И чтоб поставить сегодня точку на теме с Афганистаном, хочу отметить в чем разительное отличие их ситуации от нашей, всего на одном примере.
Когда талибы начали свое наступление, то местное население им не сопротивлялось, армия сдавалась и никаких добробатов не было. И светский Афганистан проиграл религиозным исламистам. Люди сами выбрали свое будущее, когда отказались за него бороться и решили не сопротивляться талибам. Теперь там все по-другому и в данный момент на тв-каналах Афганистана, где ранее, в это время, шли развлекательны программы, отменили трансляцию всех этих телепрограмм и транслируют чтение Корана и новости о действиях талибов. И лишь только один канал показывает историческое кино. Афганцы сами выбрали такой образ жизни.
А теперь вспомните 2014 год и нападение РФ на Украину. Те, кто их встречал тогда с распростертыми объятиями в Донецке и Луганске живут теперь в резервации под названием ОРДЛО и ездят в шопинг-туры за покупками в Таганрог. А те, кто тогда объединившись оказал сопротивление врагу и остановил его, живут в Украине. Да, у нас очень не простая жизнь, но у нашей страны есть будущее и мы для его осуществления прикладываем усилия. И мы видим свое будущее с Европой. А ещё мы сами выбираем себе власть, а не нам назначают марионеток из Москвы, как в ОРДЛО. Это все последствия выбора. Мы выбрали бороться за свою жизнь и за свое будущее. Афганцы согласились вернуться в прошлое и теперь пожинают плоды своего выбора. Если мы перестанем бороться за себя и за свое будущее, то будем жить не лучше их. Но мы боремся. В этом наше кардинальное отличие от тех же афганцев. И от сепаров.
На мою думку, єдине, що є спільне в ситуації з Афганістаном і Україною — 1 000 000 000 000 доларів.
Саме у таку цифру оцінила влада зеленських-шмигалів незреалізований потенціал України.
І начебто, за останні 20 років саме близько 1 трлн. доларів США інвестував в Афганістан американський уряд.
Але потім вирішив краще інвестувати цей трильйон у власну, американську інфраструктуру.
Найбільше шкода тих афганців, які не крали, а працювали і вірили, що чиста демократія можлива в будь-якому регіоні.
І зараз опинилися самі на лінії вогню.
Так колись нас розстрілювали в ХХ сторіччі, тих, хто не встиг втекти.
Ми не можемо особливо чимось допомогти Афганістану, але точно можемо допомогти собі.
Незалежність і могутність завжди починається з потужної армії.
Так було в усі часи, залишається й нині.
Чому провалене державне оборонне замовлення в 2020-21?
Фінансувати потужну армію може лише розвинута і конкурентна економіка.
Де реформи і деолігархизація?
Гарантом інвестицій і інновацій є верховенство права.
Де судова реформа і чому досі не ліквідований ОАСК?
Влада має бути прикладом і всі зміни починати з себе.
Хто ці всі люди біля Зеленського?
Назвіть мені бодай одне прізвище яскравого реформатора в команді нинішнього президента і результат його роботи за останні два роки.
Коли не працює держава — приходять окупанти і змушують працювати кожного, але на окупантів, а не власну державу і на себе.
1 000 000 000 000 доларів — це про майбутнє, а не про минуле.
Без оцінок та коментарів по самому Афганістану.
Скажу лише одне і мабуть найголовніше:
Спочатку програється війна інформаційна та ідеологічна, можна сказати ментальна або ціннісна. Це війна за світогляд, за розуми, за погляди.
В Афганістані 45% населення це молоді люди до 20 років. І Талібан виграв війну за їхні голови та світогляд.
Вже потім йде зброя, танки, ГРАДи (як у нашій ситуації), і повна окупація політична і військова.
Україна 2021 року.Ми відверто програємо інформаційну, ідеологічну та ціннісну війну. З кожного чайника чути московський медіапродукт, а влада робить все щоб українського не ставало більше.
На Донбасі теж спочатку зникла українська мова. В Криму не було нічого питомо українського в часи Януковича.
І МОВА тут має величезне значення.
Тож, Афганістан це НЕ про оцінку ситуації там.
«Афганістан» це про ще один сигнал нам як НЕ треба робити. Це сигнал того, що треба будувати СВОЄ, потрібно боротись перш за все інформаційно та ідеологічно. Треба боротись за молодь, яку так активно обробляє «русскій мір».
Поки в нас ще є час, адже його стає все менше.
Адже інформаційно-медійна війна сьогодні це засіб ворога #1, особливо в Україні.
