23 липня БЮТ і Партія регіонів 316 голосами "за" ухвалили у Верховній Раді в зміни до закону про вибори президента.
Суть цих змін засвідчила: якщо з 2004 року суспільство, може, й змінилося, то політична "еліта" – ні. Вона так само готова, без перебільшення, на все, аби зберегтися при владі.
Зокрема, змінами ПР і БЮТ пропонується норма, згідно з якою виборчі комісії формуються виключно з людей, зареєстрованих на відповідній території. На практиці це означає, що в Голованівському районі Кіровоградської області, де влада, бізнес і залякане населення донедавна контролювалися депутатом Лозинським, на виборах неодмінно перемогла б визначена ним кандидатура, незалежно від того, як би це населення голосувало.
В інших регіонах, де "все схоплено" іншою політичною силою, ситуація була б дзеркальною.
Конкуруючим з БЮТ і ПР кандидатам у президенти дуже важко буде знайти десятки тисяч людей, які б ризикували б життям і здоров’ям заради справедливості підрахунку голосів на окремій дільниці, особливо після того, як фальсифікатори 2004 року уникнули покарання.
Ще одна норма законопроекту, що забезпечує умови для фальсифікації – щодо можливості ухвалення рішення виборчими комісіями без необхідності кворуму.
У статті 28 ухваленого закону йдеться: "Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії. В день голосування та під час повторного голосування, при підрахунку голосів, а також при встановленні підсумків голосування у межах територіального виборчого округу, рішення виборчої комісії приймається більшістю голосів від присутніх членів комісії".
На практиці ця норма означатиме, що кілька членів виборчих комісій, змовившись, можуть імітувати засідання, навіть не ставлячи до відома інших членів комісії, та створити цілковитий хаос конкуруючих частин виборчих комісій, що буде вирішуватися в передбачувано корупційний спосіб.
Також депутати БЮТ і Партії регіонів забезпечили законну можливість без жодних пояснень видворяти з виборчих дільниць спостерігачів та представників преси простим рішенням виборчої комісії.
На практиці це означатиме, що надзвичайно важливий суспільний контроль за голосуванням та підрахунком голосів, який у багатьох випадках в Україні був найголовнішим чинником чесних виборів, буде втрачено, причому легально.
Крім того, депутати ПРіБЮТ запровадили норму, за якою списки виборців можна змінювати навіть у день голосування. Причому депутати створили плутанину в питанні, як саме вносити зміни до списків виборців.
Скарга на невключення виборця може подаватися або до територіальної виборчої комісії, або до органу ведення Державного реєстру виборців чи суду. Отже, за цим законом (ст. 35) одразу чотири органи, разом із дільничною виборчою комісією, відповідатимуть за включення виборців до виборчого списку, що створює додаткові можливості для безвідповідальності і приховування "кінців".
Очевидно, що все це робиться свідомо.
Згідно зі статтею 32 закону "Скарга… (на відсутність у списку виборців) може бути подана не пізніше, ніж за одну годину до закінчення голосування". Вочевидь, зміни до виборчих списків навіть у день виборів з боку одразу кількох органів можуть викликати такі фальсифікації, у порівнянні з якими другий тур президентських виборів 2004 року видасться відносно законним.
Ще один винахід депутатської думки – норма, згідно з якою "Скарга… щодо порушень, які мали міс це в день голосування, — (розглядається виборчою комісією) не пізніш ніж за одну годину до закінчення голосування" (Ст. 96).
Тобто в останню годину голосування можна "чудити" що завгодно, і ніяких скарг комісія вже не розглядатиме.
У статті 43 виборчого закону вказано: "Добровільний внесок фізичної особи до виборчого фонду одного кандидата на пост Президента України не може перевищувати чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Не підлягають обмеженням за сумою і кількістю перерахувань власні кошти кандидата на пост Президента України, а також власні кошти партії (партій, що входять до виборчого блоку), які висунули кандидата, які перераховуються на накопичувальний рахунок".
Таким чином, звітувати за виборчі фонди мають прості кандидати, а кандидати, висунуті від партій і блоків – ні. Також "прості" кандидати, які захочуть отримати підтримку партій, щоб також уникнути фінансового контролю, будуть постійно ризикувати, оскільки якщо партія раптом "передумає" — наприклад, буде куплена, то такого кандидата буде знято з виборів.
Більше того, проголосовані БЮТ і ПР зміни (ст. 56) відкривають для Центральної виборчої комісії (в якій, як відомо, до 90% є висуванцями ПР або БЮТ) можливість своїм рішенням знімати з реєстрації кандидатів у президенти, причому це рішення практично не можливо буде оскаржити.
Так само в явочному порідку оголошується й новообраний президент.
Згідно зі змінами, "Офіційним оголошенням результатів виборів Президента України є оголошення головуючим на засіданні Центральної виборчої комісії результатів виборів Президента України", тобто без необхідності оприлюднення в ЗМІ.
Таким чином, теоретично, головуючий на засіданні ЦВК, призначений від ПР і БЮТ, може оприлюднити, що в Україні на виборах переміг будь-хто, хоч Вася Пупкін, і його негайно можна інаугурувати й віддавати йому права Верховного Головнокомандувача.
Цікава схема виявилася в запропонованій системі оскарження результатів виборів. Згідно із запропонованими БЮТ і ПР змінами,
"3. Дії кандидатів на пост Президента України, партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу, їх довірених осіб оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.
4. Повноваження суду встановлені ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані судами щодо спорів які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України.
5. Суд розглядає та вирішує адміністративні справи, передбачені визначені цим законом, протягом двох днів з часу закінчення голосування на виборчих дільницях.
6. Не розглянуті позови судом протягом терміну визначеного в пункті 6 статті 99 залишаються без розгляду".
Тобто фактично суд, про який ходять легенди, може послатися на зайнятість і "послати" будь-кого зі своїми скаргами на фальсифікації, без жодної можливості апеляції.
Адже за запропонованими змінами рішення першої інстанції є одночасно й рішенням останньої. Тобто права на апеляцію, до речі, передбаченого Конституцією України, тут не існує.
На практиці за рахунок цієї норми розподіл сил у Київському апеляційному адміністративному суді виявиться важливішим, за розподіл електоральних симпатій в країні. За рахунок передачі усіх прав цим конкретним судам БЮТ і ПР прагнуть убезпечити свою подальшу політичну долю в разі програшу свого кандидата на виборах та перемоги конкурента.
Примітно, що закон про вибори президента Партія регіонів і БЮТ ухвалили після напружених торгів, які камуфлювалися блокуванням парламенту, розмовами про підвищення мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму.
Коли дійшли до згоди, в обмін на закон про вибори президента соціальні гасла були згорнуті. Паралельно БЮТ і ПР спільно ухвалили зміни до законодавства щодо фінансового оздоровлення банків, які фактично зменшили зобов’язання банків перед вкладниками — тими самими людьми, яких БЮТ і ПР обіцяють "захищати".
"Боротьба за порятунок населення" стала для депутатів менш значущою, ніж підготовка фальсифікаторського закону про вибори та захист своїх банків від населення.
Отже, які висновки?
Перший і головний. Фактична коаліція ПРіБЮТ діє.
Цим політичним силам не вдалося позбавити народ права вибору під час конституційної реформи, тому вони намагаються зробити це право чисто формальним. Олігархія прагне цілком підкорити країну, і, судячи з загально політичного рівня цієї олігархії, ніякого натяку на "просвіченість" таке правління не передбачає.
Треба сказати, це робиться не від великої сили. Соціологічні опитування різних соціологічних фірм підтверджують, що більше 50% населення не хочуть бачити на посаді президента ані Януковича, ані Тимошенко.
Як свідчать зміни до закону про вибори президента, щоб впоратися з цією неприємністю БЮТ і ПР взяли курс на відверте планування фальсифікації. Мотиви сторін різні.
Вочевидь, і ПР і БЮТ переконали слова політтехнологів, що 2004 рік не повториться, і народові вже все одно, які б фальсифікації не трапилися. Крім того, вочевидь, Юлія Тимошенко пішла "ва-банк", коли думка виборців, світової громадськості та ризики вже не мають значення.
Важче сказати, навіщо такі зміни і такі ризики Януковичу, від якого ще не цілком "відлипли" звинувачення у фальсифікаціях 2004 року.
Другий висновок – в країні фактично не існує вищого представницького органу.
Якщо депутати когось і представляють, то переважно тих, кому вони заплатили за своє місце у списках. Особливо наочно цю тезу довело відстоювання більшістю парламентарів ідеї обрання президента в парламенті, в той час як проти цього виступає понад 80% населення.
Кілька місяців тому парламент дружно проголосував за відверто антиконституційну дату президентських виборів, мотивуючи це переважно тим, що конституційна дата зриває їм канікули. Тобто канікули виявилися важливіші за Конституцію. З таким рівнем правосвідомості парламент не має права на існування.
Треба добре усвідомлювати, що депутати в ці дні й місяці зайняті стратегічним завданням – як "нагріти" українське суспільство. Паралельно з цим вони час від часу відволікаються на те, як "нагріти" своїх колег по парламенту.
В питанні забезпечення свободи виборів не може бути вагань. Відносно вільні вибори – одне з небагатьох досі актуальних завоювань помаранчевої революції. Проте це завоювання надзвичайно важливе, яке перетворює масу на народ, який сам обирає собі владу.
Тому президент Ющенко повинен накласти вето. Але самого вето буде не досить. Щоб унеможливити планування фальсифікації і долання вето, президент має видати указ про розпуск парламенту.
Формальних приводів для цього досить, починаючи з так і нез’ясованої Конституційним Судом норми про необхідність подання президентові кандидатури прем’єра в разі зміни складу коаліції, і закінчуючи питанням наявності чи відсутності коаліції в нинішньому парламенті.
Право розпустити парламент у президента зберігається доти, доки не настане півроку до закінчення його повноважень, тобто щонайменше до середини серпня. Якщо КС визнає законність указу президента, і вдасться забезпечити парламентські вибори навіть за старим виборчим законодавством – прекрасно.
Проте, навіть якщо нових виборів парламенту не відбудеться, а Конституційний Суд через кілька місяців визнає указ президента неконституційним, протягом цих кількох місяців виборчий процес почнеться за старим законом і, можливо, запланована фальсифікація буде зірвана.
Всім, і суспільству, і президентові варто усвідомити, які за масштабами загрози несе в собі навіть саме існування цього складу парламенту, який, як остаточно довели події в Голованівському лісі, став соціально небезпечним.
P. S. До речі, судячи з участі автора у роботі виборчої комісії, найбільше прозорості виборів допомогла б присутність під час підрахунку голосів максимальній кількості спостерігачів та представників різних правоохоронних органів, а також обмеження часу голосування 18 годиною.
Після цього часу реально голосують одиниці виборців (тим більше взимку), в той час як нічне виснаження членів виборчих комісій дуже істотно сприяє фальсифікаціям.
Такі прості зміни дали б можливість країні отримати президента вже ввечері дня голосування, як це і є в цивілізованих країнах. Причому саме того президента, за кого проголосували б виборці.
Але депутатам ПР і БЮТ, судячи з ухваленого закону про вибори президента, такі прості рішення не потрібні.
Автор Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України, кандидат політичних наук
