Як показує досвід АТО та інших війн сучасності, піхота і надалі відіграє одну з ключових ролей під час ведення бойових дій. Саме піхотинці штурмують та зачищають від противника визначені райони або об’єкти, закріплюються й утримують їх. У всіх розвинених арміях піхота – це основа, адже без підготовлених і відповідно екіпірованих піхотинців усі високі технології не мають сенсу.
zsu-info.com
Ось, наприклад, в Ізраїлі – країні, яка постійно веде бойові дії, – чимало піхотних підрозділів вважаються елітними. А підготовка самих військовослужбовців безпосередньо в піхоті триває у декілька етапів.
На початковому етапі солдата-піхотинця готують 6–7 місяців, перш ніж він стає бійцем-новачком. Окрім бойової підготовки, він більше нічим не займається. Далі бійці потрапляють до навчальної роти, звідки випускаються через такий самий термін, уже опанувавши головні прийоми та методи ведення піхотного бою ізраїльської армії. Протягом другого етапу постійні тренування чергуються з виконанням охоронних, патрульних функцій. Після цього навчальна рота розформовується – починається третій етап підготовки. Це так звана спеціалізація, коли хлопці розподіляються в діючі підрозділи: штурмові, оперативні, логістичні, де вивчають та опановують конкретний фах та спеціальність. Термін, який відводиться на цей етап, може суттєво відрізнятися від типових 6–7 місяців і визначається конкретним військовим фахом військовика-піхотинця. Наприклад, навчання спецназівця, бійця елітних піхотних частин і підрозділів, може займати до двох років. Аналогічна практика в британській, американській та інших провідних арміях. Там піхотинець – це солдат, який у пішому порядку і на транспортних засобах має вміти грамотно вести бій у різних умовах – у горах та степах, у суцільній міській забудові, в розгалуженій системі підземних комунікацій, удень і вночі, в спеку та холоднечу…
В американській армії під час навчання піхотинців особлива увага, окрім іншого, приділяється рукопашному бою та фізичній підготовці. Адже сучасний солдат армії США постійно носить на собі не менш як 34 кг вантажу – з урахуванням бронежилета, зброї, захисних щитків тощо. В Іраку американські військові переконалися, що їм незручно і важко пересуватися з такою вагою. Командири почали скаржитися на те, що бійці погано натреновані, а це своєю чергою спричинило істотні зміни в індивідуальній підготовці солдатів.
Піхотинців стали готувати до того, що їм доведеться носити на собі досить важке екіпірування впродовж тривалого часу. Особливо важливо це було для солдатів з підрозділів забезпечення, коли вони перебували поза розташуванням військових частин. Оскільки на території частини бойове спорядження і бронежилет зазвичай не носять. Для підготовки солдатів, окрім силових, були розроблені нові вправи, які нагадують пілатес і йогу. Ця методика вважається новою, хоча вже досить давно подібні вправи забезпечують людині ту гнучкість, яка їй потрібна на полі бою.
Нещодавно в армії США було розроблено й уведено в дію нову інструкцію, яка враховує важливу роль піхоти в протитанковій обороні й значно розширює знання піхотинця, знайомить його з різними прийомами боротьби з танками. Зараз солдата навчають, наприклад, способам імпровізованого застосування різних тактичних прийомів і підручних засобів, призначених для затримання й виведення з ладу танків та інших бойових машин противника. При цьому в піхотинцеві формують упевненість, що він є господарем на полі бою і тому може, повинен і обов’язково знищить будь-які засоби, які кинуть проти нього.
Багатьом відомо, як проходила підготовка українських військових до початку війни на Донбасі. А коли прийшов ворог, нашим піхотинцям довелося опановувати свою справу переважно не на полігонах та в навчальних центрах, а в реальних бойових умовах, під кулями, снарядами та мінами…
2014 року українські піхотні підрозділи відіграли вирішальну роль у звільненні населених пунктів, захоплених бойовиками. Із початком активних бойових дій вони діяли головним чином у складі батальйонних та ротних тактичних груп. РТГ у механізованих бригадах ЗС України формувалися на базі механізованої піхотної роти, яка посилювалася одним-двома танковими взводами, гаубичною артилерійською батареєю, відділенням снайперів, розвідвзводом, а також підрозділами ремонту та матеріально-технічного забезпечення. РТГ танкових бригад формувалися на базі танкових рот, яким придавалися піхотні взводи.
З огляду на досвід бойових дій та нові завдання наприкінці липня 2014 року організаційно-штатну структуру РТГ було змінено.
На початковому етапі АТО українські військові мусили швидко освоїти ведення бойових дій у місті (де ключову роль відіграє якраз піхота), здійснення маршів, організацію блокування населених пунктів, встановлення контролю над дорогами та виконання доглядових заходів на блок-постах.
На початку липня після звільнення Слов’янська штаб АТО ухвалив рішення про завдання удару на півдні у напрямку Свердловська з подальшим виходом до КПП «Ізварине» та захопленням міста Краснодона. Тоді механізовані групи рішучим маневром дорогами здійснювали марш до призначених об’єктів і займали їх, попутно виставляючи на маршрутах руху блокпости. Напади противника відбивали вогнем БМП і танків з ходу, а в разі потреби – доданими артилерійськими підрозділами (мінометні взводи, окремі міномети).
Такі дії дозволяли не тільки взяти під контроль головні шляхи, населені пункти, перехрестя і висоти, але і значно скувати противника, обмеживши його пересування певними районами. Під час маршу в більшості випадків для руху використовували лише одну дорогу з найбільшою пропускною спроможністю, а в місцях її перетину з околицями та з’їздами до населених пунктів виставлялися блокпости.
Нині, коли згідно з Мінськими домовленостями важку техніку та озброєння відведено від лінії розмежування, роль піхоти стала ще помітнішою. Бойові дії ведуться невеликими групами піхоти в ключових точках близького зіткнення сил за допомогою дозволеної Мінськими угодами зброї. Щоправда сили бувають нерівними, бо проросійські бойовики часто застосовують заборонені великі калібри, танки, які відстрілюють кілька снарядів і знову йдуть із передової.
Війна на Донбасі перетворилася на бої взводів і взводних опорних пунктів, а основною тактичною одиницею став піхотний взвод. Ці підрозділи часто діють самостійно, без постійної підтримки танків та артилерії, спираючись на важке піхотне озброєння та легку бронетехніку.
Отже, враховуючи бойовий досвід, ключового значення набуває якість підготовки та бойового застосування підрозділів піхоти, забезпечених усіма видами піхотного озброєння, насамперед мінометами та гранатометами, а також підтримкою снайперів.
Роман ВУС
Техніка піхотинців
Головною гусеничною машиною для піхотинців є БМП-2. Це швидка і маневрена машина навіть при русі пересіченою місцевістю. Також на озброєнні піхоти обох сторін є БТР-60/-70/-80. Вони мають непогану прохідність і досить потужне кулеметне озброєння. Однак у БТРах радянського виробництва є низка вад, виявлених під час боїв на Донбасі.
Усі ці недоліки враховано при виробництві новітніх українських БТР-3Е і БТР-4, які вже перевірено у бойових діях на Сході.
Так, за результатами боїв під Слов’янськом, БТР-4 отримали досить схвальні відгуки військових фахівців: «Броня БТР-4Е витримала прямі влучення з різних видів озброєння, зокрема з великокаліберних кулеметів та автоматичних гармат. Протикумулятивні екрани захистили екіпаж від декількох влучань з ручного протитанкового гранатомета. Броньоване скло витримало прямі влучення зі снайперських гвинтівок»
