Білоруський політолог, керівник Центру політичного аналізу та прогнозів Павло Усов про запевнення президента Лукашенка в тому, що Білорусь не вдарить в спину України
— Остання зустріч президента Лукашенка і нашого президента Петра Порошенка принесла начебто непогану новину: «батька» нас запевнив, що Білорусь не вдарить в спину.
Але з іншого боку ми розуміємо, що якщо мова зайшла про це, то з якого б дива Лукашенко почав, так би мовити, відгороджуватися від можливих російських провокацій через білорусько-український кордон?
Потрібно розуміти, що Лукашенко — це політичний хамелеон. Він робить декларації, ті чи інші заяви, в залежності від тієї ситуації або від тих зустрічей, які він проводить. Такі заяви щодо того, що Білорусь не вдарить в спину України, робилися не вперше.
Можна згадати 2014 рік, під час інавгурації Порошенка, тоді Лукашенко запевняв, що Білорусь не буде троянським конем або простором, через який Росія зможе нашкодити Україні. Але не варто забувати, що, зустрічаючись з Путіним, Лукашенко підкреслює, що він буде прикривати спину Росії від інтервенції, або від загроз з боку Заходу.
Тобто не варто серйозно сприймати ті чи інші декларації Лукашенка, особливо на зустрічах двостороннього характеру, тому що це прості маніпуляції, він повинен щось сказати, і він робить ці заяви, розуміючи водночас, що Україна — це хороший лобіст білоруських інтересів на західному зовнішньополітичному векторі.
Потрібно сказати, що Порошенко чимало доклав зусиль для того, щоб Лукашенка серйозно сприймали на Заході, тому він таким чином продає себе, позиціонує себе у відносинах до України, або у відносинах з Україною.
Однак його не слід сприймати як серйозного союзника, або очікувати, що в разі ще більшого погіршення відносин між Україною і Росією він стане на стороні України. Неодноразово ми бачили і в питанні визнання Криму позицію Білорусі, і в питанні прав людини в Криму, що Білорусь підтримала на міжнародній арені Росію.
Тому коли мова заходить про питання фінансування, або винятково особистих інтересів Лукашенка у відносинах з Росією і Україною, він все-таки стане на бік Росії.
— Ми розуміємо, що білоруські спецслужби тягнуться ще від радянських, тобто в Білорусі навіть не потрудилися перейменувати КДБ в якусь іншу абревіатуру: КДБ як було, так і залишилося.
Ми розуміємо, що подібні тенденції стосуються й інших силових відомств, включаючи армію. Чи не може бути такого моменту, якщо в Кремлі накажуть, то білоруські спецслужби або білоруські військові послухають в першу чергу саме путінський наказ?
Скажімо, якщо мова йде про конфлікт, який буде продовженням українсько-російського конфлікту, то тут я сумніваюся, що є керованість білоруських військ і білоруських служб з боку Москви.
Безумовно, вплив російського силового блоку на білоруський, і інтегрованість білоруського блоку і системи безпеки в російські — дуже сильні. 30% вищого складу білоруського керівництва армії — це етнічні росіяни.
Практично 90% генералів — це ті, які закінчували академію Генерального штабу Російської Федерації. Навіть начальник Генерального штабу Білорусі — Бєлоконєв — етнічний росіянин. Тобто, природно не буде ніякого протистояння між білоруською армією і російською.
І в разі конфронтації серйозної між Білоруссю і Росією — якби така була — то безумовно Лукашенко не знайде опори в білоруській армії. Білоруські спецслужби серйозно зачищені, фактично вичищені всі ті кадри, які так чи інакше мали якийсь зв’язок з російськими спецслужбами, бо Лукашенко спочатку завжди побоювався КДБ.
Але ось армія — це дійсно інтегральна частина системи безпеки Росії, цілісної системи безпеки. І тут не повинно бути ніяких сумнівів щодо того, що білоруська армія захищатиме суверенітет країни, або якісь інші інтереси, або інтереси тієї ж України.
— Звучить це досить грізно, хоча і дипломатично. Але ми розуміємо, що в країнах Балтії ця стурбованість, напевно, не на меншому рівні, — йдеться про російсько-білоруські навчання військових, які будуть проходити в тому числі і на території Білорусі.
Наскільки я розумію, навряд чи наказ того чи іншого представника білоруського командування дозволить вигнати російських солдатів, якщо вони отримувати наказ залишитися.
Дійсно навчання «Захід-2017» викликають дуже багато побоювань, перш за все, з боку країн Балтії, тому що балтійські країни відчувають безпосередню загрозу з боку Росії, і вважають, що під час навчання в Білорусі на територію Білорусі можуть увійти певні частини російських військ і перетворити Білорусь безпосередньо в плацдарм подальшої агресії, і таким чином тихо окупувати країну.
Але я хотів би сказати, що Росія не зацікавлена саме в такому сценарії окупації, тому що на сьогоднішній момент для Москви дуже важливо зберегти стабільність Білорусі — як економічну, так і політичну. А свого роду військові провокації або окупації — це, безсумнівно, дестабілізація регіону.
І для утримання стабільності в країні необхідні будуть додаткові кошти, величезні кошти, щоб утримати Білорусь в контексті безпосередньої сфери впливів Росії. Це дуже дорогий проект був би. Росія зацікавлена в поступовій поступальній інтеграції та інкорпорації.
На сьогоднішній момент ми знаємо, що Білорусі виділено 1 млрд. доларів додаткового кредиту, у відповідь Росія, швидше за все, чекає те, що на території Білорусі буде розміщена військова база, мова йде про військово-повітряну базу в Бобруйську, яка може використовуватися для розміщення стратегічних бомбардувальників. Тому вважають, що вчення 2017 будуть використані для безпосередньої прямої агресії або окупації Білорусі.
На сьогоднішній день Лукашенко проводить винятково таку політику, яка задовольняє Москву, незважаючи на якісь конфлікти, незважаючи на те, що зовні це підноситься як «протистояння». Він був і залишається лояльним, він був і залишається провідником інтересів Росії в Білорусі, і авторитарний режим в Білорусі — це гарантія того, що Білорусь нікуди не дінеться. А поступово використовуючи економічні важелі, Білорусь можна просто-напросто з часом задушити остаточно.
— У нас є боязнь 2014 року, коли ми чекали, що війна на сході України може перекинутися на північ, тобто, що російські війська можуть зайти не тільки через Чернігівську область, а й через білоруський кордон.
Якби Росія дійсно хотіла б реалізувати сценарій повної окупації України за допомогою ведення повномасштабної війни, або ж вторгнення або окупації країн Балтії, то, безумовно, Білорусь стала б першим об’єктом збройної інтервенції.
І тут ні армія, ні Лукашенко ніякої б ролі не грали, тому що навіть простий аспект з точки зору стратегії — всі основні стратегічні об’єкти і дислокація військ білоруських зосереджені на північно-західному напрямку або на південно-західному напрямку.
Східний простір повністю відкритий і нічим не захищений, плюс до того, що у нас немає кордону, немає ніякого прикордонного контролю, тому в Білорусь можуть проникнути як зелені чоловічки, так і іншого роду чоловічки — коричневі, чорні, які завгодно.
Кордон абсолютно прозорий і при необхідності, звичайно, якщо Росія захоче подальшої агресії або подальшої конфронтації з Заходом, то Білорусь буде першою жертвою.
АНТІН БОРКОВСЬКИЙ
