Коли читаєш присвячені мінським угодам тексти у світових ЗМІ, не перестаєш дивуватися наївності їхніх авторів.
Володимир Путін. Мінськ, 11 лютого 2015 року, gdb.rferl.org
Так, ці люди можуть не любити Путіна і вважати його агресором. Але одночасно вони продовжують вірити в право. У те, що Путін буде дотримуватися духу і літери угод, які він сам же і гарантував. І вони – втім, як і багато хто з українських спостерігачів – продовжують скрупульозно, пункт за пунктом, розбирати кожний пункт цих угод, намагаючись довести, що найголовніше – це капітуляція Заходу і України перед Путіним. Що Путін добився всього, чого хотів.
А, власне, чого він хотів? Щоб Україна визнала особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей або щоб вона відмовилася від свого європейського вибору і обрала своїм президентом яку-небудь чергову маріонетку Москви? Щоб Україна пообіцяла жителям невеликої частини території країни «мовне самовизначення» або щоб вона ввела російську мову як другу державну? Щоб Україна здійснила реформу місцевого самоврядування або щоб вона стала «федерацією», в якій кожний суб’єкт міг би накладати вето на принципові рішення про майбутнє країни? Невже у світі ще є люди, які вважають, що Путіну потрібен Донбас або що він захищає співвітчизників? Невже на переговорах у Мінську взагалі йшлося про Донбас?
Автори обурених публікацій звинувачують президента Порошенка в поступливості, а президента Олланда і канцлера Меркель – у нерозумінні Путіна. Смію запевнити, що Олланд і Меркель розуміють Путіна краще, ніж будь-хто з авторів цих викривальних текстів. І вони точно знають, що якщо навіть Путіну підсунути на підпис порожній аркуш паперу, він все одно умудриться не виконувати написаних на ньому умов. Путін – брехун. Невже це неясно?
Вам – ясно. Меркель – ясно. А ось величезній кількості куплених Москвою політичних повій на Заході і просто «корисним ідіотам» – не ясно. Бізнесменам на Заході, які гріли руки на російської корупції – неясно. І кожного разу, коли необхідно посилити санкції проти Москви або допомогти Україні, весь цей хор «нерозуміючих» починає заводити звичну шарманку: чому Захід не хоче зрозуміти Росію? Чому він карає Путіна? Чому Москва повинна відповідати за громадянську війну в Україні? Чому…
Так, ці люди брешуть. Але вони роблять все, щоб ця брехня здавалася правдою. Саме тому керівникам західних країн необхідно вибивати козирі з їхніх рук. Всякий раз показувати що вони – як і президент України – роблять все можливе, щоб домогтися миру. Відгукуються на будь-яку пропозицію Путіна. Летять до Києва і Москви. Не сплять в Мінську. А Путін обманює і відмовляється від своїх же гарантій буквально наступного дня.
Навіщо дивуватися тому, що в Мінську не домоглися контролю над кордоном – так, як ніби в Москві був день, коли Росія збиралася повертати цей контроль? Навіщо вважати, що для повернення цього контролю Україна піде на поступки сепаратистам, коли вони не збираються нічого виконувати? Хіба не зрозуміло, що якби всі пункти мінських угод були б насправді виконані, то від російського впливу на Донбасі не залишилося б і сліду? І хіба не зрозуміло, що Путін це також чудово усвідомлює – і не збирається нічого виконувати?
Вже сьогодні – ще до перемир’я – у Донецьку кажуть, що при підготовці закону про місцеві вибори повинні враховуватися побажання «ДНР» – хоча ніякої «ДНР» і ніяких її побажань в мінських угодах і згадки немає, а вибори до місцевих рад мають, згідно з домовленостями, проводитися за українським законодавством. Вже сьогодні – ще до перемир’я – у «ДНР» обіцяють, що у виборах не братимуть участь партії, які висловилися за «агресію проти ДНР». Ми точно розмовляємо про вільні демократичні вибори під контролем ОБСЄ, обумовленi мінськими угодами?
І так вони будуть відмовлятися від пункту за пунктом. І одночасно все більшою мірою доводити ситуацію в регіоні до справжньої гуманітарної катастрофи. І до простого вибору – переривати перемир’я і починати новий виток ескалації або згортати лавочку. Іншого результату подій просто не може бути.
Я дуже хочу, щоб перемир’я відбулося і бандити перестали вбивати солдатів, жінок і дітей. Але я хочу відзначити, що крім цього перемир’я є ще один, найважливіший підсумок зустрічі в Мінську. Цей підсумок не підводили в заявах для ЗМI, але він чітко прозвучав в обміні репліками президентів Петра Порошенка і Олександра Лукашенка, явно не призначених для преси:
– «Він грає брудно і нечесно».
– «Я знаю. Це всi зрозуміли».
Це всi зрозуміли. Крім тих, хто не зрозумів, навіщо Путіна заманили до Мінська.
Віталій Портников
