Розповідає начальник Озброєння Збройних Сил України генерал-майор Микола Шевцов
Начальник Озброєння Збройних Сил України генерал-майор Микола Шевцов
— Серед новітніх зразків зброї, які надходять до військ, називають протитанковий комплекс «Стугна». Чи може він повноцінно замінити закордонні зразки на кшталт «Джевеліна», постачання якого в Україну заборонено, як і будь-якої іншої летальної зброї?
— «Джевелін» — це протитанковий засіб вищого класу, як кажуть, вистрелив і забув. «Стугну» ж треба супроводжувати до враження цілі. Це головна відмінність між ними. Але «Стугна» — ефективний засіб протитанкової боротьби. Наша промисловість здатна виробляти достатню кількість таких комплексів і ракет до них, щоб вирішити, зокрема, ті завдання, які виникатимуть у районі конфлікту. Інша справа, що у нас повинно бути досить коштів, щоб закупити це озброєння. На сьогодні саме цей напрямок фінансування є одним із пріоритетних. Є намір цьогоріч закупити тренажери комплексу «Стугна», що дозволить заощадити гроші, адже тренувати військовослужбовців на реальних зразках дуже дорого.
— Які ще новітні зразки техніки отримають Збройні Сили?
— Віддаю належне вітчизняній промисловості — ми отримуємо нові бронетранспортери, іншу техніку та озброєння, і все це ефективно використовується на АТО. Це стосується вже згаданих найменувань, а також радіолокаційних пристроїв, тепловізорів, іншої спецтехніки. Бронетранспортери БТР-3 і БТР-4 досить ефективно себе показали під час відбиття ворожого наступу під Мар’їнкою. Відомим є факт, коли танкісти 1-ї окремої танкової бригади на трьох БМ «Булат» у ході дебальцівської операції під Логвіновим прийняли бій із переважаючими силами нових російських Т-72Б3 і знищили 8 танків ворога, не втративши жодної своєї машини.
— Деякі з броньованих машин мають досить екзотичний вигляд…
— Те, що ви називаєте екзотичним виглядом, — це в минулому. Ну, майже все. Коли «броні» справді бракувало, посилювали все — від джипів до вантажівок. Зараз на ключових напрямках ми не відчуваємо нестачі у штатній техніці. Зрозуміло, її вдосконалюють із урахуванням бойового застосування. І тут віддаю належне солдатській кмітливості — промисловість отримує абсолютно адекватні поради від людей, які користуються цією технікою на практиці. Так, у 17-й окремій танковій бригаді спільно з волонтерами обладнали додатковим динамічним захистом і протикумулятивними решітчастими екранами танки Т-64Б1, що підвищило ефективність застосовування цих машин.
— Чи правда, що головним постачальником техніки та озброєння для ЗС України залишається вітчизняна промисловість?
— Можна й так сказати. Головний масив технічних засобів виробляють в Україні і майже повністю — у сфері озброєння. Безумовно, існує міжнародна кооперація. У нас добре зарекомендували себе британські «Саксони» — дуже практичні й придатні для транспортування поранених, а також американські «Хаммери», якість яких високо цінують наші військові. Враховуючи діючу систему сервісних центрів, особливих проблем із обслуговуванням таких зразків немає.
— Наскільки ми тепер незалежні від підприємств ВПК Росії?
— Будь-яка військово-технічна співпраця з Росією як із країною-агресором заборонена законодавством. І наш ОПК достатньо розвинутий, тож гірше почуваються вони, а не ми. Натепер озброєння й військова техніка, яку виробляють в Україні, практично на 90% має вітчизняні вузли та агрегати. Виняток — високотехнологічні складові, які доводиться імпортувати, але точно не з Росії. Підприємства «Укроборонпрому» останнім часом досягли значного прогресу в імпортозаміщенні, освоїли виробництво елементів озброєння, електрообладнання, акумуляторних батарей, шин, гусеничних стрічок, інших запчастин.
— У інформаційному полі з «легкої» руки волонтерів гуляє інформація, що технікою та озброєнням найгірше забезпечені саме бойові частини на лінії фронту. Наскільки це є правдою?
— Відповідально заявляю: навпаки, кращі зразки озброєння й військової техніки першочергово направляємо на передову.
— Але люди скаржаться, зокрема, на нестачу засобів медичної евакуації. Що за історія з відмовою від закупівлі 150 УАЗів саме для цієї мети?
— Справді, 2016-го планувалося закупити 145 санітарних авто підвищеної прохідності УАЗ на 48,2 мільйона гривень за участі українських суб’єктів і за відкритою процедурою щодо спецфонду й конфіскату. Підкреслю, все відбувалося законно, відповідне оголошення про проведення процедури оприлюднено у Віснику держзакупівель. Це рішення в квітні оскаржило в Антимонопольному комітеті ТОВ «ДІАТЕХ-Україна» під приводом того, що за вказаними в техдокументації вимогами було можливо купити лише санітарне авто російського виробництва типу УАЗ-39621. Відповідно, цих автомобілів Збройні Сили не отримали.
Тим часом РНБО поставила завдання терміново розробити вітчизняне санітарне авто, що й здійснює корпорація «Богдан». Випробування першого зразка розпочнуть незабаром. Позитивні результати тестувань уможливлять придбання за державним оборонним замовленням до кінця року 60–65 одиниць санітарних «Богдан-Карго».
— Автомобільної техніки у військах, як і раніше, бракує?
— В цілому процент забезпечення озброєнням і військовою технікою в нас доходить до 90%, а от щодо автотехніки залишається чимало проблем. І тому є пояснення. До початку агресії Збройні Сили її не лише не закуповували, але навіть максимально розпродавали. Гадали, що техніка, яка простояла 20 років на зберіганні, для війська непридатна. Гостроту проблеми вдалося знизити завдяки таким українським підприємствам, як «АвтоКрАЗ» та «Богдан-Моторс», що забезпечили поставки автомобілів КрАЗ і МАЗ. Цю техніку закуповуємо досі, постійно йде робота з її модернізації.
Також систематично проводимо міжвідомчі випробування закордонних авто. Але вартість таких зразків значно перевищує ціну техніки, яку ми купуємо в Україні. У центрі обліку надлишкового майна Міністерства оборони зберігається понад 10 тисяч базових автомобілів із пробігом до 1 тисячі кілометрів. Завдяки ремонтній базі, сподіваюся, упродовж 2–3 років ми скоротимо потребу в автотехніці хоча б наполовину.
Михайло ДМИТРУК
