Ну, «доба благоденства», чи-то «кінець епохи бідності», поступово перетворилась на якось пухнастого звірка, який почав підкрадатись до української фінансової системи.
Всі українці відчують наслідки тоді, коли піде ланцюгова реакція, що торкнеться курсової різниці, бо так вже погляд звик до дешевого долара у обмінниках, але якщо ми говоримо про фінансову систему України в цілому, то дійсно, ми повернулись у 2013 рік. Тоді певний пан Азаров разом із паном Арбузовим винайшли суперсхему: грошей в державному бюджеті немає, тому з платежів, що мають виконуватись державним казначейством, ми будемо виконувати тільки ті платежі, які нам треба, а які не треба – в чергу. Саме такий винахід запозичив у пана Азарова і пана Арбузова новий великий прем’єр-технократ пан Гончарук, який підписав доручення для органів казначейства, — зупинити виплату платежів і навіть, наголошую, що таке собі Азаров не дозволяв, бо був мудріший, він це робив, але не підписував – не реєструвати платежі та інші бюджетні зобов’язання. Іншою мовою, будівельник виконав роботи в школі десь там у Верхньому Синьовидному, приходить у відділ освіти і каже: «Я виконав роботи. Ось акт виконаних робіт. Всі підписи стоять. Оплатіть мені будь-ласка». А йому у відділі освіти кажуть: «Ви знаєте, нам прем’єр заборонив не те що оплачувати, а навіть в банк занести всі ці платіжки».
Можливо, це є свідчення, навіть не того, що намагаються переорієнтувати певні потоки, а того, що напевне, у бюджеті величезна дірка, яку не можуть залатати, — суд по Привату перенесли, а МВФ коштів ще не видав.
Окрім тих двох фактів, які ви назвали, попри все, ніхто не готовий говорити вголос, що митниця не виконує свої плани, а нагадаю, значна частина дохідної частини бюджету — митні платежі. Якщо вони не допоступають за неправильної політики на митниці, тоді урізається цілий ряд видатків. Їх можна урізати по чесному, тобто прийти у Верховну Раду і сказати: «Ми — уряд , визнали, що не змогли зібрати стільки податків з громадян України, як планував попередній «злочинний» уряд. Ми вас просимо — проведіть секвестр державного бюджету, скоротіть таку, таку, таку статтю». В них є більшість і з тим проблем немає, але це буде дуже не популярне рішення і про це дізнається країна. Тож вирішили мінімізувати проблему і повісити її на плечі тих, кого це стосується, тобто голів ОТГ, міст, сіл, селищ, які, як я казав вже, ремонтують садки, школи, площі, лікарні і дороги. Ось тим людям прилетіла депеша за підписом Гончарука: «Зась вам проводити будь-які видатки, крім заробітної плати і енергоносіїв». Що це означає? Це означає, що умовна структура, в якій працюють люди, які розраховували перед Новим роком отримати свою зарплату за виконані роботи, не отримають цих грошей, бо уряд не спромігся провести якісь дії, якісь запозичення, аби покрити видатки цієї діри і цього бюджету. Я не пригадую документів, які завідомо, на папері, змушують робити завідомо незаконні дії. Навіть згадані раніше «донецькі». Вони не робили цього на папері. Вони це робили, але ніхто не підписував нічого. Була певна кругова порука, яка, Слава Богу, зруйнована після Революції Гідності і всі вимагають наказ, розпорядження, доручення. Ось Гончарук пішов шляхом доручень, тобто якщо хтось його і «зливає», то в першу чергу він себе зливає сам.
Тобто він міг не підписувати? Але ми ж бачимо, як ситуація в країні може «злитися« внаслідок непродуманих дій офісу президента, який готував «Закон про децентралізацію« без децентралізації. За рахунок певних маніпуляцій ми можемо отримати, з одного боку розбалансовану державну систему, а з іншого – суперпотужну централізовану президентську вертикаль.
До речі, президент у цій вертикалі, яка буде дуже централізованою, фактично не буде відповідати за якісь там помилки, але завжди зможе відсторонити мера, призначити «смотрящего» за якоюсь міською радою, розпустити будь-яку раду з дуже надуманими приводами. Але є й ще одна сторона проблеми — підняття на рівень президента повноважень, які йому не властиві. Найбільша проблема в цих змінах до Конституції, які пропонуються президентом Зеленським як невідкладні, до речі без жодних консультацій з місцевим самоврядуванням, яке основний бенефіціар цих змін, найгірше, що вони в собі криють таку маленьку, м’яку, але дуже дієву версію «Лугандонії», або «Лугандонів». Тому що прописано «чорним по білому» у змінах до Конституції, що Верховна рада у будь-який момент може змінити межі будь-якої області, а найгірше, що це може змінювати просто 226 голосів…
А навіть не конституційна більшість.
Звичайно, тобто приймати рішення про будь-який адміністративно-правовий статус, чи то громади, чи то району, чи то області. Тобто «Лугандон» тепер може бути на рівні одного району, двох районів, трьох районів, окремої спільнот десь там в Закарпатській області, в Бесарабії, тощо. Тобто «Лугандон» тепер можна масштабувати. Якщо ми всі раніше боялися просто спеціального статусу окупованого Донбасу, то зараз відкривається шлюз, скринька Пандори є відкрита, щоб Верховна Рада могла прийняти рішення про правовий статус будь-якої адмінтеродиниці, а як ви розумієте, в першу чергу мова йдеться про окуповані території , як зараз вони правильно звучать по законодавству – окремі райони Донецької і Луганської областей, або ОРДЛО.
А чому такий поспіх? Наскільки я розумію, можливо це породжено «паризьким самітом« де, фактично, Путін виставив ультиматум у 120 днів до наступного засідання, навесні наступного року, до якого залишилось вже не так багато часу, підготувати відповідне законодавче поле. Можливо я помиляюсь.
Власне я вважаю, що приблизно так відбувались перемовини в форматі щодо цього питання. Питань очевидно було більше, одне з них – газ. Тож «ви це зробіть», а Зеленський напевно казав: «Я це не можу зробити. В мене там мітинги. В мене там під офісом президента мітингувальники». А йому: «Ну, якщо ви не можете це зробити напряму, то зробіть це обтічно, щоб могли це зробити в будь-який момент». Я думаю, це був такий легкий компроміс і зараз ми бачимо наслідки цього компромісу, коли в законопроекті, котрий стосується децентралізації, крім децентралізації зашивається абсолютна влада президента над місцевим самоврядуванням з одного боку, а з другого боку — Верховна Рада отримує важіль будь-коли зібратись і визнати будь-який окремий статус адміністративно-правовий, будь-що в нього написати для будь-якої територіальної одиниці. Я, як вже сказав, чи то одна громада в Донецькій чи Луганській області чи то ті території, що є сьогодні окупованими. Я думаю, що Путіну така версія підійшла, Зеленський на неї погодився і ми зараз має поспіхом «склепаний» законопроект змін до Конституції, який ліг у Верховну Раду і ми будемо свідками цікавого квесту — який комітет буде це розглядати, з тим, щоб це винести на розгляд Верховної Ради ще в цьому році, щоб відлік між двома сесіями і висновку Конституційного суду стартував.
Де-факто це означає, що поки вся українська публіка, політична чи економічна, перейнята Законом про землю, поки патріотичні середовища намагаються заблокувати той чи інший варіант особливого статусу для тимчасово окупованих районів, у нас може з’явитись законодавча норма, яка докорінно переверне ситуацію в середині країни, але про це говорять мало, бо всі переважно перейняті ситуацією з імпічментом Трампа і будь-чим іншим.
Буду відвертим. Громадяни України перейняті в першу чергу Різдвяними святами. І для Зе-команди наспів дуже сприятливий момент. Можна відвести увагу, так, як Ви кажете, на щось одне, спровокувати якусь ситуацію, яка мала місце з волонтерами, які нібито брали участь в організації вбивства Шеремета, які мають достатньо велику вагу у суспільстві. На них зараз вішають всіх собак, ділять далі суспільство, «ми ж казали, це все вони, це все зло» і так далі. Тобто створюються додаткові інформаційні приводи у той час, коли робиться своє питання. Те саме з ринком землі. Дивіться, ринок землі йде до сесійної зали, чотири різні мітинги — я був там на місці — які відбуваються під Верховною Радою і найбільший імпульс, найбільше медійних повідомлень отримує сутичка між представниками Національного корпусу і Національної поліції. Тобто, за підсумком, ми бачимо, як відвертається увага від важливого питання, яке називається ринок землі і все заточується, все обговорюється навколо того, яка була сутичка, хто перший почав, хто кидав каміння, хто застосував силу і так далі. Власне, хайпом, створенням інформаційних приводів нинішня Зе-команда, ну, вона дуже добре володіє, але економіка диктує своє. І повертаючись до питання пов’язаного, власне, з непроведенням платежів по бюджету і щонайгірше нереєстрацію відповідних бюджетних зобов’язань — це перші дзвіночки дуже серйозної кризи, яка реально зачепить всіх. Вони ще до кінця, думаю, не відчувають, що вони накоїли. А це все тому, що технократами називатися легко, бо це просто сказати: «ми -уряд технократів», а для того, щоб ніхто не бачив, які ми технократи, давайте, призупинимо прямі трансляції з Кабміну, бо там у нас, в технократів, буває багато суперечок. І технократи не помиляються, вони можуть видати будь-який наказ, указ, доручення, тощо, яке може зупинити норми кодексу, норми закону і так далі.
А, на вашу думку, які приблизно терміни? Тобто, коли український народ справді відчує, що економіка може просто полетіти у прірву?
Ті, хто наближені до державної влади, місцевого самоврядування, якимось чином зв’язані із державним бюджетом, а це приблизно 2-3 – 5% громадян, вони це вже відчули, а левова частка українців, яка, як я вже казав, перейнята святами, відчує це наприкінці січневих свят, бо, якщо ця тенденція буде продовжуватися і не буде, чим закрити дірку в державному бюджеті, остаточно невідомо, що буде з Приватбанком, то це все може мати дуже і дуже тривожні наслідки. Від якогось повного блокування фінансової системи, пошуку запозичень під дуже несприятливі високі відсотки, за які будуть розплачуватися наші діти з вами.
Тобто в такий спосіб нас можуть зіштовхнути на так звані «брудні кредити«. Мається на увазі, коли, користаючись ситуацією…
Я тільки зараз подумав про те, що навіть з’явиться додатковий важіль для того, щоб на Зеленського тиснули в питаннях по ринку землі, бо, мовляв, не буде без ринку кредитів, які зможуть перекрити ваші чи вашого уряду, в даному випадку, управлінські прорахунки.
А як буде з МВФ і наскільки нам буде сутужно без цього кредиту?
Нам реально буде сутужно. Треба розуміти, що в показники державного бюджету ці кошти вже закладені, тобто вони вже уявлені…
Тобто уявили, що ми вже отримали цей транш…
Це завжди так робиться, але чи були всі підстави говорити, що так буде, я особисто не впевнений. Все зроблено для того, щоб державний бюджет був максимально консервативний за останні п’ять років, хоча епоха бідності мала би вже завершитися, здається, вчителі мали отримати, чи не 4 тисячі євро заробітної плати і тощо. Я так розумію, що соцмережі і папір все стерпить, але від того, що говорити голосно хліб – ситим не будеш і ми в якийсь момент до цієї межі можемо підійти. Ви правильно кажете, що, напевно, перший квартал 2020 року буде дуже політично показовим, що буде з урядом, будуть відбуватися якісь трансформації подальші в парламенті, будуть даватися якісь реальні відповіді на виклики, які є в економіці українській і як ця економіка буде справлятися.
Я бачу іншу дилему. Розуміємо, що, згідно з тим запропонованим законопроектом Україна стає гіперцентралізованою державою, де в офісі президента будуть, фактично, зосереджені всі ниточки і мотузочки, за які можна буде смикати регіони, але, з другого боку, бракує політичного м’яса в команді президента. Йдеться про те, що команда формувалася невідомо за якими критеріями, тобто, коли ми чуємо про якісь формальні, публічні критерії — це одне, але є частина «Кварталу 95«, є ті чи інші друзі, близькі знайомі і так далі. Нема такої системної групи, яка, наприклад, свого часу, була навколо Віктора Ющенка чи навколо Петра Порошенка, йдеться про середовище людей, котрі мають змогу і вміння втримати розбалансовану ситуацію.
Команда, насправді, формувалася за дуже простим принципом. Їхав автобус зеленого кольору, на ньому написано «Квартал 95», були відчинені туди кілька дверей і люди туди заскакували. На зупинці Кривий Ріг багато людей заскочило. Заскочило десь на зупинці, де мешкає осердя «95 кварталу». А далі вже з’являються такі кадри, от маємо народного депутата в гірській частині Івано-Франківщини, який двох слів зв’язати не може.
Ну, він дуже добре матом формулює свою думку.
Він плутає українського олігарха з назвою району рідного тощо. Але питання є в чому. Я хочу довести думку, ця команда сформована, як вінегрет, з того всього, що в принципі не могло бути сформованим і не відповідає якимось політичним теоріям чи зрозумілим прогнозам, як в Україні відбувається становлення політичних еліт. Вона тепер добралася до влади і вважає, що ми тепер «будєм руліть». Перші ознаки «рулєнія» ми зараз всі відчуємо. Безмежна історія пов’язана з облігаціями внутрішньої державної позики коли-небудь завершиться. Тримати долар, на превеликий жаль, нашим заробітчанам, які до Львова і до Західної України пересилають кошти у вигляді валюти, вона, очевидно, ще довго не триватиме. Зараз додасться оця проблемка на кілька десятків, а може сотень мільярдів по неплатежах, все почне йти, за ефектом доміно і десь там та звіринка, про яку ви згадували, яка в тундрі…
…пухнастий, білий песець
В зимовому періоді він дуже білий, влітку він буде коричневим. От чи наша тваринка скине до літа білий колір до кінця невідомо.
Ви мене просто не хотячи наштовхнули на думку про так званий рукотворний хаос. Тобто, з одного боку, в Україні приймається в турборежимі безліч законів, ми ще не знаємо, як вони будуть між собою конфліктувати чи, навпаки, один одного підсилювати. Але, в інтерв’ю, славно- чи сумнозвісному, батька Зеленського йшлося, насправді, про одну дуже загрозливу тезу. Він припустив, що, можливо, в певний момент його син, Володимир Зеленський, може втомитися і відійти від справ і, наскільки я розумію, у ситуації так би мовити правового нігілізму, не до кінця продуманих рішень, якихось дивних законів, ми можемо пожинати розбалансований повністю державний механізм і я не бачу якихось політичних сил, які могли б назад це відкрутити.
Дуже важко робити прогнози на заявах батька президента України, оскільки зрозуміло було, що ні сам Володимир Зеленський, ні тим більше його батько, не були готові до такої важкої ноші бути президентом України в час війни з Російською Федерацією. Вони штовхають якісь теорії про те, що «бубочка» може втомитися і піти. Насправді, він вже сам собі не належить — президент Зеленський, він належить дуже багатьом на сьогодні. Що скаже пан Коломойський пану Зеленському, після того, як буде прийняте адекватне рішення по Приватбанку чи те, яке не влаштує пана Коломойського в жодному з випадків. От, дійсно, як це позначиться на фінансовій системі країни? Це ж теж дуже серйозне рішення, яке, якщо не дай Бог, буде прийняте на догоду одному з найбільших українських олігархів, то тут може бути все дуже по-дорослому, навіть дуже по-дорослому. І проблеми з дохідною частиною, або загальним фондом…
Тобто транш МВФ зразу вилітає…
Це мінімум. Це, я думаю, найменше, на що ми можемо «розраховувати».
А по максимуму?
По мінімуму висунення додаткових вимог інших кредиторів, а по максимуму — це реальні дії пов’язані з дефолтом. По максимуму — це перехід в режим дуже жорсткої економії, яка дуже сильно, в першу чергу, поставить на коліна українську армію, яка потребує зараз, як ніколи, вливань, бо і так її обрізали в цьому державному бюджеті добряче. Тобто є дуже багато питань. Все місцеве самоврядування перетвориться на касу заробітної плати, воно більше нічим не буде займатися, нам всім можна буде спокійно не сидіти в будинках, а їх зачинити і лишити там сторожа, щоб там не палилося світло і не йшло туди тепло. По максимуму може бути все дуже по-дорослому.
АНТІН БОРКОВСЬКИЙ
