Слухала промову президента зранку. Бо вчора не дочекалась. Повідомлення про те, що Байден підписав санкції, дочекалась, а нашого – ні.
Ну, готувався. Наради, дзвінки і розмови з лідерами інших країн. Нарешті, через 5 годин після того, як головний оператор сусідньої бензоколонки визнав «незалежність» частини української території, а російські війська вторглись на нашу, вийшов Зеленський.
До цього, правда, ми побачили секретаря РНБО пана Данілова. Який протранслював абсолютну порожнечу на широкий загал. Правда, проанонсував важливий виступ президента.
І от я слухаю. З повною готовністю до об’єднання навколо лідера. Який точно не мій президент, але він наш президент. І на порозі таких подій ми гостро потребуємо того, хто об’єднає.
Отже, за пунктами.
1. Мюнхенська промова таки була гарною теоретичною промовою. Бути різким з західними партнерами – то одне. А от бути різким з терористами і їхнім ватажком – то зовсім інше, так виходить.
2. А це що було — «у мене немає часу на історію». Серйозно?! Тобто, жодних оцінок тому абсурду про «роль Лєніна» у «створені» України не мало бути?!
3. Жодного слова про наших військових. ЖОДНОГО! Я прослухала аж двічі, бо подумала, що, можливо, пропустила. А вони зараз гинуть. Є поранені. Саме військові є тим щитом, гарантом, кордоном для нашої безпеки. І навіть згадки проігноровані?
4. І знову про дипломатичні зусилля. Про те, що ми маємо зберігати спокій. Колискова для нації. Яку ми чуємо регулярно. Заспокойтеся і йдіть спати, ми працюємо. Я буду зідзвонюватися з Ердоганом. Ми прямуємо мирним шляхом. І ще банальний набір словоблуддя, яким так страждає президент: «Україна залишиться в міжнародно-визнаних кордонах. Попри все, попри будь які заяви та дії РФ. Так як ми залишаємось спокійними і впевненими у собі. Хочу подякувати всім вам. Ми реагуємо виважено і по-дорослому. Ми давно і до всього готові. Але причин для вашої безсонної ночі немає». Що це було?!
5. Знову надто побажливе ставлення до ворога, який вторгся на нашу територію. Знову не названі речі своїми іменами. Президенту некомфортно і незручно. Але коли ти балотувався, а потім виграв, коли ти довго і часто розповідав про свої прагнення миру і жагу до перемовин з монстром, коли ти самонадіяно заявляв, що «якби я тоді був президентом, ми б там всі вмерли в Криму, але «зелених чоловічків» не пустили», чому зараз здав позиції і умиротворяєш агресора? Ще пару днів назад дорікаючи колективному заходу, що вони всі загралися саме в «умиротворення».
6. Жодної згадки про Путіна! Натомість покладання відповідальності на «політичне керівництво Росії». Страшно навіть прізвище згадувати?
7. Пасаж про те, що визнання «незалежності «лднр» може означати вихід Росії з мінських домовленостей» — це як?! Чому не назвати речі своїми іменами? Росія не просто вийшла із мінських домовленостей. Вона наклала на них велику купу лайна. Але у президента немає, виходить, чіткої і однозначної позиції. «Може означати», блін?!
8. Що планується робити далі, якщо «мирні перемовини» не вийдуть? Цілком очевидно, що Зеленський тяжіє до «миру у всьому світі», що йому страшенно дискомфортно від ситуації, в яку він потрапив, бо на його плечі впала величезна відповідальність. Але, як на мене, промова була зорієнтована на самого себе, на своє ближнє коло. Самогіпноз. Лягайте спати, все у нас буде добре. Серйозно?
9. Особливо тригернуло мене оте «все у нас під контролем». Що саме у вас під контролем? Заяви союзників, коли президент страшенно переймався, що «нагнітають і лякають»? Арахамія під контролем, який порівнював CNN зі Скабєєвою? Вірніше, заявив, що вони «гірші за Скабєєву».
10. Чому а ні слова про подальші роботи державних інституцій? Чи звернувся до Верховної Ради? Чи буде визнання територій «лднр» такими, які окуповані? Що там з розірванням дипломатичних відносин? Так чи ні? Апелювання до міжнародних інституцій, в той час, коли навіть не спромоглися скликати засідання ВР.
11. «Як тільки ми побачимо зміну ситуації, як тільки ми побачимо зростання ризиків, ви будете про все це знати» — звернення до міжнародних партнерів. Правда, до цього саме міжнародні партнери інформували про «зростання ризиків». І тут же, зв’язкою, йде: «Зараз немає жодних причин до хаотичних дій» — це кому? Байдену? Щоб не смикався?
12. І, найголовніше, гроші на армію. Все ще будуємо дороги і немає коштів на тих, хто гине і може продовжувати гинути? Чи, може, я пропустила анонсоване термінове засідання Верховної Ради?
Я не коментую його дії. Я маю справу з комунікаціями. І я аналізую виступ президента нашої країни з точки зору комунікацій. А вона – на 2 з мінусом.
