Були часи, коли на військовому полігоні «Болград» цілодобово вирувало життя.
З ранку до ночі за високими парканами в парках і на міських вулицях ревла бойова техніка, по дорогам з піснями тяглися туди — сюди нескінченні колони солдатів в польовий екіпіровці, з боку аеродрому доносився низький гул турбін, небо над майданчиком десантування круглий рік розквітало білосніжними куполами парашутів, і слух болградців вже звично не реагував на далеке відлуння від розривів гранат і снарядів.
Проти постійного шуму ніхто не заперечував — навпаки, це давало болградцям стійке відчуття сили і безпеки, вселяло в них впевненість і гордість за своїх військових.
Все це було якихось 15 років тому, коли Болград покинули останні військовослужбовці з розформованих в ході «реформи» частин.
Разом з ними геть зникло і звичне відчуття надійності і захищеності.
Навіть настала тиша спочатку багатьом здавалася зловісною. Втім, до тиші городяни теж досить швидко звикли.
З тих пір в Болграді встигло вирости ціле покоління, які ніколи не чули відгомонів військових навчань на розораних або засаджених виноградниками тактичних полях і знищених об’єктах полігону.
З початком російської агресії один тільки вигляд озброєних людей в камуфляжі або бойової техніки, які зрідка миготіли в Болграді, незмінно породжували серед місцевого населення найнеймовірніші, часто панічні чутки.
Однак віднедавна городяни і жителі довколишніх сіл знову з подивом чують з боку полігону давно забуті звуки стрілянини і розривів, а на вулицях міста і навколишніх дорогах все частіше можна побачити «стрічку» військової техніки 88 окремого батальйону морської піхоти.
Спокій, дорогі болградчани!
Звикайте.
Ваші військові знову при справах.
І ми знаємо, що тут нам є що захищати.
P.S. “Варти” для ЗСУ – наприкінці минулого року з’явилась інформація про передачу до однієї з частин морської піхоти України бронеавтомобілів “Варта”, і от зовсім нещодавно вони вже “засвітились” під час навчань 88 окремого батальйону морської піхоти.
