«Зеленський посидів в кріслі Черчилля і хто б міг подумати: через два роки в парламенті Британії став цитувати Черчилля! Такі дикі паралєлі!» (Пристайко).
Ну а в 2014 став цитувати російську пропаганду з «я вас, бандеровцев, уже немного ненавижу», мабуть, бо посидів на ручках у путіна. Та так посидів, що ще й після 24 лютого хотів із ним домовитися про демілітаризацію-денацифікацію, не кажучи вже, що попереджень всіх сучасних Черчиллів про війну не хотів і чути, прямо як Черчилля — французи перед нападом гітлера.
Оце обрали посміховисько. Куди вітер подме — те і амплуа.
Тепер морщить попку наче він черчилль. От тільки Черчилль для свого образу прийняв участь в чотирьох війнах, а не був чотиричі уклоністом, мав декілька років військової служби, полон, втечу з полону, проведені військові операції, досвід успіхів і невдач і десятки років роботи «жирним політіком» (старим ліцом), який звик до роскошів, і вже точно не був нічиєю ручною іграшкою і не тінькав бомбоном на роялі. У Зеленського із цим спільного лише — «звик до роскошів». Хоча сумніваюся, що 8 відпусток за рік чи тихцем втечу в Оман під час війни дозволяв собі навіть Черчилль.
А ще Черчилль за 10 років до війни попереджав: «не вірте Гітлеру». Навряд тут є щось спільного з «домовтеся із ним по-середині».
А в Першу світову Черчилль не поникнув, коли фронти застрягли, а допоміг здійснити перелом: як глава Адміралтейства (флоту!) забезпечив винайдення танків («сухопутних кораблів»).
Порівняти це з Зеленським, який після першої ж невдачі контрнаступу став на себе не схожий, зник, спав з лиця, тупо профукав снаряди нетаньясі і не бореться за них, та ще й став кидатися на Залужного, який як раз і пропонує винайти якийсь новий засіб зламати рівновагу, як танки в свій час.
Саме тому Черчилль відомий висловом «кров, важка праця, сльози і піт». А зеля буде відомий через їхнє «двє-трі нєдєлі, максімум».
Але запитання мосєйчук і відповідь гостя, що Зеленського як Черчилля можуть піддати обструкції і викинути ще до закінчення війни — «Черчилль навіть на Потсдамську конференцію не поїхав» — ось це єдина влучна паралель з Черчиллем. Аж страшно, чи не почала Наташа Мосєйчук в помсту за боса у тюрмі тихцем пропаганду проти Вови. Після мародерства вовиних «свинарчуків», дійсно, бажаючих покінчити з цією корумпованою бандою все більше.
Короткий шматочок інтервʼю мосейчук з Пристайком подивилася. А саме той момент, де інформаційна мамка, телевізійна родітєльніца зелених потвор задає питання, наскільки трагічною є доля Зеленського, як історичного персонажа. (До речі, показове визначення. Не постать, а персонаж)
І кілька хвилин іде обмін зітханнями і підтвердженнями, що так, дуже трагічна.
Щоб слухати таку цинічну маячню, треба мати воістину залізні нерви.
Навколо суцільне горе. Суцільне, чорне, непоправне! В родині, в колективі, в будинку, на вулиці…. Скрізь!
Горе, до якого безпосередньо доклався цей Найтрагічніший! Який вчасно вивіз від небезпеки предків, скумбрію і спиногризів! Але страждає найбільше- стараннями цієї еталонної пропагандистки…
Рішення йому складні треба було приймати! Та ти шо, тьотя? А він думав прострибати пʼять років по червоній доріжці? Та він у квітні 2019 вже попензлював у Туреччину — на відпочинок, бо втомився!
А скільки коментарів підтримки!
Іноді здається, що пропала країна..
