Україна зберігає значний потенціал в сфері ремонту та модернізації вертолітної техніки.
В країні створена національна законодавча база та науково-технічне обґрунтування для продовження ресурсу і модернізації військової вертолітної техніки — з використанням можливостей науково-дослідних інститутів Міноборони, ремонтних підприємств ДК «Укроборонпром» та АТ «Мотор Січ». В результаті таких дії є певні досягнення в процес створення оновлених версій вже давно відомих машин Мі-2, Мі-8 та Мі-24.
Мі-24ПУ1 та Мі-24ПУ2
Роботи над створенням модернізованих машин Мі-24 проводилися пулом вітчизняних підприємств, серед яких головним, виконавцем робіт виступав Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», що входить до складу «Укроборопрому»,
З 2011 року процес модернізації Мі-24 був розбитий на два етапи. За перший відповідали підприємства тільки українського оборонно-промислового комплексу. Другий етап безпосередньо був пов’язаний з установкою агрегатів і систем виробництва французької компанії Sagem. Перший і другий етапи позиціонували як «мала» та «велика» версія модернізації українських вертольотів Мі-24.
Результатом «малої» модернізації стало прийняття в березні 2012 року на озброєння ЗС України армійського бойового вертольота Мі-24ПУ1.
Ми 24 Пу1
Цей проект був виконаний шляхом установки двигунів ТВЗ-1І7ВМА-СБМ1В-02, станції оптико-електронної протидії «Адрос» КТ-01АВ для захисту від ПЗРК з ракетами з ІЧ-головкою самонаведення, системи збору та реєстрації польотної інформації БУР-4-1-07, модернізованого авіаційного стрілецького прицілу АСП-17ВПМ-В, лазерної системи формування прицільної марки ФПМ-01кв, супутникової навігаційної системи GРS МАР-695, ультракороткохвильових радіостанцій КY-196В, аварійного радіомаяка ЕВС-406АFНМ, а також радіолокаційного відповідача GТХ-327 з датчиком висоти АК-350. До складу індивідуального спорядження екіпажу були включені польські захисні авіаційні шоломи ТНL-5NV з окулярами нічного бачення РNL-3 «Bielik» від компанії PCO SA.
Стверджувалося, що після модернізації бойові можливості Мі-24П1 виросли практично в 3 рази. При цьому «мала» модернізація українських Мі-24 не передбачала заміну штатних застарілих радянських протитанкових керованих ракет «Штурм-В» на новий вітчизняний комплекс керованого озброєння «Бар’єр-В», що розроблений ДП «ККБ «Луч»
Ми 24 Авиакон
Установка протитанкового ракетного комплексу на українські вертольоти була передбачена, лише у форматі «великий» модернізації — Мі-24ПУ2, де окрім нових двигунів та систему захисту на вертоліт планувалося інтегрувати цілодобову французьку оглядово-прицільну систему OLOSP-410LI з тепловізіонним і телевізійним каналами від компанії Sagem. Ця система повинна була включати в себе і лазерний канал створений ДП «Ізюмський приладобудівний завод», необхідний для управління ракетою РК-2В, а також реалізувати автоматичне сполучення даних від камери на гіростабілізаціонної платформи, укріпленої під вертольотом, і даних, необхідних для застосування керованого і некерованого озброєння. Пілоти також отримають в своє розпорядження високоточну навігаційну систему Sigma 95L з приймачем GPS, цифрові рідкокристалічні дисплеї CHDD-68, генератор цифрової карти MERCATOR. Міноборони України вважало саме цей набір відповідним для українських бойових вертольотів.
Однак якщо реалізація «малої» модернізації відбулося успішно, то «велику» очікували складнощі. Так, виконання контракту в рамках спільної кооперації з Sagem, укладеного ще у 2008 року, спочатку затягнулося, а потім взагалі припинилося. Як свого часу зазначив колишній голова Департамент розробок і закупок Міноборони України Володимир Грек, почалося з того, що у грудні 2009 року ДП «Авіакон» доповіло в Міноборони про виникнення технічної проблеми щодо встановлення до оглядово-прицільної станції OLOSP-410 виробництва компанії Sagem приладів лазерного каналу керування (ЛКК), що були виготовлені «Ізюмським приладобудівним заводом». Вартість робіт з переробка ЛКК була оцінена в €120 тисяч.
При цьому, в грудні 2009 року Міноборони повинно було оплатити черговий транш в рамках програми — €2,9 млн. Ці кошти мали бути перераховані «Авіаконом» французькій стороні. Однак платежі відповідно до графіка Міноборони не здійснило — ДП «Авіакон» відмовилося отримувати кошти. Далі — сніжний ком. У 2010 році роботи практично припиняються. У лютому 2010 року подається претензія до компанії Sagem на суму €120 тисяч на оплату робіт з переробки 4-х зразків ЛКК. У березні 2010 року ДП «Авіакон» отримує зустрічну претензію від Sagem на суму 2,9 млн. євро за несвоєчасну оплату робіт. Роботи над виконанням ДКР продовжені не були.
Поновлення відбулося аж у грудні 2011 року, коли ДК «Укроборонпром» і французька компанія Sagem домовилися про відновлення співпраці. І лише в травні 2014 року «Авіакон» представив нову модифікацію ударного вертольота Мі-24П з обладнанням Sagem ще кандидату у президенти України Петру Порошенку. Скоріш за все це і є Мі-24ПУ2. Однак, знову ж таки, інформації про те, що вертоліт, модернізований, за так званою «великою» модернізацією, прийнятий на озброєння та надійшов у війська не має.
Слід зазначити, що вітчизняні виробники мають досвід вдалої модернізації вертольоту Мі-24. Так, у 2010 році «Авіакон» спільно з південноафриканської компанією Advanced Technologies and Engineering і українським ДП «ДККБ «Луч» здійснило модернізацію ударних вертольотів Мі-24 ПС Азербайджану. Вертольоти отримали позначення Мі-24G.
Ми 24 Азер
Основою для удосконалення став розроблений південноафриканською компанією пакет модернізації Мі-24 Super Hind Mk.4. Компактна гіростабілізована електронно-оптична система цілевказання та спостереження, розроблена підрозділом Denel, була встановлена в носовій частині для забезпечення можливості виконання завдань в нічний час доби і складних метеоумовах. А головною ударною силою вертольота Мі-24G став новий протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр-В». Азербайджан став першим експортним замовником даного комплексу.
Модернізація вертольота Мі-24П також була виконана шляхом установки нових двигунів ТВЗ-1І7ВМА-СБМ1В-02, станції оптико-електронної протидії «Адрос» КТ-01АВ, системи збору та реєстрації польотної інформації БУР-4-1-07, модернізованого авіаційного стрілецького прицілу АСП- 17ВПМ-У, лазерної системи формування прицільної марки ФПМ-01кв, супутникової навігаційної системи GPS МАР-695, ультракороткохвильовою радіостанції КY-196В, аварійного радіомаяка ЕВС-406АFНМ, а також радіолокаційного відповідача GТХ-327 з датчиком висоти АК-350.
МІ-8МСБ-В ТА МІ-2МСБ-В
АТ «Мотор Січ» в інтересах військових розробило дві власні розробки — вертольоти Мі-8МСБ-В і Мі-2МСБ-В, які створені на базі відомих у всьому світі Мі-2 та Мі-8.
За словами керівництва компанії, модернізація вертольотів типу Мі-8Т в профіль Мі-8МСБ-В передбачає установку нових двигунів ТВ3-117ВМА-СБМ1В 4Е серії. В результаті, вертоліт набуває нові переваги. Так, максимальна злітна маса збільшена до 12,5 тонн, до 4200 метрів зросла висота базування і до 7300 практична стеля, а дальність польоту з двома паливними баками вже складає 1 210 км.
Мі-8МСБ-В
Також розширено спектр завдань оновленого вертольота. Мі-8МСБ-В здатний забезпечити не тільки транспортування вантажів і техніки, висадку десанту та виконання пошуково-рятувальних операцій, а й вогневу підтримку десанту і сухопутних підрозділів, знищення броньованої техніки, вогневих точок і живої сили противника. Транспортно-бойовий вертоліт Мі-8МСБ-В оснащений системою управління озброєнням (СУВ) і комплектом несучих ферм балкових тримачів виробництва АТ «Мотор Січ», що дозволяє використовувати некероване ракетне озброєння (блоки Б8В20МСБ і блоки Б8В8МСБ, також виробництва підприємства), систему мінування місцевості і здійснювати скидання авіаційних бомб масою до 500 кг. Ведуться роботи по застосуванню ракетного керованого озброєння (комплекс «Бар’єр В») і стрілецько-гарматного озброєння, що відповідає вимогам стандартів НАТО.
Вертоліт в різних версіях завантаження може оснащуватися блоками некерованих авіаційних ракет Б8В20МСБ з 20 НАР, гарматним контейнером УПК-23-250, авіаційними бомбами, кулеметної установкою ГУВ-1, гранатометної установкою ГУВ-2, протитанковим ракетним комплексом «Бар’єр-В», багатоцільовим ЗРК «Голка» і системами мінування ВСМ-1.
В рамках програми модернізації вертольотів Мі-8МСБ-В дооснащують комплектом навігаційного обладнання, повністю задовольняє вимогам EASA і ICAO.
Комплекс захисту вертольота Мі-8МСБ-В складається зі станції оптико-електронного придушення «АДРОС» КТ-01АВ та комбінованого пристрою викиду перешкод «АДРОС» КУВ 26-50. Ведуться роботи по комплектації вертольотів сучасними екранно-вихлопними пристроями «АДРОС» АШ-01В і системою оповіщення про лазерне випромінювання виробництва НВФ «Адрон».
Під час виставки «Зброя та безпека-2015» поруч з Мі-8МСБ-В був представлений поворотний оптико-електронний модуль ПМ-ЛКТ «Спектр» з дальністю розпізнавання цілі типу танк на відстані до 8 км. Модуль входить в комплекс управління ракетним озброєнням 524-Р, який разом з ПТРК «Бар’єр-В» та іншою апаратурою, може бути встановлений на даний вертоліт. Роботи над цим проектом ведуться АТ «Мотор Січ», ДП «Держ ККБ» Луч «, ДП НВК» Фотоприлад» та ТОВ» Радіонікс».
Примітно, що в серпні 2013 вертоліт Мі-8МСБ в цивільній версії з двигунами ТВ3 117ВМА-СБМ1В 4Е серії встановив ряд світових рекордів, серед яких абсолютний рекорд висоти горизонтального польоту в класі Е 1 9 150 м, що на 300 м перевищує висоту г . Еверест — найвищої вершини світу.
Слід зазначити, в квітні 2014 виконуючий обов’язки Міністра оборони України генерал-полковник Михайло Коваль підписав наказ «Про прийняття на озброєння Збройних Сил України десантно-транспортного вертольота Мі-8МСБ-В».
Мі-2 — ще один вертоліт, модернізований в даний час на АТ «Мотор Січ» шляхом установки двигунів нового покоління АІ-450М. Модернізація виконується одночасно з капітально-відновлювальними роботами, забезпечуючи запас календарного терміну служби, ресурсу вертольота і його агрегатів.
Переваги вертольота Мі-2МСБ перед Мі-2: зменшення годинної витрати палива на 30%; збільшення практичної стелі на 15%; збільшення максимальної злітної маси до 10%. У грудні 2014 Мі-2МСБ успішно завершив заводські льотні випробування.
На виставці «Зброя та безпека 2015» був представлений перспективний транспортно-бойовий вертоліт Мі-2МСБ-В, оснащений СУВ і комплектом несучих ферм, який дозволяє використовувати некероване ракетне озброєння блоки Б8В8МСБ. За заявами керівництва компанії, сьогодні ведуться роботи по застосуванню ракетного керованого озброєння (комплекс «Бар’єр-В») і стрілецько-гарматного озброєння, що відповідає вимогам стандартів НАТО, а також щодо застосування автоматичного гранатомета УАГ-40.
Ми 2 МСБ В
Комплекс захисту вертольоту Мі-2МСБ-В складається зі станції оптико-електронного придушення «АДРОС» КТ-01АВ та комбінованого пристрою викиду перешкод «АДРОС» АВ-26В. Також ведуться роботи по комплектації вертольотів сучасними екранно-вихлопними пристроями «АДРОС» АШ-02В і системою оповіщення про лазерне випромінювання виробництва НВФ «Адрон».
Крім того, Мі-2МСБ-В може оснащуватися додатковими паливними баками на зовнішній підвісці, що дозволяє збільшити корисний об’єм вантажної кабіни і збільшити дальність польоту.
Максимальна злітна маса Мі-2МСБ-В збільшена з 3,55 до 4,1 тонни, а практична стеля з 4000 до 4500 метрів. Дальність польоту з двома паливними баками виросла до 800 км.
Поки що не відомо чи буде прийнятий на озброєння Мі-2МСБ-В, проте не слід виключати, що в умовах наявності на складах в Україні значної кількості вертольотів цього типу і гострої потреби військових в авіаційній техніці, надії «Мотор-Січ» з цього вертольоту можуть виправдатися. Прийнятий на озброєння десантно-транспортний вертоліт Мі-8МСБ-У вже має цілком чіткі перспективи, якщо тільки на їх втілення вистачить бажання і можливостей у вітчизняного оборонного відомства.
Доречі, відповідно до «Білої книги 2014» в інтересах МО України було придбано один бойовий вертоліт Ми-24ПУ1 та 3 десантно-транспортний вертольоти Мі-8МСБ-В.
Паралельно до силовиків поступають і інші версії модернізації вертольоту Мі-8. Так, в серпні 2014 року Національна гвардія України отримала один вертоліт Мі8-МТВ1 модернізований і оснащений обладнанням для евакуації важкопоранених та проведення реанімаційних заходів на борту. Після ремонту та модернізації вертоліт успішно пройшов льотні випробування.
На борту гелікоптера встановлений реанімаційний модуль для пацієнтів, шість носилок для поранених. У складі екіпажу — два доктори. Реанімаційні заходи можуть починатися вже в повітрі: вентиляція легенів, переливання крові, можливість моніторити серцевий пульс, реанімувати роботу серця за допомогою дефібрилятора. У складі медичної бригади працює карета швидкої медичної допомоги.
Гелікоптер оснащений бортовою інтегрованою системою для виконання нічних польотів, також має оптико-електронну систему виробництва FLIR, потужний пошуковий прожектор з інфрачервоною камерою, лебідкою для підйому одночасно двох поранених. Такий гелікоптер може виконувати евакуацію поранених з декількох непідготовлених майданчиків протягом 24 годин на добу, сім днів на тиждень.
В розпорядження Національної гвардії мав надійти один модернізований вертоліт для авіамедичної евакуації та два транспортні Мі-8МТВ1, які дозволять одночасно транспортувати до 12 поранених.
Слід зазначити, що свого часу керівництвом країни, а також АТ «Мотор-Січ» піднімалися питання відносно реалізації в Україні власної вертолітної програми, націленої на отримання в країні власного гелікоптера для потреб військових. Мова йшла про проекту з виробництва середнього вертольота МСБ-6 «Отаман» на чолі з АТ «Мотор-Січ». Однак за словами президента компанії В’ячеслава Богуслаєва – є перспективним проектом на наступні роки. В даний час підприємство зосереджене на двигунах і їх застосуванні на існуючих машинах. Головна мета — це Мі-2MSB і його сертифікація.
Безумовно, вітчизняні виробники досягли певних успіхів у процесі модернізації авіаційної техніки, однак це дозволяє вирішити короткострокові проблеми. Оновлення та підвищення можливостей наявного парку літаків та вертольотів не є нескінченним процесом. В перспективі для збереження та розвитку потенціалу військової авіації, поряд із проведенням робіт з модернізації й продовження ресурсів і термінів служби, актуальним стане питання переозброєння на літальні апарати нового покоління. При виборі варіанту такого переозброєння мають бути проаналізовані різноманітні фактори, від яких залежить розвиток військової авіації. При цьому мають бути враховані потрібні типи та кількість літальних апаратів; фінансові можливості держави; спроможності вітчизняного науково-виробничого комплексу; умови і вартість експлуатації визначених типів військової авіаційної техніки та багато інших факторів.
manager
