Часто стали траплятися дописи змісту «під час війни опозиції бути не може» і «будь-яка критика влади грає на руку ворогові». І Бог з ним, коли пишуть про таке прибічники влади, особливо — ті хто перебіг під зелені знамена з порохоботів, таким тепер постійно треба доводити владі свою вірність. Пишуть про таке вже й цілком адекватні люди. Чи праві вони?
Почну з простого. Якщо під час війни не може бути опозиції — Зеленський не має права бути президентом. Я просто нагадаю, що обраний Зеленський був тому, що як раз під час війни за президента Порошенка, в Україні були і опозиційні ЗМІ (від монополіста — коломойського-медведчуківського «1+1») і опозиційні партії. Політикою Вололимир Зеленський до 31 грудня 2018 р. не займався як таке, але прийшов він на цілком підготовлений політичний грунт. Юлія Тимошенко навіть під час Іловайська і Дебальцево вивалювала на команду Порошенка потоки критики. Але президентом обрали не її, а це…
Прибічникам влади треба бути послідовними. Якщо в Україні під час війни не може бути опозиції, Зеленський не має права бути президентом.
Мені особливо подобаються заяви «Критика має бути конструктивна і по ділу». Конструктивна? По ділу? А хто чутиме цю конструктивну критику, за умови що критику влада ігнорує і оголошує російським ІПСО апріорі? Коли влада помітила проблеми з забезпеченнями харчами у відомстві Резнікова? Після конструктивної критики? Ні, після гучного скандалу. Не було б скандалу, влада і не почухалася б.
Так харчі, це те, чим Міноборони худо чи гірко але забезпечує, принаймні мені з ними щастило. Я не уявляю, який бардак робиться в МО з забезпечення формою, амуніцією, автотранспортом, генераторами, буржуйками. Бо, я нагадую, волонтери то не підрозділи Міноборони, вони оперують грішми людей, а не державним бюджетом. Достатньо конструктивна критика?
Я продовжу. В Україні чиновники тупо ігнорують вимогу декларування доходів, руйнують корпоративне керування держкомпаніями, на кабельних мережах заблоковані три опозиційні телеканали, в парламенті повно членів ОПЗЖ, які дивовижно порозумілися з владою, а тим часом депутата позбавляють права виступати до кінця війни. Через суд позбавляють посади законно-обраного громадою голову обласного центру і мають намір розпустити міськраду.
Достатьно? Чи продовжити? Можу сказати коротше, під прикриттям війни команда Зеленського штучно зосереджує в своїх руках всю владу і створює монополію на теленовини. Де ми бачимо подібне? В путінській Росії.
Солдата ЗСУ і фронтовика (тобто мене) цікавить, я щойно сильно підірвав обороноздатність країни і попрацював на руку Москві? Чи може на руку Москві граю не я, який захищає Україну з 2014 р., а оточення Зеленського, включаючи депутатів «Слуги народу», які під час війни купують собі дорогі іномарки, в той час як Порошенко купує для армії тягачі, БТРи та вантажівки?
Війна — дивовижний період для закручування гайок, вона виправдовує будь-які витівки влади. І команда Зеленського під прикриттям війни намагається посилити свою владу настільки, наскільки їй дають це зробити. Якщо суспільство мовчатиме, завтра ми опинимося в диктатурі, де точно ніхто не питатиме чому розкрадають бюджет — нікому буде.
Але в Україні існує опозиція. Яка ставить владі питання. Яка не дає забрати доплату у солдатів. Яка б’є владу по руках. Для того опозиція і потрібна.
Партію Порошенка і самого Порошенка влада виштовхати з політики намагається всіма силами. Але нічого у зелених не вийде. Пуп попливе. З нами доведеться жити. І нас чути.
