У Збройних Силах України продовжуються комплексні командно-штабні навчання. З 25 липня стартує другий етап КШН — «Південний вітер — 2016».
mil.gov.ua
До проведення навчань «Південний вітер — 2016» залучаються органи військового управління стратегічного та оперативно-стратегічного рівня, а також визначені військові частини та підрозділи усіх компонентів Збройних Сил України.
Основною метою підготовки є удосконалення діяльності органів військового управління та взаємодії оперативних, оперативно-тактичних угрупувань під час проведення стратегічних дій у визначених операційних зонах (регіонах).
Під час активної фази навчань сплановано відпрацювання практичних дій, зокрема, із проведенням тактичних навчань батальйонів (дивізіонів) з бойовою стрільбою, десантуванням та рейдами підрозділів Високомобільних десантних військ, переміщенням на значні відстані комбінованим способом із подоланням водних перешкод, виконанням льотно-тактичних завдань, відбиттям повітряного нападу противника тощо.
Окрема увага приділятиметься питанням територіальної оборони держави, а також процесу планування та управління силами і засобами в умовах правового режиму воєнного стану.
Навчання триватимуть протягом тижня.
P.S.
У 2013–2014 роках бригадні тактичні навчання не проводились взагалі. У 2015 році їх було 6, а у 2016-му проведуть 16. Батальйонних тактичних навчань у 2015 році проведено 49, у 2016-му заплановано 60.
Така зростаюча динаміка в інтенсивності проведення маневрів різного рівня у нашому війську стала результатом значного збільшення видатків на оборону. Витрати на підготовку військ 2016 року, порівняно з 2013-м, зросли в 6,4 раза. Нині справедливо можна говорити про те, що торік та нинішнього року закладено міцний фундамент для підвищення спроможностей Збройних Сил України.
Окрім того, цього року в сфері підготовки військ стартувала низка проектів щодо приведення її змісту та матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) у відповідність до кращих світових стандартів. Зокрема, поставлено завдання вдосконалення навчальної та матеріально-технічної бази полігонів ЗС України. А саме — створення відповідної інфраструктури, будівництва казармених приміщень та службового житла для військових, які постійно перебувають на полігонах. Для виконання цих завдань до кінця 2020 року буде виділено 500 мільйонів гривень на покращення навчальної та матеріально-технічної бази Міжнародного центру миротворчості та безпеки за стандартами НАТО.
На Львівщині буде створено навчальний комплекс, де проходитимуть підготовку військові підрозділи до бригади включно.
Також цього року планується розпочати будівництво військового містечка на п’ять тисяч осіб на полігоні «Широкий лан».
На згаданих полігонах та у навчально-тренувальному центрі Сил спеціальних операцій (ССпО) передбачається реалізація проектів зі створення сучасної замкненої навчально-тренувальної та соціально-побутової структури для якісної підготовки частин та підрозділів ЗС України. Отриманий при цьому досвід у подальшому буде розповсюджений на інші навчально-тренувальні центри та полігони ЗС України.
Усе це вказує на те, що керівництво оборонного відомства визначило надактуальним питання внесення змін до матеріально-технічного забезпечення бойової підготовки війська. Адже сьогодні це один із ключових факторів загального процесу нарощування рівня боєздатності нашого війська. Особливо, коли проти нашої країни триває так звана «гібридна агресія», а сам агресор не залишає думки впливу на Україну шляхом застосування воєнної сили, постійно і демонстративно нарощуючи свої «військові м’язи». У такій ситуації країні конче потрібне якісно навчене та підготовлене військо…
Зрозуміло, що у цій справі існують два найважливіших чинники — це час (темп) та якість підготовки достатньої кількості війська до рівня спроможності протистояти військам агресора. При цьому навряд чи слід забувати, що нинішньому вищому військово-політичному керівництву доводиться розв’язувати двоєдине завдання — готувати частини та підрозділи безпосередньо для зони проведення антитерористичної операції (АТО) й одночасно турбуватися про створення принаймні оперативного боєздатного резервного компонента війська. Не кажучи вже про необхідність підтримувати у високому ступені готовності загальний військовий резерв країни на випадок, якщо агресор перейде від гібридної форми агресії до прямого широкомасштабного озброєного вторгнення. У такій ситуації повномасштабне, інтенсивне і максимально повне використання існуючої навчально-матеріальної бази, а також її трансформація до кращих світових стандартів, які дозволили б підняти якість підготовки українського війська на значно вищий рівень, — одне з ключових питань…
І дійсно, одна справа, коли частини і підрозділи навчаються на старому полігоні, де немає належних побутових умов та існують певні труднощі навіть із відтворенням мішенної обстановки або елементарними комунікаціями, і зовсім інша — коли батальйонні або бригадні тактичні навчання проходять на належно підготовленій місцевості, з використанням найсучасніших засобів навчання, здатних максимально повно відтворити ті чи інші умови виконання військовим колективом бойового завдання при наявності належних соціально-побутових умов.
Ще одним підтвердженням того, що питання нарощування технічної оснащеності навчально-тренувальної бази українського війська визначено одним із пріоритетних, є рішення керівництва про передачу до навчальних центрів, військово-навчальних закладів та інших навчально-тренувальних підрозділів до 10% нового озброєння та військової техніки, які нині поступають у Збройні Сили України.
У контексті порушеного питання треба розуміти, що для суттєвого нарощування темпів бойового навчання (зокрема в умовах, максимально наближених до реальних, особливо з урахуванням досвіду практики ведення бойових дій у зоні АТО) та технічного переоснащення існуючої навчально-тренувальної бази у військах та навчальних центрах необхідне серйозне ресурсне і фінансове забезпечення. Підхід тут повинен бути комплексним. Трансформації мають зазнати не тільки програми, плани та зміст підготовки військ, а й обсяги її забезпечення. Іншими словами, мають зрости ресурси.
Тому далі наведу невеликий аналіз змін обсягів і, що теж дуже важливо, структури витрат на оборону.
Нагадаю, що Державним бюджетом України Міноборони на 2016 рік виділено рекордну суму за всю історію українського війська — понад 55 млрд грн. У порівнянні з 2015 роком фінансовий ресурс Міноборони збільшено на 7,6 млрд грн, або на 16% (бюджет 2013 року становив 15,2 млрд, 2014-го — 27 млрд грн).
А тепер про те, чи змінився сумнозвісний баланс «утримання-розвиток». Зокрема — щодо зростання частки витрат саме на підготовку Збройних Сил України. Так, частка статті бюджету на утримання війська зменшується з 82% у 2014 році до 73% у 2016-му (при тому, що бюджет 2014 року становив 27 млрд, а 2016-го — понад 55 млрд). При цьому більше ніж удвічі покращилися показники грошового утримання військовиків — з 14 млрд грн минулого року до понад 29 млрд — нинішнього. На розвиток ОВТ передбачена п’ята частина бюджету. А видатки з бюджету Міноборони на підготовку ЗС цього року становлять 6%. Для порівняння — 2014-го частка видатків на підготовку війська була лише 3%.
Таке нарощування фінансового та ресурсного забезпечення процесу бойового навчання, збільшення мотивувальних для професійної діяльності виплат українським військовикам позитивно вплинуло на інтенсивність проведення заходів бойової підготовки (вона зросла більше ніж утричі) та якість навчання вітчизняного війська.
Костянтин Машовець
P.S.