Останнім часом тема дострокового припинення повноважень третього президента України стала обговорюватися все більш жвавіше і жвавіше.
Окремі представники БЮТ і Партії регіонів неодноразово заявляли про необхідність початку процедури імпічменту главі держави.
Перший президент України Леонід Кравчук звернувся до Віктора Ющенка із закликом піти у добровільну відставку.
Реакція діючого президента на таку заяву була досить нервовою та навряд чи виваженою.
Захопившись політичними дискусіями, зараз опоненти мало звертають увагу на конституційні та політичні перспективи запропонованих рішень. А отже виникає декілька питань.
Наскільки є реальною ситуація добровільної відставки президента або усунення його з посади в порядку імпічменту?
Чи буде Віктор Ющенко виконувати свої обов’язки до кінця відведеного йому Конституцією президентського терміну?
І які плюси і мінуси того чи іншого варіанту?
Імпічмент президенту: чи є світло в кінці тунелю?
Почнемо з конституційних засад. Відповідно до статті 108 Конституції України повноваження президента припиняються достроково у разі чотирьох обставин: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; та 4) смерті.
Підстави, пов’язані зі здоров’ям та смертю глави держави, автор в цій статті розглядати не буде. Лише побажає Віктору Андрійовичу міцного здоров’я та довгих літ життя.
Більш цікавою для аналізу є тема імпічменту. "Яструби" як і з команди Юліїї Тимошенко (цю позицію найбільш активно представляє Андрій Портнов), так і з Партії регіонів (про це на кожному ефірі не втомлюється говорити Нестор Шуфрич) неодноразово заявляли про необхідність початку процедури імпічменту.
Як же відбувається процедура усунення президента з посади?
З самого початку вона має бути ініційована більшістю від конституційного складу Верховної Ради — тобто не менше ніж 226 депутатами. Необхідно також створити спеціальну тимчасову слідчу комісію, висновки і пропозиції якої розглядаються на засіданні Верховної Ради.
Якщо існують підстави для проведення подальшої процедури, Верховна Рада не менше як 2/3 голосів від конституційного складу (300 голосами) приймає рішення про звинувачення президента.
Це звинувачення розглядається Верховним судом України, який виносить рішення: чи є у діях президента ознаки державної зради або іншого злочину. Бездоганність самої конституційної процедури імпічменту перевіряється Конституційним судом.
Остаточне рішення про усунення президента від влади приймається 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (не менше 338 голосів).
Як ми бачимо, ця процедура є досить складним та довготривалим за часом процесом. Від його організаторів вона потребуватиме напруження усіх політичних, організаційних та інформаційних "м’язів". Головна увага політиків буде зосереджена саме на цьому процесі.
Закономірне питання: а хто ж в цей час буде займатися економікою?
До речі, самостійно завершити процедуру імпічменту фракції БЮТ (156 голосів) та Партії регіонів (175 народних депутатів) не зможуть. Не вистачить сім мандатів, не говорячи вже про те, що у фракціях можуть знайтися депутати, які не будуть голосувати за імпічмент. Доведеться заручитися підтримкою комуністів.
З іншого боку, БЮТ ризикує такими діями остаточно розвалити коаліцію з НУНС.
Загалом імпічмент президента Віктора Ющенка призведе до тотальної дискредитації подій Помаранчевої революції 2004 року, а отже, рикошетом вдарить і по самій Юлії Тимошенко.
Процедура імпічмента, навіть за найбільш оптимістичними підрахунками її ініціаторів, затягнеться на три – чотирі місяці. Тобто якщо імпічмент ініціюють прямо зараз, то результат отримають не раніше липня.
На проведення дострокових президентських виборів Конституцією відводиться 90 днів. У кращому випадку країна отримає вибори глави держави у листопаді – на два місяці раніше, ніж планові президентські перегони.
Чи коштує "овчинка виделки"?
З початком процедури імпічменту президент та його оточення буде намагатися грати свою власну політичну контргру. Наприклад, оголосить дострокові парламентські вибори.
Зрозуміло, що такий указ глави держави може бути заблокований у судах. Однак, справа може не обмежитися лише судовим протистоянням, а перерости у протистояння силове, як це було нещодавно, коли були влаштовані "маски-шоу" у НАК "Нафтогаз".
Висновки у "сухому залишку". Реалізація сценарію імпічменту президента не принесе очікуваних результатів з стабілізації ситуації. Навпаки країну у такому випадку очікує серйозне загострення політичної кризи.
Добровільна відставка президента: реальність або фантастика?
Питання дострокового припинення повноважень президента Віктора Ющенка виникло не випадково. Здається, що останннім часом глава держави все частіше діє за принципом "чим гірше, тим краще". Президент країни впевненно веде країну до політичного дефолту, намагаючись будь-що "утопити" прем’єра.
Зростає делигітимація діяльності Віктора Ющенка. Наприклад, за даними лютневого опитування Центра соціальних досліджень "Софія", продовжує погіршуватися оцінка його роботи на посаді президента України.
На сьогодні його діяльність оцінюють "позитивно" або "скоріше позитивно" 7,2% опитаних, а "негативно" або "скоріше негативно" – 89,7%. (У грудні аналогічні показники становили відповідно 10,7% та 86%). Практично половина (48,1%) опитаних вважає, що Віктора Ющенка треба усунути від влади та провести позачергові президентські вибори.
Як видно вже з проаналізованої Конституції, найбільш легкий шлях для дострокового припинення повноважень президента – це його добровільна відставка. Така відставка здійснюється після того, як він особисто зачитає свою заяву на засіданні Верховної Ради.
В нещодавній українській історії вже був аналогічний випадок – перший президент України Леонід Кравчук добровільно погодився у 1994 році на проведення дострокових президентських виборів, що надало йому моральне право звернутися з таким закликом до Віктора Ющенка.
Леонід Кравчук тоді вибори програв. А грузинський президент Михайло Саакашвілі, заявивши про свою добровільну відставку з посади, дострокові президентські вибори виграв.
Однак, ситуація для Віктора Ющенка сьогодні, навряд чи, схожа на ситуацію кількарічної давнини для його грузинського колеги. Виборчий рейтинг у 2-4% не дозволяє сподіватися на чесну перемогу.
Проте реакція Віктора Андрійовича на заяву Леоніда Макаровича чітко свідчить: третій президент України твердо переконаний, що він повинен добути до кінця свого президентського строку.
Добровільна відставка Віктора Ющенка зняла б політичну напругу в суспільстві, кардинально б змінила атмосферу взаємодії еліт. Принаймні, конфлікт, який існує сьогодні між президентом і прем’єром, був би знятий.
Зрозуміло, що лише відставка Віктора Ющенка не зможе повністю "загасити" політичну кризу. Сказавши "а", потрібно говорити й "б". Тобто знімати інституційне підґрунтя кризи, яке закладене в нині діючому Основному законі.
Діюча Конституція об’єктивно провокує конфлікт між президентом і прем’єром. Тому добровільна відставка президента мала б супроводжуватися створенням мегакоаліції у складі БЮТ, тієї частини НУНС, яка ввійшла до коаліції, Блоку Литвина та Партії регіонів.
Головною ціллю діяльності цієї мегакоаліції, окрім злагодженої роботи з виведення країни з кризи, було б ухвалення нової Конституції, яка б перетворила Україну на парламентську республіку – глава держави мав би чисто представницькі функції, а основна влада була б зосереджена в Кабінеті міністрів та Верховній Раді.
Таким чином була б знижена "ціна" президентських перегонів, підвищена ефективність роботи влади у період кризи та забезпечена електоральна підтримка її дій у різних регіонах України: на Заході, Сході, у Центрі та на Півдні країни.
Із зрозумілих причин, зараз такий сценарій розвитку подій виглядає ненауковою фантастикою. Віктор Ющенко твердо переконаний у своїй "місії".
Однак і сьогодні у нього залишається шанс увійти в історію як демократичний президент, обраний на хвилі Помаранчевої революціїї, який заради країни пішов у добровільну відставку.
Ігор Жданов, Аналітичний центр "Відкрита політика"
