Багато людей здивуються, дізнавшись яка країна має найбільшу і найдієздатнішу мережу ППО в Європі за межами Росії. Мова про Україну, спадкоємицю численних радянських ЗРК і споруд, що залишилися після розпаду СРСР.
Що важлививіше, багато з цих систем були найдосконалішими у 80-ті роки, забезпечуючи дуже міцну технологічну базу на яку Україна могла б покладатися, рухаючись вперед в 21 століття.
Засоби повітряного захисту
Українські Зенітні ракетні війська та Радіотехнічні війська відповідають за роботу радарних систем і ЗРК, завданням яких є захист повітряного простору України. Ці війська підпорядковуються Повітряним силам України і використовують С-200 (СА-5 gammon), C-300ПТ (SA-10 A grumble), С-300ПС (SA-10b GRUMBLE), С-300В1 (SA-12A GLADIATOR), і Бук (SA-11 Getfly). В Україні виявлено понад 200 споруд, що відносяться до ППО. Загалом є 36 активних і 106 неактивних позицій зенітно-ракетних комплексів. А також 76 допоміжних споруд.
Це такі засоби як:
Засоби раннього попередження: 36
Радарні установки 36Д6: 20
РЛС виявлення 64N6: 9
Академія ППО: 1
С-300П: 3
C-300В: 1
9К37: 2
Тренувальні полігони ЗРК: 3
Діючі позиції
С-125: 2
С-200: 5
С-300ПТ: 16
С-300ПС: 12
С-300В1: 1
Недіючі позиції
С-75: 58
С-125: 16
2К12: 1
С-200: 11
9К37: 1
С-300П: 19
Позначення
Будуть використовуватися наступні іконки, щоб визначити позиції пов’язані з ППО в межах України.
Квадрати — військові частини, випробувальні та тренувальні центри.
Ромби — радарні установки раннього попередження.
Шестикутники — радари 36Д6.
Кола — радари 64Н6.
Трикутники — позиції ЗРК
Колір іконок означає наступне:
Синій: радари радіоелектронної боротьби, радари раннього попередження 36Д6, радари управління боєм 64Н6
Блакитний: С-125
Пурпурний: С-200
Червоний: С-300ПТ, С-300ПС
Помаранчевий: С-300В,
Зелений: 9к37
Білий: незайняті місця розташування радарів раннього попередження та ЗРК
Коричневий: Гарнізони ЗРК
Зони покриття будуть відповідати кольору іконки
Засоби раннього попередження
Раннє попередження над Україною забезпечується різними радарами розташованими по всій країні. Їхні позиції, як правило, містять один або більше типів радарів раннього попередження, а також системи висотного виявлення і розпізнавання. Існує 28 діючих позицій раннього попередження з 8 додатковими нечинними позиціями, які є в наявності для розширення мережі або передислокації засобів у випадку, якщо в цьому виникне необхідність. 20 позицій 36Д6 (Tin Shield) і 8 64Н6 (Big Bird) забезпечують ідентифікацію цілі та функції управління боєм для Української мережі ППО. Три позиції 36Д6 розташовані поруч із системами ЗРК, ймовірно забезпечуючи пряму підтримку цим батареям. Радари 36Д6 і 64Н6 розташовані так, щоб забезпечити дублююче покриття. Ці системи здатні контролювати фактично весь повітряний простір України, а також значні ділянки Чорного і Азовського морів.
Розміщення Українських засобів раннього попередження включаючи позиції 36Д6 і 64Н6 можна побачити на зображенні:
Зони покриття радарів 36Д6 можна побачити на зображенні нижче:
Зони покриття виявлених позицій радарів управління боєм 64Н6 можна побачити на зображенні.
Решта 64Н6 ймовірно розташовані недалеко від Львова, тому що в цьому регіоні на підготовленій позиції дислокується батарея С-300ПТ
С-200В …. Д?
С-200 — засоби найбільшого радіусу дії, що є у Зенітних ракетних військ України. 5 діючих батарей С-200 забезпечують захист повітряного простору майже всього східного регіону країни між Харковом і Луганськом. Останні 11 недіючих позицій С-200 залишаються, хоча вони ймовірно використовуються для розміщення рухомих засобів таких як С-300ПС. Українське міністерство оборони стверджує, що використовує С-200В 250-кілометрового радіусу, але попадання в російський авіалайнер над Чорним морем випущеної помилково ракети С-200 в жовтні 2001 року може вказати на те, що українці використовують С-200Д 300-кілометрового радіусу дії. Як повідомлялося, російський авіалайнер знаходився від місця запуску не ближче ніж за 250 кілометрів і летів у напрямку до російського узбережжя. Враження перехресної цілі на відстані 250 кілометрів було б майже неможливим за допомогою С-200В, але це цілком могла б зробити С-200Д.
Розміщення Українських батарей С-200, не діючих позиціях і відповідні зони покриття можна побачити на зображенні:
С-300П
С-200 — ЗРК найбільшого радіусу дії, який використовує Україна, але різновиди С-300П є найбільш дієздатними і широко представленими системами. 28 батарей ЗРС серії С-300П є діючими; 16 батарей обладнані С-300ПТ, у той час як 12 обладнані більш дієздатними С-300ПС. Вивчення цих позицій спільно з 19 нечинними позиціями С-300П забезпечує повне уявлення про стратегію дислокації засобів ППО в межах України.
Батареї С-300ПТ і С-300ПС дислоковані так, щоб вони могли захищати найважливіші політичні, міські, військові та промислові зони в країні. Дніпропетровськ, Київ, Харків, Одеса захищені не менш ніж 6 батареями кожен у той час як Миколаїв і Севастополь захищені не менш ніж 5 батареями кожен.
Наступне зображення показує розміщення Українських батарей серії С-300П, недіючих позицій С-300П, і відповідні зони покриття для діючих позицій.
Стандартна практика дислокацій виведена за допомогою аналізу зображень вказує на те, що повністю укомплектована батарея С-300ПТ має 12 ПУ, у той час як повністю укомплектована батарея С-300ПС має 8 ПУ. Кожна батарея обладнана радаром 5Н63 або 5Н63С (FLAP LEAD), а також радаром для визначення низьколетячих цілей 5Н66 або 5Н66М (CLAM SHELL). Обидві радарні системи, як правило, використовують збірну щоглу серії 40В6.
Столиця Київ — це єдине місце, яке залишається захищеним повним комплектом батарей серії С-300П. Всі 6 позицій залишаються чинними, 4 використовують С-300ПТ а два С-300ПС. Харків (С-300ПТ), Одеса (С-300ПС), і Севастополь (С-300ПС) в даний час захищені трьома діючими батареями кожен, а також Миколаїв (С-300ПТ). Дніпропетровськ знаходиться десь по середині з чотирма діючими батареями С-300ПТ. Наступний малюнок показує розташування батарей С-300ПТ і С-300ПС навколо Києва поряд з іншими об’єктами пов’язаними з протиповітряної оборони в цьому регіоні.
Наступний малюнок показує покриття засобів ППО прилеглих до Києва. Зауважте, що в батареях С-300ПТ і С-300ПС присутня значна ступінь дублюючого покриття.
С-300ПТ і С-300ПС можуть бути передислоковані ближче до радар раннього попередження 36Д6 щоб скористатися перевагою додаткової підтримки у виявленні цілі, у тому випадку, якщо в цьому виникне необхідність. Дві батареї С-300П біля Дніпропетровська (С-300ПТ (видно на зображенні нижче)) та Первомайська (С-300ПС) в даний час мають радари раннього попередження 36Д6 що вказує на те, що цей тип взаємодії практикується в Україні.
Нещодавня активність неподалік від Одеси, підказує, що більш старі С-300ПТ можливо згортаються, або щонайменше передислокуються в менш важливі регіони. Зображення позицій на південь від Одеси було отримано в 2004 році, і на ньому було видно що там знаходяться і батарея С-300ПТ і батарея С-300ПС. Як можна побачити на зображенні нижче батарея С-300ПТ займала основну позицію, а вздовж південно-східного краю були розташовані батареї С-300ПС.
У 2007 році було отримано нове зображення цієї ж позиції на якому видно що позицію зайняла батарея С-300ПС, а батарея С-300ПТ прибрана.
Свідоцтва такого роду передислокації можна також побачити в інших місцях в Україні. Батареї С-300ПТ дислокуються переважно на більш старих позиціях С-300П які містять (6 підготовлених позицій для 2 ПУ, і 4 позиції для 3 ПУ) і позицію для радіолокатора 5Н63 в центрі. Батареї С-300ПС дислокуються переважно на позиціях більш нового зразка на яких знаходяться 4 ПУ і земляний насип у центрі для мобільного радара 5Н63С. Ймовірно що позиції С-300ПТ були побудовані на старих позиціях С-75 (SA2 Guideline) що можливо пояснює розташування пускових установок. У будь-якому випадку батарея С-300ПС на північно-заході від Києва розташована на типовій позиції С-300ПТ. Це ймовірно вказує на те що С-300ПС замінили батарею З-300ПТ в якийсь період до 2003 року, коли було отримано попереднє зображення. Більш того Україномовний вебсайт міністерства оборони більше не стверджує що С-300ПТ знаходиться на озброєнні, вказуючи тільки С-300ПС. Тому можливо що С-300ПТ дійсно згортається або можливо вже згорнуто. Останнє є явним доказом того, що в 2009 не було отримано жодного зображення показує розміщення батарей С-300ПТ
С-125 …. Усе ще використовується?
Ще один ЗРК стратегічного рівня який, можливо, все ще використовується Україною. Це С-125 (SA-3 GOA). С-125 була зафіксована на двох діючих позиціях у 2002 і 2003 роках, але не згадувалася у щорічній Білій книзі міністерства оборони України до 2005 року. Останній факт вказує на те, що в даний час система не бере участь у навчаннях і не фінансується, що було необхідним для того, щоб система залишалася дієздатною надалі. Ймовірно, що Українські батареї С-125 були зняті з озброєння між 2003 і 2005 роком.
"Тактичні ЗРК"
Існує дві системи тактичних ЗРК які служать в Українській мережі ППО. Україна застосовує як системи 9К37 Бук так і С-300В1, при тому що частина цих систем підпорядкована силам ППО СВ ЗСУ. Міністерство оборони України стверджує, що Сухопутні війська застосовують варіант Бук-М, а ЗРВ застосовують Бук-М1. Міністерство оборони також стверджує, що армія і ЗРВ використовують С-300В1 (СА-12 А Гладіатор), вказуючи на те, що Україна можливо не володіє системою С-300В2 (СА-12 Б Гігант) здатною збивати балістичні ракети.
Питання Бука є дещо складним оскільки не існує конкретного варіанту Бук-М. Цей термін використовується Росією по відношенню до систем Бук М1 і Бук М1-2. Або ж це можливо вказує на місцеву модифікацію первісної системи Бук. Первинна система Бук була присутня в Україні ще в 2005 році, як свідчив огляд радара наведення на ціль 9С18 Купол (TUBE ARM) в гарнізоні ЗРК оснащеному буками. Це можна побачити на зображенні нижче.
Були виявлені дві військові частини Бук і 2 військові частини С-300В1 розгорнуті неподалік від одного з гарнізонів. Оснащення гарнізону не можна точно визначити, так як і війська ППО СВ і ЗРВ використовують обидві системи, хоча гарнізон у Золотоноші на якому розміщується радар Купол, може асоцііроватся з СВ ЗСУ, якщо первісний радар Купол був дійсно збережений в системі "Бук-М"
Споруди підтримки
Встановлені споруди підтримки українських ЗРВ, складаються з численних гарнізонів ЗРК і трьох тренувальних полігонів. Також відомо що Українські підрозділи ЗРК їздили в Телембу (Росія), щоб проводити тренувальні запуски ракет. Виявлені гарнізони ЗРК включаючи ті засоби С-300В1 які підтримують армію і навчальні полігони ЗРК можна також побачити на наведеному нижче малюнку.
Повне покриття
Українська мережа ЗРК була успадкована від Радянського Союзу після його розпаду. Засоби повітряної захисту організовані так, щоб вони могли захищати ключові населені центри та географічні регіони. Столиця Київ, ключові промислові та міські центри Дніпропетровськ, Харків, Миколаїв, Одеса і Кримський півострів є місцями де розташована більшість цих засобів. Інші засоби розкидані по всій країні і вздовж західного кордону. Наступне зображення показує розміщення всіх позицій пов’язаних з ППО, як діючих так і недіючих.
Наступне зображення показує загальне покриття виявлених засобів раннього попередження та засобів ЗРК які розташовані по всій країні.
Як можна побачити на зображенні вище Україна має майже повне покриття своєї території засобами раннього попередження і може похвалитися багатошаровою мережею захисту ЗРК навколо численних ключових регіонів. У той час як цій мережі більше не загрожує війна проти НАТО і вона значно зменшилася в розмірах з часу розпаду СРСР, Україна все ж таки залишається добре оснащеною, щоб захистити себе від повітряної атаки.
Можливе нещодавне згортання С-300ПТ ЗРВ необов’язково завдасть значної шкоди їх боєздатності з точки зору повного покриття. У той час як С-200 не дуже добре підходять для того, щоб атакувати маневрені, малопомітні або низько летячі цілі, вона може перешкодити розвідувальним, або іншим великим військовим літакам наблизиться до повітряного простору України. При тому, що С-300ПС має максимальну дальність яка майже в 2 більше ніж у С-300ПТ, 90 км проти 47, було б можливим передислокувати батареї С-300ПС навколо ключових об’єктів таким чином, щоб це дозволило зняти з озброєння батареї С-300ПТ . Наявність меншого числа батарей звичайно означало б, що одночасно можна вразити менше число цілей, але велика дальність ураження заповнила б деякою мірою цю втрату давши можливість атакувати цілі на більш далекій відстані, і таким чином можна було б атакувати більше цілей наступних за перехопленням першої хвилі. Це було б більш розумним перерозподілом коштів яке дозволило б фактично зберегти боєздатність при цьому використовуючи тільки половину коштів. Результатом цього також стало б відповідне скорочення щорічних витрат на утримання і на навчання персоналу. Якщо слідувати цим курсом потрібно було б передислокувати поодинокі батареї С-300ПС біля Каховки, Херсона, та Первомайська, а проломи в покритті треба було б оцінити так, щоб переконатися, що вони не завдають шкоди покриттю ППО.
Фото vko.ru
Потенційні проломи в мережі ППО, які утворилися б у результаті передислокації С-300ПС можна було б заповнити батареями Бук або С-300В1 завданням яких стала б протиповітряна оборона. Ці мобільні з’єднання здатні служити ефективним "заповненням" і доповненням до стратегічних систем ЗРК дальнього радіусу дії. Можна було б також розмістити батареї Бук або С-300В1 щоб забезпечити безпосередню захист ключових споруд знявши частину робочого навантаження з батарей серії С-300П. Або ж їх можна було б розмістити вздовж кордонів країни під відомими або потенційними маршрутами вторгнення щоб можна було перехопити літаки, що перетнули кордон у воєнний час.
Фото vko.ru
Мобільні засоби, такі як С-300ПС, Бук, і С-300В1 здатні діяти там де вони потрібні-фактично в будь-якому місці країни. Покриття 64Н6 і дислокація 36Д6 можуть забезпечити ці системи підтримкою управління боєм і визначення цілей незалежно від того де вони розташовані завдяки міцній мережі засобів раннього попередження. Так як ЗРК С-300ПС як правило розташовані на підготовлених майданчиках, велика мережа недіючих споруд ЗРК в країні є потенційними позиціями для дислокації або розміщення під час польових навчань. В Україні більше 100 недіючих позицій ЗРК різних конфігурацій, місце знаходження яких можна побачити на зображенні нижче.
Часто може бути важливо проаналізувати колишні місця розташувань ЗРК в історичному сенсі. Радянські військові розмістили в Україні 2 підрозділи МБР під командування 43 ракетної армії. Це були 19-я ракетна дивізія під Хмельницьким і 46-я ракетна дивізія під Первомайськом. Цікаво відзначити, що в той час як під Первомайськом розташовані численні недіючі позиції ЗРК (включаючи сучасну батарею С-300ПС) під Хмельницьким ймовірно не було ніяких серйозних сил ППО. Це здавалося б вказує на те що захист батарей МБР не було істотним пріоритетом, або що цей обов’язок був спочатку покладено на авіацію.
Розміщення стартових шахт МБР під Первомайськом і позиції ЗРК можна побачити на зображенні нижче.
Подальший розвиток
Незважаючи на сучасний і міцний характер мережі ППО України, вона вимагатиме модернізації в найближчому майбутньому. Системи С-200 та С-300ПС ймовірно потребують заміщення в 2015-2020 роках. Навіть не беручи до уваги термін експлуатації, ймовірно кращі дні С-300ПС і С-200 залишилися позаду завдяки постійному розвитку систем і тактичних засобів ECM (Радіоелектронні придушення), SEAD / DEAD (боротьби з ворожим ППО) у всьому світі. Деякі більш старі системи та їх компоненти можливо зажадають їх заміщення набагато раніше, після невдалих запусків під час навчань у 2008 році.
Найпростішим рішенням було б придбати у Росії системи С-300ПМУ-2 Фаворит (SA-20B GARGOYLE) або С-400 (SA-21) так як вони могли б експлуатуватися в межах існуючої мережі раннього попередження та управління боєм. Їх також можна було б розмістити разом із системами Бук-М2Е (SA-17 GRIZZLE) замість Бук-М1. Сучасні напружені відносини з Росією, беручи до уваги бажання України вступити до НАТО і підтримку Грузії піддані широкому розголосу, але їх може бути недостатньо для того, щоб перешкодити укладанню подібної угоди на їх закупівлю. Україна є членом мережі ППО СНД і ділиться інформацією з цього питання з Росією продовжуючи це робити і в 2009 році а також бере участь у різних багатонаціональних навчаннях які також мають відношення до ППО.
С-300 ПС Фото army-guide.com
Росія і Україна щорічно укладають торгові угоди на суму понад 10 мільярдів доларів, демонструючи цим, що в той час коли уряди мають деякі проблеми, вони як і раніше, здатні співіснувати та співпрацювати в інших сферах. Після розвалу СРСР Україна почала проводити дослідження багатьох місцевих ракетних систем, включаючи Grom / Sapsan і Korshun GLCM (крилата ракета, що запускається з землі). КР класу "повітря-повітря" виріб 611 "Gran" також перебувають у стадії розробки і могли б стати трампліном у бік розробки нових Зенітно-ракетних систем. В Україні не виявлено жодного свідчення того, що ведеться розробка BWR AAM (керована ракета великої дальності класу «повітря-повітря»), але боєздатні WVR AAM (керовані ракети малої дальності класу "повітря-повітря") могли би повести розробників з цього шляху в майбутнє. Подібною зброєю можна було б потенційно замінити систему Бук а також системи С-300ПС з підвищеною дальністю. Однак це рішення залишається менш привабливим ніж придбання виготовлених у Росії систем ЗРК тому що необхідно розробляти власні радари, а на це могло б знадобитися більше десяти років якщо припустити, що Україна в основному починає з нуля. Альтернативним або більш складним рішенням було б просто розробити ЗКР щоб замінити ракети серії 5В55 використовувані комплексом С-300ПС. Це дало б можливість цим систамам зберегти системи управління та деякі інші компоненти С-300ПС одночасно збільшуючи термін їх служби шляхом додавання нових ракет з новим твердопаливним двигуном.
Останнім рішенням була б закупівля систем ЗРК не Російського, а іншомовну виробництва. Вступ до НАТО могло б теоретично відкрити двері необхідні для покупки Patriot або MEADS. У той час як ці системи звичайно були б життєздатні вони б вимагали нової мережі раннього попередження, і подальшого збільшення загальних витрат на модернізацію. Ця потреба до систем раннього попередження походить від проблем, які мали багато країн, особливо Греція, з С-300ПМУ-1 (SA-20A GARGOYLE) і Патріотом, коли намагалися змусити системи ЗРК Російського і західного виробництва працювати разом. У цьому світлі покупка систем ЗРК Російського виробництва була б більш логічною.
Висновок
Українські війська ППО представляю собою дуже життєздатну сучасну мережу ЗРК. З оновленим поглядом на підготовку і професійність в Українських збройних силах в цілому, з 2005 року ЗРВ ПСУ готові прореагувати на будь-якого агресора і захистити громадян. Буде цікаво спостерігати як буде розвиватися ця мережа в найближчі десятиліття.
IMINT & Analysis
Переклад з англійської — Приходько К.Ю і Приходько О.В
