Незабаром в Росії настане політична криза. Це стане сигналом для України почати військові дії щодо повернення Криму і Донбасу, а також Ростова і Кубані, заявив учасник війни у Придністров’ї, український громадський і політичний діяч ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ. На його думку, українська армія вже є однією з найсильніших в Європі, а відвоювати Крим не так вже й важко.
Дмитро Корчинський
— Нещодавно Росія заявила, що затримала українську диверсійну групу в Криму. Як гадаєте, яку мету переслідують такі заяви?
— Основна мета, яку вони переслідують, це та, що коли Путін б’ється в істериці і погрожує, то весь світ намагається цю його істерику заспокоювати. А коли його заспокоюють, то він може собі виторгувати якісь невеличкі преференції. Власне, це він зараз і намагається зробити.
— І що саме хоче виторгувати Путін? Можливо, скасування санкцій?
— Не тільки санкцій. Він хоче, щоб з ним говорили вже не тільки європейські лідери, алей й знову заговорив американський президент. І під час цих розмов, він, напевне, буде пропонувати щось нове і більш ексклюзивне по Сирії. Хоча, безумовно, це буде і питання санкцій. Путін сподівається на те, що все-таки світ дозріє до того, що треба повертатися в XIX століття і дозволить йому мати свою сферу впливу.
— Наскільки реально для України воювати за Крим, відправляючи туди диверсійні групи? Чи це щось з області фантастики?
— Це було б дуже ефективно. Диверсії в тилу ворога — це саме те, що необхідно робити Україні. Я думаю, що свого часу нинішні українські керівники будуть переслідуватися по закону саме за те, що вони не здійснювали диверсійної діяльності на окупованих територіях. Всі це робили завжди — британці робили у гітлерівських тилах диверсії по всій Європі, американці робили… Тобто це — нормальна практика.
— Сьогодні українських диверсійних груп в Криму немає, але росіяни вже підняли галас. Важко уявити, що буде, коли такі диверсійні групи справді там з’являться…
— Якщо там будуть диверсійні групи, то всі зрозуміють, що ми — нормальна європейська країна, і що нам потрібно допомагати. Наприклад, Німеччина не дає зброю Україні, а курдам дає зброю. Чому їм дає? Тому що курди постійно здійснюють диверсії в багатьох країнах — в Туреччині, Сирії, в Іраку. Їх підгодовують турки, озброюють американці, тобто їм дають грошей і зброї незрівнянно більше, ніж Україні.
— Але хіба в такому випадку не існує загрози повномасштабного вторгнення в Україну з боку російської сторони?
— Росія на нас уже напала. Я думаю, що наша нерішучість і слабкість провокує Росію більше, ніж можливі наші силові удари. Нас від московської окупації може врятувати тільки наша мужність і готовність воювати, і вона має проявлятися вже зараз. Окупантів потрібно вбивати в якомога більших кількостях, знищувати їхню інфраструктуру і ускладнювати їм життя.
— Нещодавно Надія Савченко заявила, що є кілька способів повернути Крим, і один із них — відбити його силою. Наскільки силовий сценарій повернення Криму сьогодні реальний для України?
— Крим можна повернути тільки воєнним шляхом. Останні два роки відбувається укріплення українських Збройних Сил і інших силових структур. Також останні два роки Московія переживає економічну кризу, можна очікувати і політичної кризи в Москві, як неодноразово траплялося в минулому. Нам здається, що Москва — дуже монолітна і централізована, але тільки в XX cтолітті вона пережила шість катастроф, коли розвалювалася або була на грані розвалу. Це в середньому частіше, ніж раз на 20 років. Тобто, цілком вірогідно, що найближчим часом знову буде політична криза або національна катастрофа в Російській Федерації. І цим, безумовно, потрібно скористатися і відбити всі наші землі: і Крим, і Донбас, і Ростов, і Кубань, якщо вдасться.
— Тобто, ви вважаєте, що треба не просто повертати Донбас і Крим, але ще й іти в наступ на територію агресора?
— Обов’язково. По-перше, ми маємо помститися, а по-друге, як показує практика, з ними можна тільки так, тільки через наступ. Московія має бути відрізана від теплих морів.
— А наскільки, на вашу думку, велика вірогідність розпаду Російської Федерації в ближчому майбутньому?
— Я думаю, що найближчим часом в Москві може бути політична криза. І якщо ми скористаємось цією кризою, не пропустимо, як завжди ми все пропускаємо… От, наприклад, була криза 1993 року, зовсім недавно, коли бої йшли в Москві. А українське суспільство, замість того, щоби всім їхати в Москву і стріляти в усі сторони, сиділо і дивилося телевізор, і ніхто тією ситуацією не скористався. Я сподіваюся, що зараз вже в Україні є достатньо людей, які подібною нагодою скористаються.
Дмитро Корчинський (Старобешеве, Донецька обл., 20 серпня 2014 роки)
Фото: facebook.com/bratstvo.info
— Ви свого часу передбачили окупацію Криму Росією. Ви також казали, що Крим може бути "або українським, або безлюдним". Чи можна було в 2014 році відстояти Крим, і як це треба було робити?
— Безумовно, потрібно було воювати за Крим. Можливо, нам би не вдалося його відвоювати, але якби українське суспільство показало свою готовність до спротиву в Криму, то, скоріше за все, не було б у нас проблем на Донбасі. І зараз би досі велися бойові дії в Криму. Себто, цілком реально було там здійснювати і організовувати спротив. Ясно, що всі були розгублені, це був важкий час, але необхідні команди мали бути віддані. Безумовно, що в Україні знайшлася б велика кількість добровольців для війни в Криму.
— А коли знову буде нагода відвоювати півострів?
— Я думаю, що будь-яка політична неприємність в Москві — і його потрібно буде одразу відвойовувати. До цього треба готуватися і проводити необхідну роботу. Безумовно, існують якісь труднощі, але Крим неодноразово брали, це не дуже важко. Всі ми пам’ятаємо Кримську війну, коли невеличкий експедиційний англо-франко-турецький корпус взяв Севастополь і всі бази в Криму і зробив це без особливих труднощів. У той час, коли в обороні Севастополя було більше солдатів, ніж в цьому експедиційному корпусі. Вони просто приїхали і завоювали Крим, це було в п’ятдесятих роках XIX сторіччя. Потім дуже невеликими силами німці взяли Крим без дуже великих проблем. Крим свого часу брали українці, Махно штурмував Перекоп. Тобто Крим брали неодноразово, це не важко, а отже — зможемо взяти його і ми.
— Нещодавно кримські окупаційні "чиновники" заявили, що очікують диверсій з боку кримських татар. Чи можуть кримські татари, які живуть на півострові, організувати якусь підпільну боротьбу?
— Ні, кримські татари не можуть організувати підпільної боротьби. Їхня функція в іншому: вони мають переконливо плакати. Світове співтовариство на образи по відношенню до кримських татар реагує значно краще, ніж на образи по відношенню до українців. Татари талановитіше плачуть, ніж ми. Найкраще, що вони можуть зробити? – це скаржитися на кремлівську окупацію і плакати. Воювати вони не здатні.
— Росія нещодавно "понизила статус" Криму фактично з "автономної республіки" до "району". Яким повинен бути статус Криму після того, як Україна його поверне?
— Він має бути на рівні району Херсонської області. Вже більше не потрібно повторювати цих помилок. Крим має бути наново заселений населенням із центральних і західних регіонів України, бо більшість населення, яке там є? має повернутися до себе в Росію.
— Але це не гуманна політика: виселяти населення із Криму в Росію чи когось заселяти в Крим…
— Це звичайна політика, яка постійно застосовується. Часто відбувається обмін населенням. Наприклад, на початку ХХ століття грецьке населення з Анатолії було виселене в Грецію, а турецьке населення з Балкан і грецьких островів було виселене в Туреччину. Тобто такий обмін населенням відбувається і має відбуватися, як це не прикро. Безумовно, це не дуже гуманно, але само собою зрозуміло, що ті люди, які ходили в Криму на референдум, не захочуть лишатися на півострові, коли він знову відійде до України.
— Щодо вирішення ситуації на Донбасі зараз розглядаються різні сценарії, і серед інших — так званий "хорватський сценарій", який фактично передбачає силове вирішення і ліквідацію незаконних ДНР і ЛНР. Наскільки такий сценарій реальний для України?
— Україна вже могла б відвоювати Донбас. Українське керівництво боїться наступати, тому що вважає, що в такому випадку Росія буде залучати свою авіацію, ракетні війська і воювати ми будемо з армією РФ, яка нас зараз технічно і чисельно переважає. Це розумні побоювання, і я думаю, що у зв’язку з цим справді доведеться ще певний час очікувати кризи в Російській Федерації або докорінної зміни ситуації в Україні.
Україна ще не готова до наступу з тієї причини, що в нас не вичищений тил від московської агентури і "вати", український теле-, радіо-ефір відданий московським окупантам на 90%. Московська агентура відчуває себе тут в абсолютній безпеці і здійснює свою чорну роботу, підриваючи дух наших військ і дестабілізуючи тил. Для того, щоб нація змогла вирішувати великі воєнні завдання, вона повинна мобілізуватися і здійснити всі необхідні дії для успішного наступу. І все це має починатися не зі звільнення Донбасу, а зі звільнення Києва від московської агентури, від телеканалів "Інтер" і "Україна", від Ріната Ахметова, "Опозиційного блоку" і всіх людей, які відверто і не ховаючись працюють на ворога.
— Чи цей процес вже, на вашу думку, відбувається? Наприклад, потрапив у СІЗО екс-нардеп Олександр Єфремов…
— Усе це відбувається дуже повільно. Успіхи української справи — це Єфремов в СІЗО, і не факт, що він буде засуджений, і Бузина, який, швидше всього, не воскресне найближчим часом. Безумовно, всього цього мало. За цей час "москалі" вбили величезну кількість українців, тримають у себе заручників, знищили всі осередки якогось українського духовного життя, які ще жевріли на території Московії.
— Нещодавно, в річницю російської агресії проти Грузії, колишній президент Грузії і теперішній одеський губернатор Михайло Саакашвілі заявив, що Україна має величезний військовий потенціал і українська армія могла б бути найсильнішою армією в Європі. Ви з цим погоджуєтесь?
— Потрібно спрямовувати гроші з бюджету на озброєння і на посилення нашої оборони. За деякими показниками українська армія вже найсильніша в Європі. Попри певні недоліки і відсутність гармат калібру155 мм наша артилерія сьогодні найсильніша в Європі. Ми маємо більше бронетехніки, ніж мають більшість європейських країн. Це часто застаріла бронетехніка, але вони не мають і такої. Сьогодні українська армія має вже більше бойового досвіду, більше навчених командирів, солдат, ніж будь-яка європейська армія. В нас уже дуже непогані Збройні Сили на фоні всієї Європи, і вони можуть бути в десять разів сильнішими, якщо державне керівництво перестане мародерствувати, а почне спрямовувати необхідні гроші у військовий бюджет.
— Нещодавно український генерал Назаренко заявив, що росіяни застосували до українців лазерну зброю. Чи може бути в Росії така зброя?
— Така зброя, за допомогою якої вони можуть засліплювати і очі солдатам, і апаратуру, у них може бути, вона не є якоюсь надто ексклюзивною. Інша справа, що вона вважається конвенційною, але і ми також цілком можемо мати її на озброєнні. Зараз найсильніше, що є у московитів – це засоби радіоелектронної боротьби. Це справді морока і це те, що нам дуже сильно потрібно підтягувати, тому що таких систем, на жаль, не маємо. Ми, безумовно, не маємо і ядерної зброї. У них дуже чисельна бойова авіація, хоча і не надто ефективна.
В усьому іншому, я думаю, що ми можемо конкурувати. Тобто потрібно займатися обороною. За два роки війни ми не те, що не забезпечили війська нормальною оптикою і лазерною зброєю, ми не побудували патронного заводу. В нас був патронний завод в Луганську, він демонтований і вивезений в Росію окупантами. За останні два роки Казахстан побудував у себе патронний завод, це недорого, а ми не побудували. Це, безумовно, огидні речі, і з цим якось потрібно боротися.
— Ви воювали у дев’яностих роках у Придністров’ї і зараз — на Донбасі. Як би ви порівняли ці конфлікти, чим вони відрізняють? Які ваші особисті враження?
— Безумовно, конфлікт на Донбасі значно більш інтенсивний, значно ширше використовується артилерія. Цей конфлікт серйозніший за кавказькі конфлікти і, безумовно, ніж війна в Придністров’ї, яка зараз вже проти конфлікту на Донбасі здається пікніком. Ви повинні знати, що в конфлікті на Донбасі в певні дні і в певні періоди, якщо брати по кількості боєприпасів, випущених на кілометр фронту — це цифри ІІ Світової Війни. Це доволі серйозна війна, яка зараз ведеться. І український народ, і українські Збройні Сили виглядають дуже непогано в цьому конфлікті, особливо останнім часом. От в нас був великий провал в Дебальцево, але після цього вже провалів не було, після цього весь час ми вбиваємо їх більше, ніж вони вбивають нас. Тобто в цілому ми виграємо в тих бойових епізодах, які мали місце. Не потрібно боятися, Москву можна перемагати і Москву, яка була навіть не путінська, а сталінська, вдавалося перемагати.
— Тобто ви вважаєте, що Україна може подолати Росію. Але чи може вона це зробити сама, чи все-таки без підтримки Заходу не обійтися?
— Я думаю, що ми можемо подолати їх і власними силами. Безумовно, хотілося б мати підтримку. Але навіть якщо такої підтримки не буде, ми можемо це зробити. Якщо п’ятимільйонний Ізраїль здатен протистояти всьому арабському світу власними силами, бо доктрина Ізраїлю полягає в тому, що в разі міжнародної блокади він повинен мати можливість перемагати у війні власним ресурсом, то це може і сорокамільйонна Україна.
— І якою має бути доктрина чи стратегія України? Ми повинні готуватися до постійних конфліктів з Росією чи все-таки налаштувати себе на те, що ця війна закінчиться і ми будемо спокійно жити?
— До тих пір, поки існує Російська Федерація, ми не будемо спокійно себе почувати. Треба сказати, що й інші сусіди в нас також непрості. Доволі мирна останнім часом Румунія. Але давайте пам’ятати, що Румунія двічі в ХХ сторіччі виступала на боці тих, хто програвав в світових війнах, і двічі збільшувала свою територію. І вони мають територіальні претензії до нас. Польща є адвокатом України, але це також складний союзник, тому що зараз в Польщі розвивається польський націоналізм. І розвивається він коштом українців, там зростають до нас історичні і територіальні претензії. Дуже неспроста країна Туреччина, яка мала б бути нашим природним союзником, але це — непростий союзник. Тобто, ми будемо в стані війни або в стані підготовки до війни найближчі сто років, це точно.
— Чи погоджуєтесь ви з тим, про що говорять зараз багато журналістів і мислителів, що "у повітрі пахне Третьою світовою війною" і, можливо, вона почнеться у 2017 році? Відомий культуролог Тарас Возняк зазначив, що, можливо, чи не вперше в історії Україна буде в цій війні на боці переможців…
— По-перше, ми неодноразово в історії були на правильному боці, а, по-друге, все може статися. Історія людства складається з воєн, які ніколи б не мали розпочатися, але розпочиналися. Безумовно, може початися Третя світова війна. Ми були в епіцентрі подій Першої світової війни, Другої, і, певно, будемо в епіцентрі подій Третьої. Нам потрібно готуватися до того, щоб вижити і вийти з неї сильнішими і з більшою територією, ніж зараз. Жодна здорова нація не задоволена тією територією, яка в неї є.
— Повертаючись до конфлікту на Донбасі. Як ви загалом оцінюєте “очільників” незаконних "республік" Захарченка і Плотницького? Що українська влада повинна з ними робити? Чи можна вести з ними переговори?
— Це — маріонетки, які жодного рішення в своєму житті ніколи не прийняли самостійно. Ними управляє Головне розвідувальне управління Генерального штабу РФ і ФСБ. Вони поставлені цими структурами і нічого не значать без рішень своїх кураторів і своїх керівників. Безумовно, їх потрібно вбити, як потрібно вбивати і рядових московських військовослужбовців, але це фігури для телебачення. Це — телевізійні персонажі, вони ні на що не впливають.
— А навіщо їх вбивати, якщо замість них прийдуть такі самі маріонетки?
— Тому, що потрібно вбивати кожного окупанта, який є на нашій землі, навіть якщо він має звання рядового, навіть, якщо він не є телевізійним персонажем.
— Що б ви зробили, якби зустрілися з Захарченком на полі бою? Чи взяли б його у полон?
— Ні, безумовно, застрелив би.
Татьяна Шпайхер
