За останні 25 років існує тільки одни успішний приклад повернення окупованих територій – досвід Хорватії з військової та мирної реінтеграція окупованих сербами територій. І якщо всі щось чули про операцію "Олуя", про мирну реінтергацію Вуковара, то про вплив на ці події санкцій проти Югославії говорять менше.
uainfo.org
Санкції були настільки значними, що зарплата в Белграді впала до шести доларів на місяць. У Сербію не надходили навіть ліки та пальне. Припинилося міжнародне культурне, спортивне співробітництво із Сербією. Громадяни Сербії не могли відвідувати країни Заходу.
Правда, це сильно контрастує з мантами про необхідність підтримувати людські стосунки? І що вже зовсім розрив шаблону – попри ці всі "розриви зв’язків" Белград зараз прагне вступити в ЄС, як і його громадяни прагнуть їздити до ЄС і бачити в себе туристів з ЄС.
Але є ще цікавіша історія. Слободан Мілошевич був змушений погодився зі планами мирного врегулювання, спочатку за моделлю Венса-Оуена, а потім із запропонованим Контактною групою, які включали фактичну блокаду – повторюю для МінНеефектКонтролю – блокаду – сербських анклавів у Хорватії та Боснії. Після відмови керівництва Республіки Сербської (в Боснії) від плану Контактної групи 4 серпня 1994 року Югославія перервала з нею всякі зв’язки й увела проти неї економічну блокаду. Сербія не тільки зобов’язалася припинити поставку туди зброї та військових, але навіть і постачання електроенергії.
Ще раз наголошу: це не просто Хорватія не постачала нічого й не торгувала із сербськими анклавами – то вже само собою. Це саме міжнародні посередники – США та ЄС – вимагали перекрити електроенергію сепаратистам, Тобто, це якби одночасно Україна та РФ відключили зараз Луганськ та Донецьк від опалення та електроенергії – такий план "умиротворення" в 1990-ті вбачали найкращим в ЄС та США. А вже після того, як Мілошевич сам перекрив "ефективно контрольованим" сербським анклавам електроенергію, стала можливою і військова операція армії Хорватії з ліквідації Сербської Країни, й реінтеграція Вуковару, й мирні угоди щодо Боснії – місцеві сербські сепаратисти не мали достатньо сил і засобів оборонятися.
Й от тут виникає питаня: нащо нам пропонують всілякі фантастичні проекти "підгодовування" та перевиховання російських найманців, якщо є чудовий і дієвий приклад, як саме економічна блокада сприяє швидкій деокупації територій?
