Костянтин Машовець
1 березня під час прямого ефіру на телеканалі «Україна 24» секретар РНБО Олексій Данилов заявив, що українська армія може завдати попереджаючого ракетного удару Білорусі.
«За необхідністю, якщо буде прийняте рішення верховного головнокомандувача армії зробити це, воно буде прийнято», — заявив Олексій Данилов.
Отже, наступ захлинувся.
Ще не остаточно. Бої ідуть під Василівкою – важливою розв‘язкою під Запоріжжям, вчора ми працювали вночі під вибухи ракет у Києві, про Харків ви всі знаєте, бої точаться на Черніговщині, Херсонщині, Сумщині, Харківщині, пи*зди окупанти отримують під Маріуполем і в багатьох інших містах.
Але якщо ми подивимось на ситуацію згори вниз, то побачимо, що стратегія росіян загалом звелася до «заїхати у місто і згоріти там». Вони б‘ються об стіни наших міст, немов нафтові хвилі об скали, і розбиваються на попіл.
Київ стоїть. Харків стоїть. Маріуполь стоїть. Стоїть Чернігів і Запоріжжя, стоять Херсон, Бердянськ і Бровари.
Це неймовірно бісить Володимира Путіна. І його злість слюною «градів» падає на житлові квартали.
Але міста стоять.
І ми стоїмо. А земля горить. Горить повітря. Палає навіть холодна вода.
Україна перемагає.
Але війна триватиме довго. І не тільки тому, що нам доведеться допомагати повертати Придністров‘я Молдові, Білорусь – білорусам, а Росію – корінним народам. А ще й тому, що коли ворог зараз має визнати, що програв, і або виводити свої війська з поразкою – я в це не вірю – або почати окопуватись і переходити з маневрової до позиційної війни з окопами, траншеями, снайперами і так далі. І кожне місто нам доведеться повертати з боєм.
Але ми повернемо.
І буде слава Україні.
