Штурмовики Су-25 в боях на Донбасі

 Участь української авіації в ході антитерористичної операції на Донбасі на сьогоднішній день обмежена квітнем — серпнем 2014 року.

Су-25М1, Кульбакіно, жовтень 2015 р.

Однак навіть у такій досить невеликий проміжок часу виявилось втиснутим безліч подій, а льотчики отримали безцінний бойовий досвід. Причому що стосується Повітряних Сил, то самим затребуваним літаком виявився штурмовик Су-25 — що зовсім не дивно, враховуючи досвід локальних війн останніх десятиліть.

Після розпаду Радянського Союзу на території незалежної України залишилося 70 Су-25-х. Але весною 2014 року у повітря могли піднятися лише 15 машин, що були зосередженні в 299-й бригаді тактичної авіації (місце базування — аеродром Кульбакіно під Миколаєвом).

Важливо відмітити, що з 15 літаків, 10 (9 одномісних і 1 двомісний варіанти) були модернізовані за стандартом М1. Основною відмінністю від «радянських» зразків стала більш сучасна авіоніка.

 Су-25 українських ПС, 2013 р.

Вперше над Донбасом Су-25 з’явилися в середині квітня, коли льотчики виконали кілька десятків обльотів міст Донбасу. На той момент вважалося, що така «демонстрація прапора» остудить «гарячі голови».

Одночасно наявні «борти» стали перекидати ближче до лінії протистоянні — на аеродром Дніпропетровськ (як запасний був визначений Чугуїв).

В бою Су-25-ті відзначилися 15 квітня, коли одинокий літак супроводжував кілька вертольотів Мі-8МТ з штурмовим загоном для взяття під контроль аеродрому Краматорська.

5 травня дійшло і до реального застосування озброєння — льотчику Су-25 довелося «добивати» Мі-24П армійської авіації в районі Слов’янська, екіпаж якого виконав вимушену посадку після поразки з землі.

 Довоєнне фото Су-25УБ у оригінальному камуфляжі

Потім поява штурмовиків в небі Донбасу стала фіксуватися з завидною частотою. Причому можна відзначити, що в порівнянні з Афганістаном або Чечнею завантаження машин була мінімальною — основним варіантом були два блоки НАР Б8М1 з некерованими ракетами С-8 та два додаткових 800-літрових підвісних бака.

Одним з найрезультативніших випадків застосування Су-25 в ході АТО стали події 26 травня 2014, коли пара штурмовиків завдала значних втрат загону сепаратистського батальйону «Восток» в Донецькому терміналі. Приблизно в цей же час (кінець травня) льотчики знищили і кілька таборів з підготовки бойовиків в Луганській області.

Однак застосування некерованих ракет в настільки урбанізованому районі як Донбас не могло не призвести до жертв цивільного населення. Найбільш резонансним стали події 2 червня, коли кілька випущених ракет С-8 потрапили на площу перед будівлею Луганської облдержадміністрації. Через досить широкого міжнародного резонансу після цього випадку застосування Су-25 по цілях в межах населених пунктів значно обмежили.

Але коли противник опинявся на відкритій місцевості, ефективність штурмовиків виявлялася на висоті. Так, було, наприклад, 5 червня, коли одиночний літак наніс значні втрати підрозділу «батальйону «Восток», яке штурмувало прикордонний пункт «Маринівка».

Доводилося льотчикам виконувати і не властиві для себе функції — так 28 червня льотчики виконали декілька вильотів для постачання оточених армійських частин на аеродромі Краматорськ та в Донецьку. Незважаючи на відсутність досвіду подібних вильотів, практично всі скинуті 250-кг контейнери з продовольством і медикаментами потрапили в руки одержувачів.

Учбовий Су-25УБМ1, Кульбакіно, 2014 р.

Однак найбільш активно всі наявні машини використовувалися після закінчення першого перемир’я 1 липня та розгортання великомасштабних бойових дій на півночі Донецької та Луганської областей. Так, Су-25 активно застосовувалися для підтримки наступу в районі Краматорська. До речі, вперше спостерігачі відзначили застосування бомб — як 250-кг, так і 500-кг.

Ось характерне зведення штабу АТО тільки за 12 липня (всі удари наносилися льотчиками Су-25-х):

«Перший авіаудар авіації було завдано по опорному пункту терористів в районі населеного пункту Лисичанськ. У результаті уражено скупчення бойовиків, а також озброєння і техніка.

Другий прицільний авіаудар був нанесений по базі бойовиків в районі населеного пункту Гольмівський, Горлівського району. Там приміщення спеціалізованої школи терористи обладнали під свої казарми. Авіацією було знищено до 30 терористів, 2 установки РСЗВ БМ-21 «Град», 2 одиниці ЗУ-23-2 і до 6 одиниць броньованої бойової техніки.

Третій авіаудар завдано в районі скупчення бойовиків поблизу населеного пункту Ровеньки. Льотчики знищили до 10 бойовиків, знищено реактивну систему залпового вогню БМ-21 «Град» і виведені з ладу кілька одиниць броньованої техніки.

Четвертий авіаудар був здійснений по базі бойовиків в районі населеного пункту Торез. Дані по знищеної техніці і живій силі бойовиків уточнюються.

П’ятий авіаудар літаки Повітряних Сил Збройних Сил України завдали в районі кургану Савур-могила, що недалеко від Донецька. Авіацією уражено опорний пункт, де були зосереджені терористи, бойову броньовану техніку та склади з боєприпасами та зброєю. Дані уточнюються.

Також протягом дня проведено повітряну розвідку і виконано 7 літаковильотів на прикриття угруповань військ (сил АТО).

Всього протягом доби авіацією Повітряних Сил Збройних Сил України виконано 16 вильотів літаків».

Але збільшення числа вильотів і насичення загонів сепаратистів засобами ППО не могло не привести рано чи пізно до втрат.

Вперше українські ЗМІ повідомили про втрату Су-25 2 липня, коли пошкоджений під час бойового вильоту в районі Сніжного, літак хоча і був доведений льотчиком до аеродрому Дніпропетровську, однак при підході машина загорілася і льотчик був змушений катапультуватися.

Важким днем для української авіації стало 16 липня, коли один Су-25 отримав серйозні пошкодження, а другий був збитий в районі Амвросіївки. Льотчик катапультувався і зміг уникнути полону. З приводу причини втрати досі немає ясності — льотчик стверджує, що був уражений ракетою класу «повітря — повітря» з боку російського кордону, ЗМІ сепаратистів — збитий з ПЗРК.

21 липня недалеко від Маринівки був збитий Су-25 командира ескадрильї підполковника Юрія Шевцова. Льотчик катапультувався над територією, тимчасово неконтрольованої владою, переховувався протягом місяця, проте був схоплений. Пізніше був обміняний і повернувся до бойової роботи.

Величезні втрати як армія, так і авіація понесли при обороні стратегічної висоти Савур-Могила практично на самому кордоні з РФ.

23 липня під час масових ударів були збиті відразу два з чотирьох штурмовиків. Один впав в районі села Дмитрівка, другий — недалеко від Шахтарська. Українські ЗМІ заявили, що принаймні один літак був збитий ракетою «повітря — повітря», випущеної з борту російського МіГ-29, який патрулював уздовж кордону. Російські офіційні особи звично все заперечували. Після цього штурмовики стали застосовувати вкрай обмежено, при цьому були підняті висоти застосування, щоб уникнути поразки з ПЗРК, що призвело до різкого зниження ефективності ударів.

Важке становище в районі Іловайська наприкінці серпня змусило пустити в хід буквально все, в тому числі і Су-25-е. Однак зенітне прикриття введених російських частин було набагато більш сучасним, ніж те з чим стикалися українські льотчики до цього.

І як підсумок — 29 серпня 2014 року в районі Старобешевого подвійним пуском ЗРК «Оса-АКМ» був збитий літак капітана Владислава Волошина. Льотчик катапультувався і був підібраний бійцями Нацгвардії.

Це останні на осінь 2015 вильоти українських Су-25 в ході війни на Донбасі.

 Су-25М1 після ремонту, жовтень 2015 р.

На сьогодні проводяться роботи по відновленню парку штурмовиків. За останні півроку у стрій поставлено 6-7 машин. Ведуться роботи по включенню до складу бортового озброєння керованих ракет Х-25 і Х-29.

Наявність Су-25 у складі ВПС України (станом на осінь 2015):

Михайло Жирохов

Один з розконсервованих Су-25

Впечатляющее видео полетов украинских асов на модернизированных Су-25М1 на предельно низкой высоте