирним жителям. Дослівно: «Українському спецназу потрібно було швидко дістатися до Києва. Але дороги від їхньої бази в Західній Україні були забиті автомобілями, що прямували в інший бік. Цивільні були в паніці. Російські бронетехнічні колони йшли до столиці з Білорусі, менш ніж за 100 миль на північ. Інформація була мізерною і часто суперечливою.»

3. Київ врятували випадковості — такі як волонтери Дмитрієв і Олександр Олександрович, які запропонували військовому командування зірвати дамбу, щоб затопити місцевість і перекрити шлях наступу; айтішник Гончар, який використовував дрони для розвідки і скидання з дронів гранат на танки; ентузіасти, які лагодили БТРи; цивільні, які доєднувались до залишків бойових підрозділів, що відступили; місцеві мешканці, які передавали координати колон агресора військовим; Чорновол, яка зі Стугною прийшла на підкріплення 72 бригаді і бариста, який Нлавом підбив танк; група Ушакова, яка втримала Житомирську трасу.

Отже – ми вистояли наперекір дивним діям Зеленського впродовж 2019-2021 років, коли закривалась ракетна програма, відводились війська з капітальних укріплень, забирались у військових безпілотники, розформовувались Аеророзвідка, авіаескадрильї та Овруцька танкова бригада, яка мала прикривати Київ з Півночі. Ми вистояли всупереч відсутності мобілізації і провалу закупівлі пального напередодні вторгнення. Ми вистояли всупереч відсутності евакуації напередодні вторгнення і її хаотичного здійснення в перші дні війни, що перешкоджало швидкому надходженню підкріплень. Ми вистояли, заплативши за такі про@би сотнями тисяч життів.

Слава нашим Героям, що вберегли Україну!

___________________________________________________________________

Ще трохи хроніки зі ЗМІ (посилання в коментарях)

1. ЗСУ зайшли в Київ тільки в другій половині 25 лютого. До цього з диверсійними групами боролись ТРО.

2. Колона зі Стінгерами і Нлавами зайшла в Харків тільки 28 лютого.

3. Виконавчий директор Bellingcat Христо Грозєв 24 лютого повідомив, що 18 літаків Іл-76 залишили Псков та летять до Києва. А в цей час в Гостомелі 120 нацгвардійців стрілецькою зброєю ведуть бій з 1500 рашистських десантників, а аеропорт Жуляни зовсім без охорони.