Перед початком війни морпіхи 36-ї бригади імені контрадмірала Михайла Білинського готувалися до атаки російських окупантів з Криму, однак в останній момент підрозділ отримав наказ вирушити в сектор «М» поблизу Маріуполя.
Про це розповів боєць полку «Азов» Микола «Фрост» Кущ.
«Я, наприклад, знаю, що 36-та бригада проходила злагодження по відбиттю наступу через оцей перешийок. Це була їхня зона відповідальності. Вони туди мали заступати і тримати оборону… Їх в останній момент зняли і відправили на передок в сектор «М» — це Широкине, Павлополь, Водяне. Хоча не їхня черга була — вони з ротації недавно повернулися… Перешийок розмінували. Сил там ніяких толком не було…», — розповів Кущ.
censor.net
P.S. Генерал-майор Андрій Маліновський, начальник управління ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України:
— Ракетні війська і артилерія, все угруповання було зосереджено на сході нашої держави. Обороняти Київ починала зведена артилерія загальної підтримки. Вона була в складі (!) ОДНОГО дивізіона 2С7 («Піон»). І зведена батарея. Так звана «салютна» батарея Д30.
Ось така історія.
В перші дні вторгнення весь Київ був залишений майже без артилерії, був лише дивізіон Піонів і парадний дивізіон застарілих 122-мм гаубиць Д30.
Як такі свідчення про непідготовленість Київського напрямку пропустили в ефір…
Просто якась сенсація.
Ці свідчення додаємо до свідчень командира гостомельської 4-ї бригади швидкого реагування НГУ — Артема Іллюхіна про те, що вся бригада за кілька днів до 24 лютого чомусь була повністю знята з-під Києва і перекинута на Ширлан, а потім на схід України.
А обороняти Гостомель залишилось 120 стрілків, діловодів і бухгалтерів.
А також його свідчення, що в командування бригади розвідданих про підготовку кидка рускіх на Київ не було.
Орки йшли на Київ як на параді з метою закінчити все за 3 дні. Чомусь в нас з цього прийнято сміятися.
Але чому сміємося?
На Гостомельський аеродром висаджується російський вертолітний десант. Швидко долає опір зведеного підрозділу 120 бійців, який там залишався, який ні за якими розрахунками чинити спротив декільком сотням десантників нездатний. Захоплюють авіабазу в Василькові. Захоплюють Жуляни, де за свідченнями генерала Кривоноса оборони не було. А далі на аердроми сідають десятки вантажних Іл-ів. Тисячі російських десантників захоплюють Київ одним ривком.
Ніхто в Україні не встигає зреагувати.
Офіс Президента захоплено.
Фактично схема захоплення Кабулу і штурму палацу Аміна в Афганістані.
Чого сміятися? Ми були за крок від національної трагедії.
Чесно, я не думаю, що сам Зеленський готувався потрапити в руки російському десанту, який би його тут же на місці вальнув, як вальнули того ж Аміна. Все ж таки попри будь-які можливі обіцянки і гарантії дані в Омані, що «ти, Вова, продовжиш свою діяльність гумориста, тільки тепер вже будеш пілікать свої номери президенту Росії у аквадіскотєкє», повірити рускім на слово треба бути не просто тупим, треба бути дебілом в медичному смислі.
А от хтось в оточенні Зеленського його до цього сценарію штовхав. І штовхав професійно. Київ оголювали і наш боневтік продовжує покривати цю людину. Хоча цей чувак його щиро ненавидить, зневажає і, явно мріє йому помститися за роки мук, коли змушений бути приставлений при цьому неповносправному.
Правда є ще один варіант: Зеленський просто неадекват. Отримав від Бернса, США і Британії дані про підготовку нападу на Київ і про своє знищення і… викинув через плече.
Таке теж може бути.
В будь-якому разі це стаття про злочинну недбалість. А також про покривання злочину, держзраду і ще купа статей.
Бо чомусь наще військове командування всі як один кажуть: удару на Київ не очікували. Від наших генералів американські дані про напрям головного удару (на Київ) приховали.
Але повернуся до головної думки. У російського командування насправді все було готове. Тупо думати, що на Півдні зрадники все підготували, а на Півночі — все було не так.
Орків підвели лише дрібниці. Ті, з яких складається наше життя. Що підготовка НГУшників у Гостомелі була значно вища за підготовку охорони Аміна у Кабулі. Бригада мала широкий досвід бойових дій, значно вищий за російську десантуру, і бійці навіть в меншості змогли стримувати російських десантників. Нацгвардієць Сергій Фалатюк не здригнувся, побачивши, як на нього пруть 30 вертольотів ворога, які на відео, які ми бачили з кабіни збитого пілота, зносять всі цілі на своєму шляху, не вкляк, а лупанув назустріч з труби ПЗРК в однин з вертольотів. Це тоді і всій Україні бойовий дух підняло, і військам, і російській десантурі добряче по нервам вдарило.
А командувач обороною Сирський, Залужний і всі інші швидко реагували на обстановку, значно швидше за російських генералів.
Та і взагалі Київщина це місце, де кожен кущик за Україну.
І ось ці секунди затримки то там, то тут зірвали оркам замисел на блискавичний кидок, дали можливість ЗСУ підтягнути основні сили, всередині Києва почався організований спротив і в кінці орків викинули з-під Києва.
Але ми стояли над прірвою. І ті, хто нас в неї штовхнув, продовжують свою діяльність. А значить злочин може повторитися.
