Асфальт проти танків

Давайте аналізувати не пропагандистські байки, а голу, холодну реальність початку повномасштабної війни. Реальність, яку західні спецслужби знали наперед, а українська влада свідомо ігнорувала.

Захід — ЦРУ та MI6 — за багато місяців до 24 лютого 2022-го знав про плани Путіна з точністю, якою в самому Кремлі володів лише вузьке коло. Інформація була настільки секретною, що про неї не здогадувалися навіть Лавров чи Пєсков. Західні розвідки буквально ломилися в двері ОП Зеленського: попереджали, благаючи готуватися до оборони. У відповідь — роздратування. Попередження, мовляв, заважали «Великому крадівництву» і підривали кредитоспроможність країни. («A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them», The Guardian, 20 лютого 2026; «Biden says Zelensky ‘didn’t want to hear’ U.S. warnings of invasion», The Washington Post, 11 червня 2022).

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний був доведений до відчаю. Він благав ввести воєнний стан. Без нього руки були зв’язані: не можна було передислокувати війська, мінувати ключові напрямки, готувати армію. Залужний прямо порівнював майбутнє зіткнення з Росією з виходом на ринг проти Майка Тайсона людини, яка до цього билася лише подушками з молодшим братом.

Деякі генерали робили мінімальні заходи на свій страх і ризик — мінували Чорне море проти десанту, переміщували підрозділи. Але знали: якщо вторгнення «дивом» не станеться, їх віддадуть під суд за самоправство. («A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them», The Guardian, 20 лютого 2026).

Зеленський виправдовувався: раннє попередження суспільства, мовляв, викликало б паніку. Абсолютний ідіотизм. Підготовка укріплень під виглядом симетричних навчань у відповідь на маневри РФ не викликала б жодної паніки. Справжня паніка настала о четвертій ранку, коли на сплячі міста полетіли російські ракети. («A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them», The Guardian, 20 лютого 2026; «Road to war: U.S. struggled to convince allies, and Zelensky, of risk of invasion», The Washington Post, 16 серпня 2022).

Ця сліпота стала можливою лише завдяки цілеспрямованому розгрому українських спецслужб. Служба зовнішньої розвідки була паралізована. СБУ під керівництвом «незрозумілого друга дитинства» Баканова перетворилася на комерційну контору. Головне управління розвідки (ГУР) було показово розгромлене після зриву операції «Вагнергейт». Професійний колектив аналітиків на чолі з Василем Бурбою, який тісно працював з американцями та британцями, знищили. На їхнє місце прийшли диверсанти з нульовим розвідувальним та аналітичним досвідом. Країна залишилася без фахівців, здатних аргументовано підтвердити дані ЦРУ та MI6. («Inside Wagnergate: Ukraine’s Brazen Sting Operation to Snare Russian Mercenaries», Bellingcat, 17 листопада 2021).

Тому новоспечений міністр оборони Резніков спокійно називав статті The Washington Post та Politico «чтивом для американських домогосподарок». Єдиним «джерелом істини» для президента став глава ОП Андрій Єрмак. Саме він переконав Зеленського: велика війна неможлива, бо Москва не наважиться розірвати стосунки із Заходом. («A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them», The Guardian, 20 лютого 2026).

Навіть на засіданні РНБО 22 лютого 2022 року, коли Залужний і навіть Резніков вимагали воєнного стану, Зеленський погодився лише на м’який надзвичайний стан.

Проте є факти, які свідчать про відверту державну зраду з боку Зеленського та його найближчого оточення шляхом послаблення обороноздатності країни.

1. Це свідоме призначення зрадників і колаборантів на ключові посади в СБУ.

Після повномасштабного вторгнення Росії в СБУ та місцевих адміністраціях півдня викрили значну кількість зрадників і «кротів» ФСБ. Майже всі вони були призначені особисто президентом Володимиром Зеленським (2019–2022).

Андрій Наумов — перший заступник Голови СБУ, начальник ГУ внутрішньої безпеки. Указ № 443/2020 від 14 жовтня 2020 року (генеральське звання), втік.

Сергій Криворучко — начальник Управління СБУ в Херсонській області. Указ № 819/2019 від 7 листопада 2019 року.

Олег Кулініч — начальник ГУ СБУ в АР Крим. Указ № 463/2020 від 21 жовтня 2020 року. Затриманий 16 липня 2022, підозра в держзраді.

Ігор Садохін — помічник начальника Управління СБУ в Херсонській області, керівник АТЦ. Арештований у 2022 році за держзраду (співпраця з окупантами).

Яскравим доказом системної інфільтрації ФСБ стали перехоплені розмови колишнього начальника ГУ СБУ в АР Крим Олега Кулініча («Котигорошко») з його куратором — колишнім заступником секретаря РНБО Володимиром Сівковичем (офіцер КДБ СРСР, агент ФСБ). Розмови велися через захищений месенджер Threema у 2019–2020 роках. ДБР і СБУ оприлюднили фрагменти 5 квітня 2023 року.

Кулініч передавав Сівковичу (а через нього — ФСБ) оперативні дані та готував умови для «здачі» півдня України.

Ці розмови чітко показують, як ФСБ через Сівковича та «політичний офіс Клюєва–Сівковича» (курований 5-м управлінням ФСБ РФ) контролювала кадрову політику СБУ ще до повномасштабного вторгнення.

2. Це свідоме закриття ракетних програм, скорочення армії та її фінансування.

З червня 2019 року, відразу після приходу Зеленського до влади, уряд розпочав «оптимізацію» ЗСУ. У 2020 році було прийнято рішення про скорочення 40 тисяч посад, а також планувалося ліквідувати низку військових частин. (Radio Free Europe/Radio Liberty, ««Оптимізація» в ЗСУ: як і навіщо скорочують армію», 13 грудня 2020).

У 2019 році ракетний комплекс «Нептун» був на фінальній стадії. Проте контракт на перший серійний дивізіон підписали лише наприкінці 2020-го, а гроші виділили через складні механізми держгарантій. Як результат — на початок вторгнення армія мала лише один дослідний зразок і лічені одиниці ракет. Ракетна програма, яку форсувала попередня влада, за Зеленського перетворилася на бюрократичний довгобуд.

Одночасно зменшувалися обсяги виробництва бронетехніки та боєприпасів на підприємствах «Укроборонпрому» — за 10 місяців 2020 року випуск бронетехніки катастрофічно впав порівняно з аналогічним періодом 2019-го. (Militarnyi.com, 2020, з посиланням на дані Укроборонпрому).

В період порошенко фінансування оборони збільшилось з 18 млрд. (2013) до 103 млрд. грн. (2019) на рік, а кількість боєздатних бійців з 15 до 250 тисяч (IISS, Military Balance 2014, 2019; звіти Міністерства оборони України), крім того були зведені глубокоешелоновані фортифікації на Донбасі, які стоять до сих пір. То при Зеленському кардинально все змінилось.

З червня 2019 року пріоритети країни радикально змінилися. Замість зміцнення армії ресурси спрямовувалися на асфальт, який згодом допоміг ворожим колонам швидше просуватися нашою територією.

Дорожня галузь: У 2018 році загальні видатки на дороги становили 42,6 млрд грн. У 2021 році ця цифра сягнула рекордних 150 млрд грн. Тобто фінансування доріг зросло у 3,5 раза. Тільки у 2020 році з «антиковідного фонду» на дороги перекинули понад 25 млрд грн.

У 2020 році фінансування доріг у 5,5 раза перевищило витрати на всю нову зброю для ЗСУ.

Втричі зменшуються видатки на інженерне будівництво укріплень з 3 до 1 млрд. грн. в порівнянні з періодом Порошенко.

Поки Укравтодор залучав мільярдні кредити під держгарантії, стратегічні військові підприємства стояли без замовлень. У травні 2021 року флагман бронетанкової галузі — ХКБМ ім. Морозова (розробник БТР-4) — через відсутність фінансування перейшов на одноденний робочий тиждень. Завод ім. Малишева за 2020–2021 роки не випустив жодного серійного танка для ЗСУ.

Джерела:

— Закони про Державний бюджет України на 2018–2021 рр.

— Звіт Рахункової палати України щодо розвитку мережі автомобільних доріг (2021).

— Defense Express: «Чому «Нептун» та «Вільха» не пішли у серію вчасно» (15.01.2021).

-Офіційна заява ДК «Укроборонпром» щодо фінансового стану Заводу ім. Малишева (березень 2021).

3. Це ігнорування десятків офіційних попереджень від розвідок світу. («A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them», The Guardian, 20 лютого 2026; «Biden says Zelensky ‘didn’t want to hear’ U.S. warnings of invasion», The Washington Post, 11 червня 2022). Президент за Конституцією мав ввести воєнний стан, вивести війська, оголосити мобілізацію. Нічого не зробив. Навпаки — зробив усе, щоб максимально полегшити росіянам захоплення України.

4. Відведення військ з укріплених позицій на Донбасі.

Офіційна позиція та хронологія

1 липня 2019 року Зеленський заявив:

«Розведення сил і засобів у районі Станиці Луганської — це перший крок до сталого припинення вогню» (Офіс Президента України, заява щодо Станиці Луганської, 01.07.2019).

ОБСЄ підтвердила завершення відведення в цьому районі (OSCE SMM, Daily Report, липень 2019).

У жовтні 2019 року Зеленський наголосив, що розведення в Золотому і Петрівському можливе лише після 7 днів тиші (Офіс Президента України, брифінг щодо розведення, жовтень 2019).

29 жовтня 2019 року розпочалося розведення у Золотому. Зеленський заявив:

«Все спокійно відбувається… Прекрасно» (Офіс Президента України, виступ у Маріуполі, 29.10.2019).

5. Масштабне розмінування ключових ділянок на лінії зіткнення

10 грудня 2019 року за підсумками саміту «Нормандської четвірки» Володимир Зеленський заявив, що сторони підтримують розробку та реалізацію оновленого плану розмінування на Донбасі (Офіс Президента України, «Підсумки Нормандського саміту в Парижі», 10.12.2019).

20 серпня 2020 року Офіс Президента повідомив, що в межах ТКГ узгоджено 20 ділянок розмінування, що має сприяти виконанню Паризьких домовленостей (Офіс Президента України, «У ТКГ узгоджено нові ділянки розмінування», 20.08.2020).

16 жовтня 2020 року віцепрем’єр Олексій Резніков заявив:

«У рамках ТКГ погоджено 19 нових локацій щодо можливого гуманітарного розмінування» (Мінреінтеграції, брифінг для ЗМІ, 16.10.2020).

28 грудня 2020 року керівник ОП Андрій Єрмак підтвердив:

«Ці домовленості почнуть реалізовуватися з початку 2021 року» (Офіс Президента України, заява Андрія Єрмака за підсумками ТКГ, 28.12.2020).

6. Це розмінування Чонгара і 26 мостів на кордоні з Кримом, а також двох мостів через Дніпро біля Херсона. Ворогу просто відкрили двері на південь.

За словами міністра оборони Олексія Резнікова в інтерв’ю «Українській правді» від 11 серпня 2022 року, після перемоги буде проведено розслідування щодо того, хто саме розмінував «Чонгар» і мости на всіх кримських перешийках. («Міністр оборони Резніков: Росія використовує тактику м’ясорубки. У нас немає ресурсу засипати тілами території», Українська правда, 11 серпня 2022; «Після перемоги буде проведено розслідування щодо того, хто розмінував «Чонгар», — Резніков», Censor.net, 11 серпня 2022). Генеральний штаб ЗСУ пізніше стверджував, що мости були заміновані ще з 2014 року, але їх не встигли підірвати через переважаючі сили противника (15:1) та можливу диверсію. Однак військові свідчення (зокрема полковника Івана Сестриватовського) вказують, що спроби підриву в ніч на 24 лютого 2022 не вдалися. («Хто розмінував Чонгар: розслідування», Українська правда, 6 липня 2023; «Bridges on Chongar were not blown up because of sabotage group of Russian Federation or wires damaged», Censor.net, 6 липня 2023).

Обсяги розмінування були значними і проводилися системно під виглядом «гуманітарних» заходів. У червні 2021 року за ініціативи Офісу Президента (Андрій Єрмак) та Мінреінтеграції (Ірина Верещук) розпочалося розмінування мінних полів навколо КПВВ «Чонгар», «Каланчак» і «Чаплинка» для «убезпечення людей від смертоносних мін» та будівництва сучасних сервісних хабів. Єрмак публічно заявляв: «Наша делегація доклала максимум зусиль, аби погодити у серпні 20 ділянок для розмінування. Потрібно швидко виконувати цей план». (Українська правда, грудень 2021; «Про «героїчний» ЧОНГАР або як працює пральна машина з відбілювання Зеленського, Єрмака і Винника у злочинній», Censor.net, 25 вересня 2023). 23 листопада 2021 року Верещук пообіцяла запустити шатли на КПВВ «Чонгар» та «Каланчак» протягом трьох місяців. 14 лютого 2022 року (за 10 днів до вторгнення) шатли вже курсували від пункту пропуску до адмінмежі з окупованим Кримом — на тиждень раніше дедлайну. («Хто здав Південь? BBC з’ясувала деталі найрезонанснішого розслідування війни з Росією», BBC Ukrainian, 21 вересня 2023; «Після перемоги буде проведено розслідування щодо того, хто розмінував «Чонгар», — Резніков», Censor.net, 11 серпня 2022).

7. Це критичне зменшення військового угруповання на Чонгарі та суміжних ділянках (Каланчак, Чаплинка) порівняно з періодом Порошенко.

До 2019 року (за часів Порошенка) на кримських перешийках утримувалося потужніше угруповання з щільними мінними полями та більшими силами для оборони. Після приходу Зеленського угруповання системно скорочували: війська перекидали в зону ООС/АТО, а мінні поля розчищали під виглядом «гуманітарного» облаштування КПВВ. Генерал-майор Андрій Соколов (командувач ОК «Південь» у 2021–2022 рр., раніше — у 2018–2019 рр.) прямо підтверджував: «З часом кількість військ зменшувалася, тому що вони потрібні були в зоні АТО». («Генерал-майор Соколов командував обороною півдня, яку розслідує ДБР. Велике інтерв’ю про Чонгар, Херсон і Мелітополь», Українська правда, 18 вересня 2023; Forpost.media, 19 вересня 2023).

План оборони півдня передбачав чотири бригади (дві механізовані/зведені та дві територіальної оборони), але на момент вторгнення була лише одна бригада — близько 1500 українських військових проти 20 тисяч росіян. («I only had one brigade.» Ukrainian General explains why Russians rapidly occupied southern Ukraine early in invasion», Euromaidan Press, 21 вересня 2023; «Major General Andrii Sokolov was in charge of the defence of Ukraine’s south. An interview covering Chonhar, Kherson and Melitopol», Українська правда, 18 вересня 2023). Саме це мінімальне угруповання, поєднане з розмінуванням, дозволило російським військам практично без опору прорватися з Криму через Чонгар, швидко захопити Херсонську область і оточити Маріуполь уже в перші дні війни. («Хто здав Південь? BBC з’ясувала деталі найрезонанснішого розслідування війни з Росією», BBC Ukrainian, 21 вересня 2023).

8. Це розформування Обручівської танкової бригади, яка прикривала Київ з півночі. Це відведення бригади НГУ від Гостомельського аеродрому, хоча попереджали про десант.

І це лише початок довгого списку. Корупція на гуманітарці, закупівлях, фортифікаціях, бракованих мінах і дронах — мільярди, які крадуть, поки люди гинуть.

Запитайте себе: чому, для чого і для кого все робилося саме так? Якщо людина дбає про безпеку своєї країни, а не про мільярди на офшорних рахунках — хіба вона робитиме таке?

Аналізуйте. Думайте. Робіть висновки самі. Бо не Українська еліта всередині є не менш небезпечною за ворога, що зовні. І поки ми цього не зрозуміємо та не приведемо до влади патріотів, які довели в 2014-2019 роках свою ефективність, майбутнє України залишатиметься моторошно невизначеним.