Згадав як рівно рік тому без обявлєнія войни конгресвумен Вікторія Спартц почала атакувати Єрмака, а зелено-гнійна пропаганда, оху*ївши від такої несподіванки, змусила пристарілих обісцяних бабуль писати пости про те, що «я не за Єрмака, але Вікторія Спартц така некрасіва».
Виглядало це доволі кумедно: так ніби пристарілих обісцяних бабуль хтось змушував вступати в статеві зв’язки з Вікторією Спартц, а вони намагались уникнути цього зображаючи невинність і недостатню красу партнерки з США.
Вже потім в історію включилися відомі провладні смердюхи і претензії стали хоч якось адекватними, а перша реакція з десятками бабок яким інша жінка недостатньо красіва, була дійсно кумедною.
До чого це я? — до того що не треба вигадувати новий велосипед і корчитися в в муках поки бракований інтелект щось народить, коли вже є минулорічні лекала, минулорічні бабки, а Бен Уолес такий некрасівий.
——-
«Бен Воллес купляв яйця по 17 фунтів на штуку і набарижив 4 мільярди.
Подумайте чи не барига він часом?» — ділиться зі своїми читачами інсайдом телеграм канал «Лещенко тут, під столом»
«Ми би все рівно не отримали членство в НАТО».
Спасіба, капітан очевидність!
Я навіть можу сказати більше: ми би не отримали членство і НАТО, навіть якби якимось магічним чином президентом замість Зеленського став Порошенко.
І не отримали б не через реформи, корупцію, єрмака і ще 100500 причин, а всього навсього через одну причину: навідміну від росії там прогнозують наслідки.
І коли російський дєд, пробуючи настрашити чи взяти на понт, «приєднує» Херсон і Запоріжжя з надією що ми настрашимося що «оні єйщто нє начіналі» і тепер це «їхня» територія і підемо звідси, але коли цього не стається дід їсть гівно на весь світ і виглядає слабаком, то країни НАТО прогнозують аналогічний варіант подій.
А що станеться якщо Україну приймуть в НАТО, а кремлівський дід не настрашиться і не виведе війська? Тоді НАТО або мусить або вступити у війну (вони до цього зараз не готові), або військовий блок буде виглядати настільки ж обісцяно як кремлівський дід з мєдвєдєвим і їхніми «погрозами».
Тому якщо трохи подумати головою, то формальний прийом в НАТО без фізичного захисту України і заявами про стурбованість нічого доброго для України не несе. Це буде лиш дискредитувати НАТО і показувати ворогу, що вони не готові за нас воювати.
Тому Вільнюський саміт був не про вступ в НАТО. І очікувати вступу могли хіба що найбожевільніші фанати Зеленського. І розчаровуватись в тому що цього не сталося могли тільки вони.
Шкода, але таких божевільних фанатиків було достатньо. Настільки достатньо, що одним з головних підсумків саміту є удар по гнійній пропаганді Зеленського. Він не відповідав тому образу незамінного лідора, який його гнійна пропаганда виліплювала з нього.
Вільнюський саміт був про 2 речі:
1) Відношення України до НАТО. Власне, України до НАТО, точніше української влади. Що Україна хоче від НАТО з речей доступних і прагматичних і в який спосіб.
І якщо ви думаєте, що тут все зрозуміло, то ніфіга.
За останні 2 роки українська влада згадувала НАТО всього кілька разів. Перший раз коли Зеленський тролив Байдена чому ми не в НАТО (тоді він точно не збирався туди вступати). Другий раз на початку вторгення, коли гнійна пропаганда розкачувала брудні кампанії «НАТО закрий нам небо», а потім «навіщо нам НАТО, нам єрмак зробить ліпші гарантії безпеки». Причому ця кампанія розкачувалась з допомогою державних органів, зокрема центру дезінформації. Потім вони це стопанули і через півроку через півроку з’явилася неочікувана ніким заявка на вступ. Яка була неочікуваною і для самого НАТО. Тобто, після брудних кампаній з обсирання, виходять чуваки і без попередніх домовленостей подають заявку).
І нарешті цей саміт з бикуванням, претензіями, російським «авось» спробою взяти нахрапом (чим така спонтанна і необдумана поведінка з нахрапом і шантажем відрізняється від того що робить кремлівський дід?).
Кожна з цих подій закінчується обсиранням НАТО (які вони слабаки і сикуни). А між тими подіями не відбувається нічого. Жодних дій чи ініціатив з боку України. Майже рік пройшов від тої спонтанної істеричної заявки на вступ. Назвіть 1 подію, 1 зустріч коли Україна щось ініціювала за цей рік, щоб наблизило нас до НАТО?
Тому коли багато хто розказує, що Україна дуже хоче в НАТО і наводить відсотки опитувань, ви подивіться на дії власної влади і «хоче до НАТО» (не кажучи вже про «робить для того щось) ніяк не очевидне.
Не відбулося нічого і цього разу, у Вільнюсі, що б показувало якийсь розумний план і розумні дії направлені на результат.
2) і прикладом того, що у Вільнюсі не відбулося нічого розумного і системного з боку України є те, що абсолютно не зрозуміло які критерії «закінчення війни» нам висунули. 100500 переговорників від України в засмальцьованій формі, всі чогось туди їхали, але нікому блять не цікаво обговорити конкретні речі, які визначають майбутнє країни на століття вперед і всім достатньо саркастичного «1 година і 20 хвилин». Після чого?
Бо що таке «закінчення війни», який формат закінчення війни є головним питанням сьогодення для всього світу, а не тільки для України, і не тільки в контексті вступу для НАТО.
Бо, на мою думку, приміром, закінчення війни має супроводжуватись знищенням Росії як держави, повним роззброєнням і масштабним покаранням всіх причетних. І це питання не тільки України, а й безпеки всього світу, можливості побудувати світові правила і уникнути воєн надалі.
Бо просто інших варіантів не існує. На зміну путіну в росії завжди прийде якийсь пригожин. І не знищивши цю гідру, кожна країна і весь світ завжди буде під загрозою, завжди буде в стані руйнування домовленостей і правил.
І Україна, маючи живі приклади, мала бути б основним суб’єктом, який просуває таку точку зору. Просуває її завжди, кожного дня, у всіх форматах, особливо в такому.
Але ні, хлопці биканули малось, поїхали, похлопали вухами, слухаючи якісь загальні речі і все. Завтра пообсирають НАТО, фінансування якого в 15 разів більше військового бюджету України, а потім через рік десь знову роздупляться з якимись істериками.
