Роз’яснення офіційної позиції ФФУ у зв’язку із ситуацією, яка склалася стосовно спірних питань реєстрації та діяльності ОПФКУ «Прем’єр-ліга».
Федерація футболу України висловлює занепокоєння ажіотажем, який виник навколо діяльності ОПФКУ «Прем’єр-ліга» внаслідок невміння або небажання деяких учасників розпочатої дискусії на цю тему вести її в коректному і конструктивному руслі.
Ми не маємо жодних сумнівів, що нагнітання істерії через засоби масової інформації, які тиражують безвідповідальні заяви окремих функціонерів, лише завдає шкоди інтересам національного футболу. В такий спосіб члени об’єднання професіональних клубів не зможуть досягти прагматичного, раціонального, бездоганного в першу чергу з правової точки зору вирішення своїх нагальних проблем.
Федерація футболу України відкидає будь-які закиди, які ґрунтуються на емоціях та амбіціях деяких членів Прем’єр-ліги щодо упередженого нібито ставлення до неї. Єдиними критеріями істини у діалозі з усіма зацікавленими сторонами ми визнаємо − основи футбольного законодавства та конституційного поля держави.
ФФУ вбачає свою роль у ситуації, що склалася, через реалізацію наступних кроків:
· всілякого сприяння налагодженню нормального, конструктивного діалогу між усіма учасниками подій в дусі «Чесної Гри»;
· стимулювання прискорення відповідних переговорів на засадах взаємної поваги учасників спортивних правовідносин − клубів, засновників ОПФКУ «Прем’єр-ліга» та самого ОПФКУ як такого;
· гарантування безперебійного проведення спортивних змагань на поточний сезон, не перебираючи на себе жодних не властивих для національної асоціації функцій та повноважень.
Федерація футболу України вважає, що дискусії, які розгорнулися, а також їхні причини не є такими, що не можуть бути усунені при наявності доброї волі всіх учасників правовідносин. Зважаючи на свій статус, ФФУ активно використовуватиме усі можливі важелі впливу для нормалізації ситуації на засадах поваги до точки зору кожного учасника конфлікту, оскільки жодна спірна ситуація у футбольному співтоваристві не повинна вирішуватись з позиції застосування силових, волюнтаристських чи провокаційних методів.
Так само недоречною в царині футболу є і надмірна бюрократизація питань та спроби вирішувати їх, спираючись лише на формальну правоту однієї зі сторін. Для того, щоби дати життя новонародженій структурі − Прем’єр-лізі, необхідна, насамперед, злагода між усіма її зачинателями.
Федерація футболу України, тим не менше, не схильна драматизувати нинішню ситуацію, адже проблеми росту супроводжують становлення всього нового і є проявом демократії, бо розмаїття поглядів і можливість їх вільного волевиявлення є невід’ємною її частиною. Саме тому ФФУ зайняла послідовну позицію невтручання в процес самостійного волевиявлення ініціаторів створення Прем’єр-ліги, дозволивши їм виробити ту концепцію цієї організації, яка відповідала бажанням засновників і їх баченню узгоджених шляхів реалізації поставлених цілей.
На нашу думку, проблеми та непорозуміння виникли через те, що, як часто буває в новій справі, учасники процесу створення Прем’єр-ліги не чітко визначились стосовно концептуального моменту − організаційно-правової форми цього утворення, рішення щодо обрання якої мало прийматись виключно учасниками Ліги на основі консенсусу, і на яке ФФУ вважала за неможливе впливати з етичних міркувань.
З огляду на це, Федерація футболу України сприймає як гарячкові та необґрунтовані публічні закиди на свою адресу стосовно того, що ФФУ на стадії погодження статуту Ліги, начебто, виявила недбалість в оцінці його положень, які нині стали предметом судового розгляду.
Насправді федерація вжила усіх можливих заходів для гармонізації зазначеного статуту з вимогами ФІФА − УЄФА − ФФУ, що, насамперед, дозволило б Прем’єр-лізі бути учасником міжнародної футбольної діяльності. Водночас, як уже зазначалося, ні на цій, ні на інших стадіях допомоги у підготовці правоустановчих документів Ліги Федерація футболу України не мала не меті перебирати на себе роль «отця прародителя» Прем’єр-ліги і довільно, на свій розсуд визначати її організаційний статус.
Тим більше, як показала практика, це не єдиний камінь спотикання, який став перешкодою порозуміння між засновниками Прем’єр-ліги. Так, наприклад, нині у спірну площину штучно виведене самоочевидне поняття «власника клубу» як повноправного учасника загальних зборів Прем’єр-ліги із правом голосу та неможливість виконання цієї надважливої функції за дорученням.
Мабуть, на стадії формування Статуту Прем’єр-ліги відповідні положення були прописані без далекоглядного передбачення можливих різнотлумачень. Вони не є юридично помилковими, але, як свідчить досвід, відкривають простір для маніпулювання. До речі, і в цьому контексті також Федерація футболу України не могла виступати квазі-законодавцем, нав’язуючи якісь свої точки зору або формулювання, і втручатись в концептуальні домовленості самостійних суб’єктів футбольної діяльності. Бо саме власники клубів декларували велике бажання особисто керувати професіональним футболом, не довіряючи цю важливу справу своїм посередникам.
Низку прикладів, прогалин чи недостатньо чітких положень установчих документів Прем’єр-ліги, які проявились в період початку діяльності цієї організації, можна було б продовжити. Частину з них констатував у своєму рішенні Київський окружний суд 6 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом до Печерської районної адміністрації м. Києва щодо скасування державної реєстрації Прем’єр-ліги.
Принагідно зазначимо, що заклики до Федерації футболу України з вимогою покарати позивачів в дисциплінарний спосіб за винесення футбольного спору у сферу судів загальної юрисдикції, на нашу думку, є такими ж емоційними і нестриманими з точки зору футбольного права, як і сам позов.
Федерація футболу України стоїть на тій позиції, що у відповідності до букви закону, даний спір не підпадає під обмеження щодо звернення зі спортивним спорами до судів загальної юрисдикції, оскільки однією із сторін спору, а саме − відповідачем в даному випадку, є орган державної влади, котрий не відноситься до «суб’єктів футболу» «в межах дії статуту або регламентних документів ФФУ». У той час, як стаття 64 Статуту ФІФА передбачає обмеження щодо звернення до судів загальної юрисдикції саме і лише стосовно суб’єктів футболу щодо спорів між собою.
У державі, заснованій на принципі верховенства права, якою, безумовно, є Україна, (ст. 8 Конституції України), обмежуючі норми не підлягають розширювальному тлумаченню. Тому обмеження у праві на звернення до адміністративного суду не може бути за аналогією поширено на спір між суб’єктом футболу і органом державної влади. За природою такі правовідносини є владно-адміністративними, а не спортивними. Саме тому ФФУ не може в даному випадку порушувати питання про застосування якихось санкцій до позивача.
У той же час, подання зазначеного позову, на думку ФФУ, можна було уникнути шляхом багатосторонніх переговорів. Найбільш доцільним форматом для них мав би стати − круглий стіл за участю як власників футбольних клубів, так і висококваліфікованих юристів. Завдання діалогу − визначення оптимальної організаційно-правової форми футбольної ліги (з акцентом на громадській або господарській природі), яка і відповідала б чинному законодавству, і водночас була б адекватною цілям та завданням, котрі ставить перед собою Прем’єр-ліга.
ФФУ наголошує на тому, що участь висококваліфікованих фахівців в галузі права в цьому процесі, яка була знехтувана рік тому на хвилі цілком зрозумілого емоційного підйому і бажання пришвидшити процес формалізації домовленостей власників футбольних клубів, насправді є особливо важливою і необхідною. Оскільки саме по собі питання щодо варіантів організаційно-правової форми Прем’єр-ліги є надзвичайно складним з юридичної точки зору.
На жаль, чинне законодавство реально відстає від прогресу різноманітних фахових груп та їх організацій, причому не тільки в сфері спорту. Фахівцями Федерації футболу України було здійснене наукове дослідження особливостей статусу суб’єктів спортивних правовідносин та колізій у правовому регулюванні їх діяльності міжнародними спортивними документами з одного боку і національним законодавством, недостатньо адаптованим до них − з іншого. Як виявилося, ця наукова проблема є малодослідженою, а відтак і спортивне законодавство в Україні страждає неузгодженістю, прогалинами та неврахуванням специфіки спортивної діяльності і її суб’єктів.
Тому не можна сказати, що предмет спору в даному випадку є простим. А відтак не варто махати шашкою над головами своїх опонентів під час дискусій на цю тему. Це − голий популізм. І чим довше футбольна громадськість країни перебуватиме в епіцентрі неконструктивних, емоційних розмов, тим більше шкоди буде завдано іміджу та репутації улюбленої Гри.
Зважаючи на викладене, Федерація футболу України закликає всіх учасників суперечки навколо спірних положень установчих документів Прем’єр-ліги і майбуття її розвитку до термінових переговорів, залучивши потужні юридичні сили.
Федерація футболу України погоджується виступити у ролі модератора цього процесу, каталізатором для якого має стати усвідомлення всіма власниками клубів того факту, що для організації проведення всеукраїнських змагань необхідно терміново відновити правовий статус Прем’єр-ліги. Він має бути юридично витриманим і відповідати як принциповим засадам, визначеним ФІФА − УЄФА − ФФУ, так і національному законодавству, тлумачення якого хоча і є складним із цього питання, але дає можливість знайти компромісні рішення.
При цьому Федерація футболу України вимагає припинити розповсюдження провокаційних пліток про, начебто, приховане бажання позбавити Прем’єр-лігу функцій, делегованих їй федерацією свідомо і цілком добровільно. В якості «доказу» цього абсурдного твердження використовуються спекуляції щодо поєднання в особі позивача, який ініціював зазначений процес в Окружному адміністративному суді м. Києва, декількох його статусних ознак: бо він є одночасно і власником клубу, і віце-президентом ФФУ.
Звертаємо увагу на ту обставину, що згідно Закону України «Про об’єднання громадян», права особи, зокрема право на звернення з адміністративним позовом до органу державної влади, не можуть бути обмежені через приналежність особи до громадської організації − в даному випадку − ФФУ.
Федерація футболу не вправі забороняти будь-яким своїм посадовим особам захищати їх права, зокрема, пов’язані з правом власності, правом на вибори керівних органів Прем’єр-ліги тощо тільки через те, що вони обіймають певні посади в національній асоціації. Інакше дії ФФУ були б прямим порушенням як Закону України «Про об’єднання громадян» (ст.7), так і Конституції України (ст.8, 55).
Що ж до суто практичного, резонансного питання − проведення чергового чемпіонату України, яке не може не хвилювати ФФУ, то керівництво федерації вживає термінових заходів для негайного укладення договору з Прем’єр-лігою (яка до набрання рішенням суду законної сили має статус юридичної особи), про організацію та проведення Всеукраїнських змагань серед команд клубів Прем’єр-ліги сезону 2009/2010 рр. з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України. Норма цієї статті дозволяє вчиняти правоугоди, обумовлені настанням або зміною прав та обов’язків обставиною (умовою), щодо якої невідомо, настане вона чи ні. В даному випадку такою обставиною слугує приведення Прем’єр-лігою свого статусу у відповідність до вимог чинного законодавства.
При цьому звертаємо увагу, що зі змісту ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України випливає, що сторони угоди з відкладальною умовою зобов’язані сприяти її настанню. Тобто, в даному випадку − всі суб’єкти, задіяні в процесі приведення статутних документів Прем’єр-ліги у відповідність до вимог чинного законодавства, повинні добросовісно сприяти якнайскорішому настанню цієї умови, а не перешкоджати цьому процесу.
Таким чином, у ситуації, що склалася, Федерація футболу України наполягає на тому, щоб усі відповідальні учасники подій діяли оперативно, зважено і конструктивно. Керівництво національної асоціації і надалі готове надавати будь-яку консультативну та практичну допомогу за зверненнями заінтересованих осіб. Зокрема, ФФУ ініціює термінове проведення круглого столу з метою вирішення учасниками Прем’єр-ліги питань про її організаційно-правову форму, про обрання керівництва згідно з тією редакцією Статуту Прем’єр-ліги, який є чинним на момент проведення виборів, та укладення вищезазначеної угоди з ФФУ.
Федерація футболу України вважає неприпустимим подальше зволікання з конкретними дієвими кроками у напрямку реального вирішення комплексу проблем, щодо усіх аспектів діяльності Прем’єр-ліги. Заради інтересів українського футболу ініціатори її створення мають поступитися особистими амбіціями і діяти спільно, демонструючи гідний приклад для всього футбольного співтовариства.
