Довго не вірилося. Навіть, коли переглядав третій відеоматеріал не міг йняти віри, що таке можливо. Доросла жінка прийшла в дитячий садочок, щоб воювати з дітками, щоб вказати малюкам на їхнє неправильне походження і їхні «неправильні» імена. Всім Машам, Мішам і Лізам доросла пані порадила пакувати валізи і «їхати в Московію».
Фаріон: Маша — форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть Фото k.img.com.ua
Вона рвучко пересувалася авдиторією і віталася за ручку зі всіма дітками, запитуючи як вони звуться. Щойно поважна пані похвалила Юрчика за правильне ім’я і назвала його хорошим хлопчиком, але відразу спалахнула гнівом, заламуючи руки, почала паплюжити ім’я дівчинки, котра назвалася Лізою. Доросла пані, ані на мить не задумалася, що перед нею дівчинка із дитячого садочка, відразу продекламувала: «Лиза, це від слова лизати. Був колись такий паскудний жіночий журнал «Лиза». Напевно важко собі уявити стан тієї дівчинки, котру ображали перед усією групою, перед усіма дітками, ображала доросла жінка, а її вихователі запопадливо заглядали тій до рота. Казус стався з малим Мишком, який за домашньою звичкою назвав себе Міша. Доросла дама, позбиткувавшись над малечею, вирішила спитатися діток, як їм більше подобається називати цього хлопчика і дітки хором прокричали «Міша». Це розлютило дорослу пані і тут на допомогу їй нагодилася вихователька, яка казенним голосом прикрикнула на діток, даючи зрозуміти, що поважній тьоті буде приємно, коли вони їй збрешуть.
Депутат Львівської обласної ради (ВО "Свобода") Ірина Фаріон проводить акцію "Утверджуймо державну мову!" з нагоди Міжнародного дня рідної мови у львівському ДНЗ №67.
Візит дорослої дами в садочок з метою висміяти і образити тих нещасних малюків, які мають «неправильні» імена, не вкладається у здорову логіку і свідчить про її не повну психічну адекватність. Депутатці Львівської обласної ради Ірині Фаріон, а це саме вона відвідала дитячий садочок, виявилося замало «п’ятихвилинок ненависті» в сесійній залі, недостатньо постійних шоу на ЛТБ. Вона вирішила охопити «свободівською» пропагандою навіть найменшеньких. Хоча погодьтеся, в здорову голову така думка не прийде.
Трохи задумався, чому в нашому суспільстві можливі такі брутальні випадки знущання над дітьми, чому найбільш аморальні вчинки не зворушують нас більше? Відповіді однозначної не маю. Але все ж напевно тому, що ми на все реагуємо мовчазною згодою, або обурюємося у себе на кухні, або ж у вузькому колі друзів. Ми все віддаємо на відкуп таким активістам, як пані Фаріон. Ми ніяк не збагнемо, що при мовчазному потуранні громадянське суспільство нам ніколи не засвітить, а державні закони у нас і так не працюють.
Якщо у наших державних службовців від освіти і правників лишилися хоча б рештки совісті, то вони негайно мають призначити службове розслідування за фактом знущання над дітьми в дитячому садочку. Директор і причетні до цієї історії вихователі мають бути відсторонені від виконання своїх обов’язків. Результати розслідування треба оприлюднити якнайшвидше. А батьки Лізи, Міши і Маші мають подати в суд на пані Фаріон і принаймні добитися відсторонення її від викладацької роботи. Пані Фаріон, якщо навіть залишити осторонь морально-етичні норми, порушила масу статей українського законодавства і їй будуть потрібні дуже добрі адвокати. Якщо ж цього не станеться, то гріш ціна нам, львів’яни.
Моральне здоров’я суспільства можна оцінити за ставленням у ньому до сиріт, старих, інвалідів і… дітей.
Василь Расевич
