Як такого загострення на Донбасі немає і мені це слово категорично не подобається. Була, є і буде війна. Це слово говорить само за себе і звучить жаливо для пересічного громадянина Європи.
Але не для нас, бо ми до нього сильно звикли. На сході країни триває війна, така сама, як і в попередні роки. Інформаційний привод для нас — десяток поранених і четверо загиблих, але ми забуваємо про десятки сотні загиблих і в рази більше поранених 16-17 років.
Так, ворог інтенсивніше обстрілює наші позиції по декільком причинам:
1. Там де він поніс втрати. Наприклад нам вдалось знищити ворожу техніку. Іноді за день вдавалось влучити в три БМП, танк або повністю розібрати передню лінію оборони. Розвідники постійно проходять лінію розмежування, знищують бойовиків, беруть їх полон і прихоплюють за собою трофейну зброю. Як приклад розвідники 30-ї бригади. Зайшли в тил ворога, знищили їх і прихопили з собою три міномети. Пройти мінні загородження і на руках винести три одиниці зброї вагою понад 200 кг кожна… На таке здатний не кожен. Чи просто взяти і зайняти ціле поселення, стратегічно зміцнивши свої позиції. Звісно, безкарним ворог таке не полишає, а помста виглядає виливається у вигляді артилерійських обстрілів як по передній лінії оборони, так і по цивільному населенню.
2. Не менше гуде артилерія там, де у ворога проходить ротація. Як приклад Світлодарська дуга, де навпроти 54-ї бригади у ворога пройшла ротація. Новий підрозділ ще більше комплектований російськими офіцерами і навіть сержантами. Одночасно новий підрозділ зайшов з більшою кількістю техніки, а постачання боєприпасами з російського гум конвою проводиться 24 години на добу, так як побоюються нашого просування в сторону Дебальцевого. Їхній страх і постійні втрати як в техніці, так і в живій силі змушують проводити хаотичні артилерійські обстріли, від чого страждають цивільні Зайцевого, Луганського, Троїцького.
— Чим відрізняється ООС від АТО?
Стратегія помінялась однозначно. Розповідати, як вона змінилась, поки що не хочу. Всі підпорядковуються виключно військовим. Тепер військові досконально володіють інформацією, що відбувається на тій стороні чи у прифронтовій зоні.
Тобто завдяки тому, що Національна поліція, Служба безпеки України, Сили спеціальних операцій вже перебувають під командуванням Збройних Сил України, безпосередньо під командуванням генерала Наєва, який очолює ООС, є можливість оперативного обміну інформацією командирам бригад, командирам батальйонів про те, що відбувається на тій стороні, які обстріли готуються, які провокації готуються, приходить інформація з тієї сторони від інформаторів. Керуються їхні дії.
Днями, «випадково» був підірваний міст, який є шляхопроводом між Красним Лучем (що знаходиться недалеко від кордону з Росією) і Луганськом. Це була одна з основних артерій постачання російських боєприпасів до Луганської області.
Тому всі ці дії більше координуються, генерал Наєв дав більше повноважень своїм підлеглим. Є начальник штабу, начальник з бойової підготовки, є начальник оперативного штабу, які безпосередньо, самостійно можуть приймати рішення і беруть на себе відповідальність. Одночасно, більше повноважень і прийняття рішень отримали командири підрозділів.
Я, наприклад, особисто був свідком, як до нас прилітає десяток 152-х снарядів. Ще восьмий починає долітати, вже йде відповідь. Тобто ми вже знаємо, що щось готується. Наша артилерія по суті готова, вона тільки чекає ворожого пострілу, щоб визначити напрямок і туди швиденько «навалити» відповідь.
Таким чином, якщо ми порахуємо всі перемоги за останні тижні діяльності ООС, то їх набагато більше, ніж при АТО за попередні три-чотири місяці. Процес налагоджується.
З моєї точки зору, такого досвіду, як ООС, не було ні у кого. Не було такої системи і методу командування і управління бригадами. Зараз всі офіцери ООС — першопроходці. Вони цьому навчаються. Як ми бачимо, їх навчання є досить результативним. Більш ніж впевнений, що найближчими тижнями ми почуємо про нові звільнені території чи колосальні ворожі втрати.
-Такі дії призведуть до активізації ворожих дій чи до згасання?
Ворожі дії будуть такі самі. Все буде залежати від того, наскільки активно будуть постачатись боєприпаси з Росії і в тому числі особовий склад. Тому що без необхідної кількості особового складу влаштовувати якісь загострення чи наступи, чи диверсійні роботи неможливо. На даний момент комплектація майже усіх підрозділів 1 і 2-го армійського корпусів («ДНР») складає десь 48-62%. Тобто у них немає стопроцентної комплектацїі. У нас так само немає жодного бойового підрозділу в стовідсотковому комплектуванні, але наші сили переважають. Тим більше мотивація і жага до перемоги змушує наших хлопців робити неможливе. Одночасно не слід забувати, що вздовж адміністративного кордону з Росією розміщене досить велике військове угрупування. Чи підуть вони в атаку? Якщо Росія на це наважиться, то це вже буде зовсім інша війна.
