Український розвідник, причетний до ліквідації бойовиків «Гіві» та «Мотороли», Роман Червінський мав стати хлопчиком для биття влади Єрмака-Зеленського, які й далі змагаються із Силами оборони у народній любові. І бʼються в істериці від цифри 90%+ у кожному опитуванні, попри потоки ненависті та газлайтингу
Колишній начальник 5-го управління Департаменту контррозвідки СБУ, полковник Червінський у короткий термін з оперативника широко відомого у вузьких професійних колах став фігурою національного масштабу. Що б не писали про нього позитивні блогери Банкової з душком луганського перегару, порівнюючи то з Семеном Семенченком, то з Надією Савченко.
Чому на понад рік розвідник загримів до СІЗО за підозрою у нібито причетності… до обстрілу аеродрому в Кропивницькому армією РФ?
Співавтор блискучої операції з виманювання проросійського бойовика Володимира Цемаха, причетного до збиття трагічного рейсу MH17, свого часу посягнув на святе. Він публічно звинуватив улюбленого менеджера Володимира Зеленського Андрія Єрмака у зриві амбітної спецоперації «Авеню» — більше відомої для широкого загалу як «вагнергейт».
Тоді 32 вагнерівці, причетні до збиття Іл-76 у Луганську та збиття Boeing 777 біля Донецька, — мали бути заарештовані в Києві та передані до західних спецслужб. Але у підсумку — стали корисним подарунком Зеленського диктатору Лукашенку, який той обміняв на збереження своєї влади.
За відмову закрити рота і мовчки спостерігати, як політичне керівництво та Олексій Арестович брехали, що ніяких вагнерівців в природі не було і передача їх бульбофюреру — чистий фейк, Романа звільнили із посади.
«Нас змушували мовчати. Були пропозиції сказати, що операції не було«, – вказував Роман Червінський в ефірі шоу «Свобода слова Савіка Шустера».
Утім щойно почалось повномасштабне вторгнення Роман повернувся на службу в одну із частин ССО. Там під керівництвом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та тодішнього керівника СБУ Івана Баканова готував нову спецоперацію — з виманювання російського пілота разом із літаком в Україну.
На гачок клюнув 35-річний росіянин Роман Носенко, льотчик Су-24 і Су-34. За задумом операції, він мав би на низькій висоті повз райони ППО залетіти в певне місце в Україні, а росіянам би сказали, що льотчик загинув.
Посадити свій літак росіянин Носенко мав би на аеродром «Канатове» під Кропивницьким 23 липня 2022 року. Утім українські військові отримали не трофейний Су-34, а російські ракети. Того ранку Росія випустила по стратегічному аеродрому 8 крилатих ракет. Внаслідок удару загинув командир військової частини та отримали поранення 17 українських бійців. Роман Червінський теж перебував на місці, але залишився живим.
Щодо російського пілота — зʼясувалось, що весь цей час він співпрацював із ФСБ і росіяни сповна скористались тим, що знали, де перебувають наші сили ППО, які чекали «перебіжчика».
Хоча достеменно відомо, що операція Червінського отримала схвалення на всіх високих рівнях — політична верхівка не могла не використати шанс, аби поквитатися із лютим ворогом.
Тому з початку квітня 2023 року почали активно закидати коментарі в дружні ЗМІ й через «любих блогерів» про те, що Червінський — убивця, зрадник і просто дезертир, який буцімто ховається.
Насправді Роман без жодної охорони у чорному худі пішки гуляв по Подолу. І навіть прийшов на публічне інтервʼю до авторки цих рядків у студію, яка за іронією долі розташована прямо під стінами головного слідчого управління СБУ.
Уже на етапі перших судових розглядів стало ясно, що у слідства нема жодних аргументів для суду. Врешті судді Шевченківського районного суду вирішили умити руки — і справу передали в Кропивницький.
Банкова сподівалась, що перенесення резонансного питання у провінційний суд дозволить збити градус уваги до Червінського. Врешті, що у місті, де повітряні тривоги — це не жарти, мало хто з містян ходитиме на судові засідання.
Утім — силами активістів, адвокатів і небайдужих містян суд Червінського — став ледве не найгучнішим двіжем у місті. Плюс немає жодного цивільного позову від постраждалих, де б йшла мова про вину Романа.
Тож Банкова отримала страшне — замість того, аби запресувати розвідника і повісити на нього державну зраду, перевищення повноважень, убивство керівника аеродрому «Канатове» — Роман перетворився у національного героя. Обличчя ЗСУ, яке страшно муляє тим, хто хотів би поламати розвідку та еліту армії через коліно та хутко примиритись із Росією.
Якби Романа Червінського вдалось зробити винним і посадити до тюрми за сфальшованою справою — тоді ідеї Марʼяни Безуглої отримали б шанс на втілення. Залужного та Сирського одразу би потягли до суду за втрату Півдня та Маріуполя. Кожного більш-менш впізнаваного армійця обплювали б та почепили за ребро кримінальною справою. Аж надто великою є спокуса нинішньої влади перекласти вину за неналежну підготовку до війни на ЗСУ. Бо вона відчуває шалений страх за те, що буде, коли вчорашні ветерани прийдуть і спитають. Спитають про все — від свідомого ігнору повідомлень ЦРУ про наступ на Київ до братів-асвабадітєлєй СВО у радників Зеленського.
Тому врешті, враховуючи резонанс і зростання впізнаваності Червінського — суд був змушений випустити його під заставу. 9 мільйонів гривень — серйозна сума. В умовах нинішнього часу її збирали б довго і нудно. Тому респект Фонду Порошенка за те, що оперативно вніс заставу і Роман вийшов на волю. Без політичного підтексту кажу — це сильний шляхетний крок. Свій за свого.
На воротах СІЗО у Кропивницькому Роман виголосив спіч, де натякнув на те, що суспільство має мирними методами змінювати владу. І говорити їй правду в очі — про майбутні війни та загрози.
Тож можна констатувати, що якщо раніше ЗСУ в особі Залужного отримали свій бренд, наші спецслужби знайшли собі амбасадора в лиці Червінського.
Жилавий чоловік у сірій футболці — грамотний і готовий за власні переконання провести рік у СІЗО. Це щось абсолютно нове і незвичне в умовах новітніх розманіжених працівників СБУ з тещами-мільйонерками й дружинами, чиї шиї обвивають діамантові прутні.
Перші відео на волі, де Романа Червінського цілують та обіймають — викликали лють у провладних телеграмах. Що, мовляв, ну-ну, хай трошки потішиться свободою. Ось підберемо трошки доказів і точно посадимо на довічне.
Скоріше, це пирскання жовчю від безсилля. Бо єдине, що знайшли за рік з гаком перебування Червінського у СІЗО — це шматок оперативного відео з розслідування СБУ корупційної схеми, де Роман під виглядом «ділка» розмірковує як спровокувати підозрюваного на давання хабаря.
І окремо хочу сказати кілька слів про аеродроми та крилаті ракети. Влада мала б думати не про те, як помститись розвідникам та військовим. А потім через дружніх блогерів вкинути в маси наративи про «мирное небо для ребенка» і потребу йти на перемовини з РФ тут і зараз.
А було б незле поцікавитись безпосередньо в «аеродромів», чи є у них елементарні крани та екскаватори, чи є автівки для мобільних вогневих груп. І тоді історія про захист неба від «калібрів» та «іскандерів» отримала б нове звучання.
Червінський на волі — і це перемога тверезого суспільства, свободи слова та відповідальної опозиції. Це сигнал владі, що ми своїх не здаємо. І не віддамо на поталу справжніх героїв, які припиняють війну із РФ не мутними договорняками, а реальними справами.
Якщо виникне момент, коли влада захоче розіп’ясти за надуманими приводами Валерія Залужного чи Олександра Сирського — все повториться. Бо у нас єдина гарантія безпеки — берегти тих, хто скирдує росіян у рефрижератори. А не намагається продати шмат суверенітету та знищити армію заради короткочасної видимості миру.
