Звездопад и звездная болезнь на саммите у Пинчука

17

Олігархи влаштовують оглядини кандидатів. Декілька тижнів тому Рінат Ахметов зустрічав усіх фаворитів президентської кампанії на стадіоні "Донбас-Арена". Зараз вони були гостями Віктора Пінчука, який у Лівадійському палаці провів шостий щорічний самміт "Ялтинської європейської стратегії".

У п’ятницю було соло Юлії Тимошенко, а в суботу на трибуну вийшли найстарший і наймолодший зі списку політичних зірок-кандидатів – Віктор Янукович і Арсеній Яценюк.

Кожен з трійки лідерів мав шанс вразити інтелектом і запропонувати дискусію, яка би виходила за рамки українських ток-шоу. І жоден з них ним не скористався.

Презентацію Юлії Тимошенко "Українська правда" аналізувала у попередньому матеріалі. З Януковичем і Яценюком не трапилось ніяких сюрпризів: обидва промовці підтвердили свій вік. Один – застарілими помилками, інший – незрілою молодою агресією.

ПРОГРЕСУЮЧА ХВОРОБА АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА

Яценюк справив найбільш суперечливе враження на гостей YES. Його поява у дворику Лівадійського палацу була повною протилежністю до Яценюка зразка 2008 року.

Тоді ще в якості спікера парламенту, Яценюк здавався найбільш прогресивним проєвропейським діячем: він був простим, його не супроводжувала така кількість охорони, від нього не відганяли пресу, а сам Яценюк просто розмовляв як з журналістами, так і з іноземними гостями.

В 2009–му Яценюк перетворився на класичного українського політика. Його світа не поступалася за кількістю ні Януковичу, ні Тимошенко. Прибувши до палацу, молодий кандидат зайняв окрему кімнату – організатори виділили йому кабінет Франкліна Рузвельта, доступ до якого загородили троє охоронців і нова прес-секретар, які пильно берегли спокій свого шефа.

Виступи українських політиків перед учасниками "Ялтинської європейської стратегії" були побудовані як спецформат програми "Свобода слова" з Андрієм Куликовим. Перед тим, як Яценюк вийшов на сцену, журналіст зазирнув до нього в кімнату.

– Спочатку ви виступите зі вступним словом, а потім у мене до вас буде декілька запитань, – розповів він про сценарій.

Яценюк хитнув головою.

– Вам сказати наперед, які питання я буду ставити? – запитав у нього Куликов.

– Ні–ні! – відмовився Яценюк від пропозиції. – Я такого не люблю.

 

До зали, де очікували гості, Яценюка супроводжував Віктор Пінчук.

– Віктор Михайлович, розкрийте таємницю – ви все ж таки підтримуєте Яценюка чи ні? – запитали журналісти в господаря форуму.

– Ну, як вам сказати…, – почав Пінчук, але його тут же перебив сам Яценюк.

– Ну ви ж читали розслідування "Української правди", там все написано!

– І там все правда?

– Я би сказав так – "частково об’єктивне розслідування", – відповів Яценюк, – в тому сенсі, що мене дійсно не підтримують олігархи!

– А Віктор Михайлович?!

– Та нє, ну ви що! Ось навіть на форум прийшлося напрошуватись, – пожартував молодий кандидат.

Пінчук стояв поруч і усміхався, за що і отримав запитання "в лоб".

– Ви фінансово підтримуєте Яценюка?

– Я? Ні! – зять Леоніда Кучми виставив перед собою долонь в такому жесті, яким у ресторані відмовляються від запропонованого блюда. – Ну ось ми його сюди запросили. Це підтримка чи ні? Це ж потім піде в ефір. В суботу! А могли б показати якийсь художній фільм, підняти рейтинг для ICTV…

Для тих, хто уважно слідкує за зростанням Яценюка, найбільш вражаючим став його виступ. Одразу було видно, що кандидат ретельно готувався до своєї презентації. Рік тому спілкування з Арсенієм Яценюком нагадувало розмову з добрим старим товаришем. Тепер це була проповідь, умовно розділена на підтеми – згідно з заголовками його рекламних біл-бордів.

– Я думаю, що найбільша проблема України сьогодні – у відсутності політичної зрілості. Країна так досі й не має справжніх політичних партій. У всіх тільки одна спільна ідеологія – "ми хочемо до влади". Хіба це може бути базовим принципом політичного партійного будівництва?

 

Коли почали лунати запитання від Кулікова, Яценюк відповідав без пауз на роздуми.

Коли у нього поцікавилися, з якою командою кандидат йде у владу, Яценюк анонсував проголошення своєї політичної партії напередодні президентських виборів.

– У мене не буде десяти років, як у моїх опонентів, а тим більше таких ресурсів, які є у них. Я зробив висновки з формування тих команд, які сьогодні існують. Адже між командою і "командос" – дуже велика різниця.

Час від часу в репліках кандидата з’являлись відтінки зверхнього ставлення до опонентів.

– Я за него рад, что появляются такие молодые политики, – пізніше коментував виступ Яценюка колишній президент Леонід Кучма. – Но я бы ему посоветовал быть немного более толерантным. Точнее, более уважительно относится к своим оппонентам

– А разве он проявлял какое–то неуважение? – запитали журналісти.

– Ну, надо хотя бы делать вид, что ты думаешь над вопросами, которые тебе задают. Я понимаю, что он молод, и у него готовы ответы на все вопросы, но некоторых это раздражает…

Вперше ця зверхність проявилася, коли один з гостей спочатку пояснив ідеологічну ідентифікацію політичних сил у Європарламенті, а потім попросив Яценюка назвати свою ідеологію.

– Дякую за коротку лекцію з політології, – почав свою відповідь Яценюк, але з його жарту ніхто не розсміявся. – Я хочу завоювати не Європейський парламент, а український. І українського виборця. Тому моє завдання – сформувати українську ідеологію, сформувати проект "Україна". І для цього я змушений використовувати всі засоби й методи.

У цьому місці Яценюк трохи заплутався і почав сам собі заперечувати. Адже хвилиною тому він говорив, що Верховна Рада перетворилася "на арену безглуздої політичної боротьби" – і пояснював це тим, що "в Україні немає зрілої політичної системи: з партіями, справжніми партійними лідерами, з чіткою структурою, ідеологією і баченням країни".

У голосі кандидата з’явились повчальні нотки. Це був не той політик, який ще рік тому несміливо, але з надією говорив про прихід нової еліти.

 

Іноді відповіді Яценюка перетворювалася у відверте глузування з тих, хто запитував. Один з гостей сказав, що він досі не зрозумів: Яценюк "риба чи м’ясо", відстоює він вступ України у Європейський союз чи ні. У відповідь молодий кандидат знову невдало пожартував:

– По–перше, ви вегетаріанець, чи ні? Бо я не знаю, рибу чи м’ясо ви їсте?

Потім він ще раз перепитав те саме англійською і, не дочекавшись відповіді, продовжив:

– Я думаю, що ми зобов’язані поставити питання зовсім по–іншому. Це питання Великої Європи. Я не можу спростити це питання просто до членства України в ЄС. Я не розумію, що таке "Європейська політика сусідства" по відношенню до України. Україна є Європою…

Яценюк втратив те, що його завжди відрізняло від конкурентів і взагалі від багатьох українських політиків – живу мову. Він говорив непритаманним йому голосом актора, який здає іспит. Наслідком роботи тренерів та консультантів стало те, що він спілкувався мовою свої плакатів.

До речі, рекламна кампанія Яценюка не пройшла повз увагу іноземних гостей. Коли кандидат виходив з залу, до нього підійшов польський учасник Марцин Свенцицький:

– Чому ви обрали такий депресивний стиль свої плакатів? – поцікавився він.

Яценюк не розгубився:

– Ну хоча б для того, щоб ви мене про це спитали. Вас же це вразило?

– Ну, як вам сказати? Скоріше депресувало, – відповів гість, обігравши англійські слова "impressed" та "depressed". – Але хто вам це зробив?

– Я можу вам відповідально сказати, що всі ці плакати я затверджував сам особисто, – з гордістю відповів Яценюк.

Коли ж журналісти напряму спитали кандидата, чи будуть російські консультанти обслуговувати також і його партію, він спочатку сказав, що їх взагалі немає, а потім передумав і додав:

 

– Ви напевно переплутали – там один філософ, другий історик, а про те що вони росіяни, то я вам скажу: один з них татарин, другий українець, третій – єврей!

ФІРМОВИЙ СТИЛЬ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

Віктор Янукович приїхав на засідання "Ялтинської європейської стратегії" кортежем, що за своєю довжиною міг би конкурувати з кавалькадою, якою напередодні прибула прем’єр Тимошенко. Машину Януковича супроводжували щонайменше п’ять автомобілів охорони та помічників – і це, не рахуючи автобусу з журналістами спеціального пулу "Лідера".

Після обміну поцілунками з Віктором Пінчуком Януковичу виділили меморіальний кабінет Вінстона Черчілля, де лідер регіоналів залишився сам на сам з домашнім завданням – з текстом підготовленої для нього промови. У ці хвилини вирішувалося, як "Лідер" буде виголошувати свій спіч.

– Він буде читати чи виступати від себе? – запитав господар зібрання Віктор Пінчук у Сергія Льовочкіна.

– Читати, – відповів Льовочкін.

– Подумай, як це буде виглядати з боку? – порадив Пінчук. – Усі інші учасники виступали, а він буде читати.

За хвилину до того, як Янукович вийшов з кабінету, туди зайшов Пінчук. Крізь відчинені двері було видно, що "Лідер" сидів на кріслі, вдягнувши окуляри для далекозорих, і справді читав пачку паперів. Янукович підвівся, Пінчук підійшов упритул до фаворита виборів президента і поправив йому краватку на шиї.

Нарешті Янукович вийшов з кабінету і попрямував на подіум.

– Ну що, підемо трудитися? – запитав він у своїх підлеглих, які його оточили.

– Ви не шкодуєте, що не побачилися тут з Тимошенко? – встигли запитати журналісти, поки Янукович ішов до зали засідань.

– Прийде час – ми зустрінемося, – зловісно сказав він. – Поки цей час ще не настав.

– А кому б з суперників ви зраділи більше у другому турі?

– Ви не зрозуміли, зараз мова не про це. Нехай вони поборються між собою – за те, щоб поборотися зі мною!

Попри острахи оточення, Янукович виголосив свою промову, не піддивляючись у шпаргалку. Нічого складного в цьому не було – бо його задача полягала тільки в критиці влади за допомогою аргументів, які він знав на пам’ять. Правда, речення не завжди логічно можна було пов’язати одне з іншим.

– Україна знаходиться у важкому стані. Не даремно прем’єр–міністр казала, що не пустить кризу в Україну, – почав Янукович, але раптом переключився: – Як досвідчений політик, Тимошенко мала на увазі власне реноме…

 

Янукович запевнив іноземних гостей, що в найближчі півроку нічого очікувати від України не варто.

– Я впевнений, що майбутнє буде тільки після президентських виборів. Народ дасть мандат політику, який згуртує державу, – виголошував Янукович. – Перше і головне – треба наводити порядок…

Янукович почав довгий монолог про необхідність перегляду бюджету, як раптом його переключило на тему цензури.

– Влада намагається закрити суспільство від інформації про свої дії! – обурився Янукович, підвищивши голос. – Прийнято рішення суду, яке забороняє критикувати уряд. Чому не прийняли рішення, яке забороняє говорити чи дихати? Що це за рішення таке?

Лідер мав на увазі заборону на розміщенню антиреклами Тимошенко.

– Сьогодні під загрозою питання згортання демократії в Україні. Це недопустимо! Перехід на шлях авторитарного управління загальмує всі реформи!

Першим з присутніх запитання Януковичу поставив німецький політолог Александр Рар.

– Раньше вас на Западе воспринимали как пугало демократии, – Рар розповів Януковичу не дуже приємну правду. – Но потом вы как премьер построили прагматические отношения с ЕС. Каким вы видите развитие Европейского союза?

Хоча запитання стосувалося бачення Януковичем майбутнього всієї Європи, він почав розповідати про Україну.

– Украина должна быть надежным партнером ЕС, нужно выстраивать прагматическую политику, прекратить болезнь евроромантизма…

Банальності, які він виголошував, призвели до втрати зв’язку з аудиторією. Перекладачі могли дозволити собі по чашці кави у паузах між репліками Януковича. Арсеній Яценюк, який сидів у залі, попросив у охоронця серветку і почав протирати окуляри.

А Янукович договорився до того, що поклав відповідальність за європейський вибір України на Брюссель.

– Перспектива интеграции Украины в ЕС зависит от самого ЕС, – оголосив Янукович. – Общество не верит, что это когда–то произойдет.

 

Далі Януковича запитали про вихід з кризи, на що він відповів, що його план реформ був готовий ще в 2007 році. Але парламент було розпущено.

– Це зробив президент Ющенко по вказівці Юлії Тимошенко! – заявив Янукович.

Керівники фонду "Відродження" Євген Бистрицький та Ігор Бураковський, які сиділи поряд з Яценюком, почали дружно сміятися.

Тому тепер, за словами Януковича, він переписує свою програму реформ 2007 року, підлаштовуючи її до кризових умов.

Янукович також розповів про місце України в світі. Він тут виявився однодумцем з Тимошенко.

– Останнє рішення, яке ми почули – що починається рух в напрямку єдиної європейської системи безпеки. І Україна тут бачить своє місце як миролюбива країна, яка займається географічне положення між Європою і Азією.

До яких з цих двох частин світу відносить його батьківщина – чи, може, вона теліпається десь посередині – Янукович не уточнив.

– Ми бачимо своє місце як країна позаблокова, що здатна об’єднати євразійські та європейські країни, – оголосив він.

– Якщо ви виграєте вибори, то що скажете людям, які проголосували за Юлію Тимошенко? – запитав у Януковича депутат Європарламенту Марек Сівець.

– Сьогодні моя велика мрія – об’єднати цю країну, – заговорив Янукович наче Мартин Лютер Кінг. – І сьогодні немає того кордону, який розділяв Україну в 2005 році. Він, на щастя, стертий діючою владою, яка переконала своїх прихильників, що не здатна ефективно працювати.

– Виборці не винні, що вони серцем і душею повірили помаранчевим вождям, які обіцяли народу захмарні ідеї, – лідер регіоналів демонстрував здатність пробачити образи 2004 року.

Але далі він заплутався у датах.

– У 2006 році вони придумали нову програму. Я не пам’ятаю її назву – "Сім чи десять кроків назустріч людям", яка була зроблена навпаки, – сказав Янукович, очевидно, маючи на увазі маніфест Ющенка 2004 року.

 

Майже годинне стояння біля мікрофону втомило Янукович, і він зовсім посипався, коли слово взяв політолог Олексій Гарань.

– Коли ви запропоновували визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, ви посилалися на косовський прецедент. Але Україна не визнала Косово, бо це була би міна під територіальну цілісність України, – заганяв Гарань його в кут. – З ким ви радилися перед цим – може, з Уго Чавесом?

– Хе–хе–хе! – розвеселився Янукович. – Я радився зі своєю совістю!

Але тема вимагала більш ґрунтовної відповіді – і фаворит президентських виборів зайшов на небезпечну для себе тему міжнародних відносин.

– Коли я робив заяву по Косово, то робив її у контексті заяви по… – Янукович запнувся і почав перебирати у голові назви країн. – Ні, не Сербії. Косово!

Сама по собі ця фраза виглядала абсурдною – "я робив заяву по Косово в контексті заяви по Косово" – але Янукович зробив вигляд, що нічого не трапилося. Йому слід було якнайшвидше уносити ноги з цієї теми, бо пару тижнів тому він вже переплутав Косово і Чорногорію.

– Не можна підходити до цього питання диференційовано! – грюкнув Янукович. – Треба до всіх підходити однаково! Коли приймалося рішення по Косово, я попереджав – треба негайно розглянути це питання в ООН. Адже сьогодні Стокгольмська угода не працює…

Присутні почали здивовано озиратися між собою. Як лідер регіоналів не намагався цього уникнути, але в нього стався новий історико–географічниф конфуз. "Стокгольмською угодою" він назвав "Гельсінський заключний акт" 1975 року, яким було закладено принцип непорушності державних кордонів.

І саме в цей момент до зали забігла… Ганна Герман, яка взагалі невідомо як тут опинилася, бо ще вночі штурмувала студію Савіка Шустера.

Вона запізнилася на декілька секунд і пропустила черговий момент ганьби свого шефа. Якби Герман прийшла трошки раніше, то, можливо, зробила би із залу правильну підказку Януковичу, і він би виправився. Але не встигла – і Янукович так і залишився у пам’яті присутніх як автор невідомої "Стокгольмської угоди".

 

Коли Янукович попрямував на вихід, журналіст "Української правди" запитав, яку саме "Стокгольмську угоду" він мав на увазі.

– Ви прийдете до мене, я вам її покажу, – відповів "Лідер" і знову зникнув у кабінеті Черчілля.

Тут у нього була запланована розмова з делегацією МВФ на чолі з Джейлою Пазарбазіоглу. Разом з ними всередину зайшла і Ганна Герман.

Можливо, віднедавна вона стала фінансовим аналітиком – чи, можливо, вона не хотіла повторення подібних непорозумінь, чи просто доводила Януковичу свою відданість. Але на цій зустрічі Ганна Герман не залишила свого лідера сам–на–сам із закордонними співрозмовниками.

Пізніше Герман зустріла у дворику Леоніда Кучму:

– Аня, ну теперь ты поняла, что я имел в виду, когда говорил, что на этих выборах у Януковича есть шанс?

– Да, Леонид Данилович. Но в 2004–ом вы говорили, что он не может быть президентом

– Нет, — почав заперечувати Кучма. – Я тогда говорил, что после Майдана его бы не оставили, понимаешь?

– Я с вами согласна, — закивати головою Герман. – Янукович должен был пройти путь в оппозиции. Он стал совсем другим, более сильным…

– Да–да! – тепер уже погоджувався Кучма. – А в 2004, если бы он остался президентом, его бы просто раздавило международное сообщество и оппозиция. Сейчас, конечно, другое дело…

Повз них продефілювала інша пара – Віктор Пінчук і Джейла Пазарбазіоглу, яка щойно завершила розмову з Януковичем і розповідала про свої враження.

– Ну я к вам троє кандидатів? – запитався Пінчук.

– Дуже добре! Ви молодець, що зібрали їх тут разом. Але мені було би дуже цікаво, якби вони усі троє – Тимошенко, Янукович і Яценюк сіли за один стіл.

Пінчук розсміявся:

– Ви вважаєте, це можливо? Ви самі собі це уявляєте?

Представниця МВФ на мить замовкла, а потім зітхнула:

– Ні. На жаль, ні.

У метаріалі використано фото Сергія Ілліна, Фонд Пінчука

Мустафа Найем, Сергей Лещенко

Поделиться:
Загрузка...