Не найкращий час підлити ще зради в вогонь, але, певен, чим раніше все це дійде до відповідальних осіб, тим більше в нас шансів … не програти. Тож не буду, ані тримати в собі наболілого, ані намагатись бути лаконічним.
Пройшов вже рік з того моменту, як я вперше побачив під ногами рештки цих ірано-руських дронів, їх бойову частину і результати роботи. Тоді до Києва вони якось ще не долітали, але вже було ясно, що незабаром стануть справжнім геймченджером…
Чи достатньо одного року щоб створити щось навіть краще ніж Шахед, маючи зразок, фахівців, доступ до західних компонентів, гроші і мотивацію? Цілком і абсолютно.
Чи є в нас сьогодні свій «Шехеденко»? Немає, хто б вам там шо не розказував в прес-релізах. І навряд чи з’явиться найближчим часом. А те що є, на жаль, не йде ні в яке порівняння — ні бобри, ні мороки, ні рами ні все інше, про що ви скоріш за все і не чули, — ні кількості, ні ефективного заряду, ні точності влучання, ні захищеності. То чому ж!? В країні з потужним айті-сектором, інженерами, своєю авіабудівною галуззю, принаймні тимчасово високою мотивацією і шаленими бюджетами в цьому секторі?
Причин багато, але більшість з них зовсім неочевидні.
В нас нема свого Шахеда, бо люди і компанії, які здатні його створити і виробляти (а таких чимало), досі або не знають, що це взагалі таке і яким воно має бути, або знають і не хочуть робити, бо зайняті виробництвом менш ефективного але прибуткового продукту, який і так купують.
В обох випадках, на мою думку, винна в першу чергу держава (та ті хто частково перебрав на себе її функції).
Ну не можуть цивільні фахівці самостійно при всьому бажанні прийти до розуміння, який «шахед» нам потрібен, без конкретного ТЗ або хоча б рекомендацій чи настанов від військових фахівців (справжніх). Навіть, якби отримували той омріяний багатьма доступ до трофейних дронів, які вже давно десятками пиляться по підвалам відповідальних структур та навіть продаються на чорному ринку. Бо копіювання без розуміння зазвичай призводить лиш до відтворення недоліків та непомічання переваг.
Замість цього наша держава та фонди (до яких відповідно в мене претензій менше, бо все ж таки не профі) мабуть з найкращих міркувань скуповують і всіляко підтримують виробництво всього, що хоч якось схоже на літак.
Хтось скаже — так це ж правильно, хай розвивається сфера, ринок, народжуються рішення і технології і рано чи пізно з’явиться в нас свій Шахед! — Категорично не погоджуюсь! Розвивати це все ми мали час 5 років тому, а зараз такі «широкі інвестиції» на мою думку лише заморожують потенціал сектору, гальмують прогрес та віддаляють нас від перемоги. Як так? Та дуже просто.
Сотні підприємств сьогодні витрачає свій дефіцитний потенціал та наші з вами гроші на створення фактично непотребу — літаків, які не відповідають поставленим задачам. Стоп! Але ж я сказав, що задач ніхто не ставить? Нажаль, не зовсім так… Все таки ставлять, ставлять абсолютно некомпетентні, хоча в більшості зовсім не дурні і непогані люди, просто ті, які не знають бо й не можуть знати, що таке сучасний ударний дрон.
В результаті майже увесь сектор цього року і вже, схоже, й наступного зайнятий розробкою і виробництвом літаків «ХОМЯКАДЗЕ» за формулою придуманою, мабуть, якою-небудь дівчинкою (або хлопчиком) з якого небудь міністерства чи фонду — літаків для перенесення МАСИ на ВІДСТАНЬ. Ну а чого? Класна ж формула? Ідеально підійде колись тій самій Новій Пошті, але не для військових задач, які залишаються на жаль незакритими, бо всі, хто потенційно міг би їх задовольнити надовго «заморожені» тими самими безглуздими замовленнями.
Але, варто зауважити, що винні в цьому також і безпосередні «користувачі», які маючи чималий досвід досі не долучились до побудови якогось хоча б «закритого» ТЗ. Чи може воно просто занадто закрите — тобто лише для «кишенькових» компаній, що цілком прогнозовано створює абсолютно згубну на сьогодні монополію — завищена ціна, недостатня якість, смішна кількість. Окрема «подяка» особисто від мене і усім любителям на радість начальству і на зло ворогу тупо фальсифікувати реальну ефективність окремих засобів, що в більшості призводить до їх тотальної переоцінки. В результаті виробник замість того, щоб розвивати і покращувати свій продукт (або замість того, щоб пекти скажімо хліб) зосереджується лише на масштабуванні виробництва та зниженні собівартості для збільшення прибутку.
Звідки я це знаю? Бо бачив своїми очима мабуть більшість таких продуктів і виробників, які дуже активно рухаються не туди, або не настільки «туди», на скільки потрібно і на скільки дійсно могли б!
Чого ж я, «такий розумний» і знаючий, чого нам насправді треба, не розказав цього усім? Або хтось інший, хто з якихось причин щось в цьому тямить? Передбачаю це питання і хочу відповісти теж запитанням — А чому вони повинні мене слухати, чи якогось іншого «мамкіного експерта» з вулиці? Чому повинні вірити моєму баченню? Адже я не представник держави, не офіційний експерт з ребів, ппо та дронів, і саме важливе — я не замовник, а от справжні платоспроможні замовники вимагають від них зовсім іншого, а головне — набагато простішого! Чи можемо ми звинувачувати бізнес в тому, шо він тупо виконує запит замовника? Ну, хіба що трохи. А от звинувачувати в некомпетенції, або в небажанні залучати цю компетенцію замовника — не просто можемо, а повинні!
Приклад із життя. Давно мав справу з однією досить перспективною фірмою «А». Виробничі потужності, гарні інженери, патріотичний настрій, багаж досвіду. З великим інтересом спостерігав за розвитком їх продукту, вірив в нього, чим міг допомагав, радів просуванню. Але в один день це все різко зупинилось. Держзамовлення! Нарешті успіх, трохи переводимо подих і кидаємо усі сили на масштабування недоробки. Ще один Шахеденко помер в утробі матері. Завіса…
І тут може хтось недотичний до теми здивується, чому ж не покращувати продукт навіть отримавши державне замовлення? Дуже просто. По-перше, законодавство фактично забороняє вносити будь-які зміни в продукт (навіть очевидні покращення) без повторного проходження всіх кругів пекла і комісій. По-друге, обсяги замовлень часто настільки об’ємні, що невеликі виробники і з ними банально не справляються. Про які доробки може йти мова?
Ще одна проблема — плановість виробництва та замовлень. Ну не можна в цій сфері формувати замовлення і навіть ТЗ на рік вперед! Так, без цього виробникам не буде простіше, але… Нажаль більшість того, що було замовлено півроку тому і має бути вироблене ще через півроку, вже сьогодні банально не працює і нікому не потрібне. Ворог навчився протидіяти, змінилась тактика бойових дій, помінялись пріорітети …
Як вирішити цю проблему? Я не знаю, але точно знаю, що якщо не вирішимо, то будемо тими тисячами дронів просто «топити грубку», а інших не буде, бо гроші і виробничі потужності небезграничні.
Ще приклад з життя. Поїхав в аграрний регіон подивитись дрон-камікадзе, створений «непрофільним підприємством». І побачив справді геніальне рішення — але ні, не камікадзе…
Хлопці в прямому сенсі склепали з жесті дійсно непогано літаючий планер і докрутили до нього бензиновий мотор. Склепали заклепками, із звичайної будівельної жесті порізаної по лазером по лєкалам. Ще й мотор самі якось точать в цеху. Летіти по розрахункам має швидше 200 км/год і ще й далеко летіти. Собівартість щось типу 1000 доларів.
І знаєте що це? Це ідеальна фейкова-ціль для відволікання ППО ворога, тому що — швидка, завдяки чому імітує інші важливі засоби, тому що дуже помітна на радарах за рахунок жесті і тисячі своїх заклепок, тому що гучна, тому що дешева і тому що в принципі сама по собі занадто важка, щоб нести якийсь ефективний заряд і стати ефективним камікадзе, чи навіть тим самим «хомякадзе».
І здогадайтесь, що хлопці хочуть з цього створити? Так, камікадзе. Бо хтось з тих самих «замовників» в них вже був і заморозив ще один потенціал.
У той же час десь в іншому місці інша фірма «Б» виробляє повільні, майже непомітні і тихі літачки та успішно продає їх «замовникам» як що? Правильно, як фейкову ціль.
Яку вороже ППО навіть не помітить, бо занадто повільно летить і майже радіо-прозоре.
Ну ви зрозуміли.
Бойова частина літаків
Ще одне величезне не вирішене питання, яке не дозволить нам створити свій Шахед — це бойова частина. Звичайно, що абсолютна більшість виробників не виробляє боєприпасів до своїх літаків і мабуть це вірно, бо ще не вистачало щоб десь по гаражам бомби почали крутити. Відповідно й інженери нічого в цьому не тямлять і навіть не збираються. І це саме страшне. Бо Шахед — це не літак, це в першу чергу — бойова частина з крилами. І лише так можна створити ефективний сучасний засіб ураження. Нам потрібен не літак з запасом ходу і порожниною всередині, нам потрібен в першу чергу БАРАЖУЮЧИЙ БОЄПРИПАС. Від слова БОЄПРИПАС. Час, коли ми були змушені поспіхом пхать тротил в якісь цивільні авіамоделі вже минув, пройшло майже 2 роки, за які вже треба було розробити щось правильне. Замість цього ми все ще керуємось тою самою формулою «МАСА на КІЛОМЕТРИ», якій цілком відповідає концепція — взяти готовий фюзеляж якогось там літака-розвідника чи транспортника чи мішені, який може підняти крім себе ще кілограмів 5-10 і продать то все державі, як камікадзе.
Ні, так воно не працює, і про це нажаль не знає абсолютна більшість виробників ударних БПЛА в Україні, вони навіть не задумуються, яку саме БЧ їх літак має нести, як її туди запхати, як збалансувати і як та бч взагалі працюватиме враховуючи наприклад переднє розташування бензинового двигуна у поєднанні з кумулятивним поєприпасом ( кумулятивне ядро чи струмінь, просто не встигнуть ефективно сформуватись зруйнувавшись об двигун). Це лише один із досить розповсюджених прикладів.
І тут знов питання до замовника — виробникам має бути правильно і чітко поставлена вимога до літаків-камікадзе — якого розміру, форми і ваги має бути бойова частина, де саме вона має бути розташована, який до неї має бути доступ у користувача.
Та й в принципі давно вже пора було розробити уніфіковану лінійку БЧ різних розмірів (скажімо 5, 10, 20, 40 кг), забезпечити нею кінцевих споживачів та надати виробникам у вигляді масогабаритів. Ви просто не уявляєте, наскільки таке ненайскладніше рішення покращить ситуацію в сфері розробки і виробництва, а в результаті і на фронті.
Що ж відбувається зараз? Користувачі отримують оті «хомякадзе» і починають вішатись шукаючи підходяще рішення під кожну модель. А потім виявляється, що деякі вироби взагалі не придатні для ефективного ураження цілей. Бо заявлена виробником «замовнику» вага корисного навантаження (читай БЧ) для того, шоб той літак взагалі злетів, має бути рівномірно розкидана вздовж фюзеляжу від носа до хвоста. І я абсолютно серйозно.
Ще більш складне питання — бойова електроніка, яка має, простими словами, підірвати БЧ при контакті з ціллю але і не дати їй вибухнути хоча б під час запуску літака. Для «замовників» це якась вища математика, якось воно само має працювать. В результаті не має такої задачі і виробник, більшість літаків постачаються без цього і далі вже користувач шось там крутить сам, як уміє. А, повірте, більшість користувачів просто не взмозі якісно це реалізувати, бо ця система має буть глибоко завязана з авіонікою самого літака і проектуватися разом з ним. Самопідриви з фатальними наслідками та неспрацювання біля цілей — ось реально статистика і наслідки.
Захід на ціль.
Чим наш Бобер гірший за Шахеда? (Бобер тут просто для прикладу, він дійсно трохи краще всього іншого, але пішов на жаль не далеко). Знов повторю ту саму мантру — шахед був спроектований для ураження цілей, бобер — перепроектований із звичайного літака. У що це виливається?
Щоб підвищити ймовірність точного ураження цілі по географічним координатам (а саме так працюють і Шахед і Бобер) дуже важливі дві речі — максимальний кут під яким літак може «пікірувати» на ціль, та наскільки якісно він спроектований для такого «пікірування» (чи він взагалі на це спроможній).
Чим ближче траєкторія заходу на ціль буде до вертикальної (як у балістичної ракети) тим більше шансів влучання, через багато причин — фізичні перешкоди на шляху, менша точність вертикального позиціонування в системі GNSS за горизонтальне.
Більшість літаків побудованих за класичною схемою для інших задач просто не можуть круто зайти на ціль, бо крила повідпадають, середній максимум — 30 градусів від землі, а зустрічається і 20 і 15.
При такій «глісаді» влучити в точку за координатами майже неможливо навіть маючи супер-захищений GNSS приймач, занадто сильно впливають перешкоди, вітер, вертикальна похибка GNSS, та похибка визначення висоти розташування цілі над рівнем моря. В більшості випадків — перельоти чи недольоти, компенсувати які можна хіба потужністю бойової частини або шаленою кількістю запущених на ціль літаків, може хоча один таки вітром занесе в самісіньке яблучко.
Ось чому використання в таких літаках бойової частини вагою менше хоча б 20-ти кілограмів неефективне. Але це на жаль мало хто враховує і «замовник» продовжує «інвестувати» у все, що несе хоча б пару кг. Так само мало ефективно застосовувати в подібних літаках і кумулятивний заряд в носі. Адже ефективним він буде лише при дуже точному влучанні в ціль, що занадто малоймовірно.
Те саме до прикладу стосується і досить відомого вітчизняного засобу РАМ2 выд творців неперевершеного Шарку (без сарказму), який мав би стати відповіддю російському Ланцету, але в сьогоднішньому вигляді не стане, бо побудований на базі літака розвідника Лелека і так само як і Бобер не дуже то й хоче агресивно і точно атакувати ціль — аеродинаміка заважає. Адже Лелека створена щоб літати, а не стрімко падати.
Захищеність
Літаку-камікадзе типу Шахед не потрібен звязок для керування. Єдине, що потрібно — приймач координат з супутників, який здатен працювати в умовах РЕБ ( т.з. захищена CRPA-антена). Ну, про те, що у нас досі в умовах тотального «зареблення» продовжується виробництво і замовлення літаків із звичайними хобійними GPS-ками — то окрема довга тема. Слава Богу, що таки йде поступовий перехід на захищену навігацію і навіть у списку вимог вона з’явилася. Але на цьому тема захищеності закривається.
Ніхто не ставить виробникам вимогу додатково екранувати усю авіоніку літака, а прийти до такої необхідності самостійно можуть на жаль не всі аграрні підприємства-виробники дронів. Прикро, адже це вкрай просте технічно рішення може на 100% захистити цивільну електроніку дрона (енергозалежний сенсор диференційного тиску, барометричний датчик і навіть серви) від цілеспрямованого впливу дійсно високотехнологічних засобів РЕБ супротивника. В своїх пабліках руські пишуть, що «саджають» наші дрони, а ми пишемо, що «пиз..ть», бо не можливо ж вплинути на барометр чи трубку повітряної швидкості. Ага, неможливо, ну-ну…
Непомітність
Протидія ворога нашим ударним БПЛА зазвичай починається з раннього радіолокаційного виявлення. Чим менше помітний літак на радарах, тим пізніше його побачить ворог і тим менше в нього буде часу приготуватись.
До чого це я? До того що жодного разу я не зустрічав ні серед вимог «замовника» ні серед аргументів на користь вибору того чи іншого засобу питання, які матеріали використані для побудови фюзеляжу, крил. В результаті ми все ще за звичкою будуємо літаки наприклад з карбону, який світиться в радарі майже як алюміній.
Висота польоту
Якщо ви почитаєте усілякі релізи від виробників та навіть «замовників» про нові моделі ударних БПЛА, то регулярно натраплятимете на хизування максимальною висотою польоту. 5000 метрів, 10000 метрів. Це для чого? Шоб з кулемета не збили?
І оця характеристика, яка досі обов’язково вказується у всіх ТТХ ударників дуже яскраво підкреслює необізнаність усіх дотичних, бо на сьогодні саме мала висота польоту (аж до 40 метрів над землею), то є одна з важливих запорук обходу ворожого ППО. Чи є в вимогах та рекомендаціях, в порівняльних таблицях, скажімо, наявність у літака лідару для наднизьких польотів чи системи компенсування барометричного дріфту? Звичайно, ніт. Не задумується про це і більшість виробників, бо нема ні розуміння, ні задачі, та і так продається.
Чому не варто чекати якісної альтернативи Шахедам від західних партнерів?
Дуже просто, до нашої великої війни на Заході розробка таких засобів не була в пріоритеті. Перевага надавалась більш точним та потужним крилатим та балістичним ракетам, і начебто важко це критикувати бачачи ефективність Хаймарсу. Але повірте, на Заході свої пріоритети вже переглянули, бо зрозуміли, що у разі великої війни з Китаєм чи ким там ще, вони просто не зможуть виробляти ті золоті Хаймарси в необхідній кількості. Дрони в десятки разів дешевше і часто не менш ефективні.
Але не думаю, що західна система без переходу на військові рейки спроможня відносно швидко створити такі дрони майже з нуля. Повірте у їх виробників нема таких можливостей як у наших сьогодні. Там, щоб просто випробувати якусь проміжну версію БЧ, треба місяцями чекати дозволів. Не те що у нас — виїхав десь за село і бабахнув собі в пол (незай трохи перебільшую). Або одразу віддав на тестування військовим. Щось піде не так, хтось загине? Не страшно, війна ж.
Коротше, я вважаю, що якщо достойна відповідь Шахеду колись і буде створена, то тільки тут в Україні нашими фахівцями. В нас є все для цього і навіть більше. Не вистачає здавалося б дрібниці — правильно поставленої задачі. А, ну і ще — відмови від придбання «підробок» — хомякадзе. Розробники мають таки злізти з голки легких грошей.
