Я – артилерист, який на війні з самого початку. Я ніколи не займався написанням, а взятися за цю статтю мене змусила публікація на «Цензорі» за підписом Arty Green.
zsu-info.com
Я особисто знайомий з автором публікації – Arty Green проходив службу в складі одного з батальйонів територіальної оброни (у подальшому переформованому в окремий мотопіхотний батальйон). Ця людина має освіту за фахом офіцера-артилериста, яку здобув в одному з військових навчальних закладів колишнього СРСР і дещо орієнтується в порядку застосування артилерійських підрозділів. Я знаю його справжнє ім’я, але якщо він захотів заховатися під псевдонімом – це його право.
Отже, ряд проблемних питань, піднятих автором статті, дійсно мали місце в 2014 році. Але на даний час більшість з них вже вирішена, решта вирішуються. В той же час виникає запитання – чому критика з’явилася тільки через півтора року? Беручи до уваги посаду, яку автор тоді обіймав, він не міг володіти повною інформацією та обстановкою, яка мала місце у 2014-2015 роках. Чому ж тоді автор робить висновки тільки на особистих домислах та поглядах і створює собі образ єдиного справжнього артилериста, якій все вміє та знає.
Конструктивна критика необхідна навіть для «Богів», і з деякими тезами автора важко не погодитись. Дійсно, на початку 2014 року ми мали морально застарілі та в більшості несправні засоби артилерійської розвідки і управління підрозділами, які фактично не забезпечували ефективне виконання визначених завдань.
Крім того, кількість наявних засобів розвідки була відчутно меншою за потребу. Внаслідок цього, в початкові місяці бойових дій основними засобами артилерійської розвідки були оптичні прилади. Про систему збору і обробки розвідувальних даних в реальному масштабі часу, ведення розвідки на всю тактичну глибину мова не велася взагалі.
Але в подальшому, завдяки зусиллям наших фахівців, волонтерських організацій, міжнародній допомозі наші артилеристи досягли певних покращень стану справ в цій галузі:
– було збільшено кількість технічних засобів розвідки;
– проведено низку системних заходів з відновлення наявних комплексів;
– створено відділення контрбатарейної боротьби в бригадних артилерійських групах загальновійськових бригад, що озброєні американськими станціями AN/TPQ;
– введені БПЛА до штатів артилерійських підрозділів.
На даний час, за допомогою спеціального програмного забезпечення, створено систему артилерійської розвідки в зоні проведення АТО, яка забезпечує збір і обробку розвідувальних відомостей, проводить аналіз вогневої активності противника за будь-який проміжок часу, дозволяє обмінюватися розвідувальною інформацією (текстові повідомлення, фото, відео) між абонентами мережі. Створена надійна система зв’язку, яка включає закритий супутниковий та радіозв’язок як в КВ так і УКВ діапазонах.
Тому чим далі читаєш статтю автора, тим більше виникає сумнівів у його компетентності. Це не тільки моя думка, а й моїх колег. Не варто кидатися цифрами, які взяті зі статутів та підручників радянських часів, автору треба ретельніше вивчити можливості і тактико-технічні характеристики існуючих в українській армії приладів та комплексів артилерійської розвідки.
Arty Green: «Таким образом, в полосе действия артбригады силами самой бригады должно быть развёрнуто минимум 16 КНП плюс с десяток НП. Плюс КНП/НП миномётных и артбатарей/дивизионов/БрАГ пехотных бригад, это минимум ещё два раза по столько. Четвёртой части этого количества хватило бы для эффективного, зрячего, эшелонированного и резервированного покрытия всего предполья в глубину до 15-25 км, а в плане эффективной контрбатарейной борьбы на всю глубину действия артсистем».
Існуючі на озброєнні підрозділів артилерійської розвідки оптичні та оптико-електронні прилади мають 8-10-кратне збільшення, яке на відстані 10-15 км не забезпечує навіть надійного розпізнавання об’єктів. Завдання оптичної розвідки – ведення розвідки на передньому краю та спостереження за полем бою, за певної удачі можна засікти мінометні підрозділи. Артилерійські (гаубичні, гарматні, РСЗВ) підрозділи противника як правило розгортаються на відстані від 8 до 15 кілометрів від переднього краю. Тому досягти успіху по засічці артилерії для ефективної контрбатарейної боротьби можливо тільки при веденні розвідки технічними засобами.
Не витримують критики часові показники розгортання СП, які приведені автором на його «прищуренный артиллерийский глаз». «Профессионал уровня 90-х годов» повинен знати, що для розгортанні КСП та організації спостереження на ньому необхідно хвилини (максимум до 30), а не доба. Теж саме стосується і виведених «на основе собственого опыта» цифр відхилень групи розривів від цілі під час стрільби способом повної підготовки, яку автор чомусь ніколи не бачив в АТО. Мабуть не там шукав.
Щодо «бодрых докладов о уничтоженной живой силе». Той, хто на той час перебував у вказаному секторі, знає, що більшість координат виявлених цілей як раз надходило від розвідників 25-го омпб та 128-ї бригади, до речі саме восени 2014 організована «зряча» розвідка автора неодноразово подавала до ураження різноманітні об’єкти, приймаючі їх силуети за наведені «Гради». А от до автора публікації виникло питання: яким чином командний пункт омпб автора опинився за 25-30 кілометрів від переднього краю та за 20 кілометрів в тилу від штабу сектору?
Щодо «я заехал в штаб артиллерии сектора, мимоходом поинтересовался где у них КНП». Штаби органів військового управління не розгортають спостережні пункти та не ведуть розвідку. Хоча офіцери сектора неодноразово виїжджали на передній край, в тому числі і для коректування вогню артилерії.
Щодо «Ни разу не видел пуска метеозонда». Сьогодні в кожній(!) артилерійській бригаді є відповідний підрозділ. Для них закуплені у необхідній кількості хороші зонди, а з офіцерами проведені необхідні заняття. Тому зараз метеообстановка моніториться чітко. Так, немає метеозондів в артилерійських підрозділах механізованих і танкових бригад. Але вони й не виконують тих завдань, які виконуються артилерією оперативних командувань.
Окремо хотів би зупинитись на системі артилерійської освіти. Ностальгією за радянською системою підготовки 90-х років пронизані всі рядки статті автора.
Не заперечуючи існуючих проблем, хочеться зазначити, що для підготовки фахівців ракетних військ і артилерії створена потужна навчально-матеріальна технічна база у наступних ВВНЗ:
— Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського;
— Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного;
— підготовка також проходить на кафедрах військової підготовки Сумського державного університету, Запорізького Національного технічного університету та Чернівецького Національного університету.
— розгорнуті курси підвищення кваліфікації офіцерів ракетних військ і артилерії на базі НУОУ та НАСВ.
Для удосконалення навченості особового складу в зоні антитерористичної операції проводиться підготовка мобільними тренувальними групами найбільш підготовленими офіцерами бойових підрозділів або викладачами навчальних закладів.
Офіцери-викладачі в більшості своїй мають особистий досвід ведення бойових дій в антитерористичній операції. Також в ході навчання враховуються вимоги Методичного посібника щодо узагальнення досвіду застосування артилерії загальної та безпосередньої підтримки за досвідом участі в антитерористичній операції.
Програми підготовки фахівців і підрозділів ракетних військ і артилерії скориговані з врахуванням досвіду застосування підрозділів в АТО. Більшість занять проводиться в полі, на техніці. Курсантів навчають тому, що необхідно на війні.
Для узагальнення та впровадження досвіду застосування артилерійських підрозділів в антитерористичній операції проводяться фахові та навчально-методичні збори, конференції, інструкторсько-методичні та показові заняття, розробляються методичні посібники та вносяться зміни в керівні документи щодо бойового застосування ракетних військ і артилерії. На завершальному етапі знаходиться відпрацювання Бойового статуту артилерії Збройних Сил України. Основною метою всіх заходів, які проводяться, є узагальнення та впровадження досвіду, який набули підрозділи ракетних військ і артилерії за досвідом АТО.
Всі ці заходи вдалося виконати у стислі терміни, в умовах ведення війни з потужним противником, завдяки порозумінню та постійній підтримці зі сторони керівництва держави, міністерства оборони та Генерального штабу, наполегливій праці командирів та начальників великого колективу офіцерів-артилеристів. А за два роки війни бойовий склад артилерії збільшився майже втричі.
Одним з елементів «гібридної війни» Путіна є намагання розхитати ситуацію в середині України. Свідомо чи ні, але участь у такому розхитуванні приймають і блогери-експерти. Хочеться звернутися до автора: чому така досвідчена людина, що прослужила у військах відведений строк, не залишилась на контракт, щоб і далі втілювати в життя все те, про що з такою завзятістю розповідає?
Артилерист
P.S.
ukrmilitary.com
