Про це заявив ексголова Секретаріату президента, засновник руху «Чесно» Олег Рибачук.
«Очільник Офісу президента фактично поводить себе як віцепрезидент. Ось для віцепрезидента в президентській республіці те, що було в Берліні (офіційний візит української делегації на чолі з Єрмаком — ред.), воно підходить. Але різниця принципова, тому що віцепрезидентів обирають. Тобто вони йдуть на вибори у команді з кандидатом в президенти. У віцепрезидентів є своя історія, вони публічні. І коли виборці приймають рішення, то вони дійсно обирають їх у парі, пам’ятаючи, що якщо, не дай Бог, щось трапиться з президентом, віцепрезидент буде займати посаду президента певний період», — пояснив політик.
Таким чином, відповідальність лежить на тому, хто запрошений на цю посаду на тих, хто за нього голосує, зазначив Рибачук.
«Але ніхто не голосував у нас за очільників Секретаріату», — наголосив він.
Рибачук висловив думку, що якщо порівнювати поточну політичну ситуацію в Україні та США, Єрмак за своєю роллю схожий на «рішалу». Прикладом такої людини у США Рибачук назвав довірену особу президента Дональда Трампа адвоката Руді Джуліані.
«Пан Єрмак працює у форматі «рішали». Як Джуліані у Трампа. Не даремно ж вони зійшлися. Джуліані посилає своїх «рішал», а Єрмак виконує функцію «рішали», коли дипломати не задіяні. І це надзвичайно небезпечно для України», — сказав політик.
Окрім того, значно більшою проблемою Рибачук вважає відсутність законодавчого регулювання діяльності канцелярії глави української держави, що в минулому називалася Адміністрацією президента, Секретаріатом президента, а зараз — Офісом президента.
«Ніде немає положення про повноваження Офісу президента. Воно є, але написане самим офісом. І воно може змінюватися», — пояснив Рибачук.
espreso.tv
P.S.
З такою заявою виступив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
«Відносно тиску з боку Російської Федерації. Він буде до тих пір, поки у нас не буде відпрацьована нормальна, чітка, зрозуміла — і нам всередині держави, і громадськості, і наших західним партнерам — стратегія покарання Росії за її агресію. Поки що про це ми навіть не можемо вголос говорити, тому що, ви ж бачите, ми не називаємо Росію ворогом, ми не кажемо, що у нас війна, ми не говоримо про необхідність щонайменше відшкодування завданих збитків і таке інше. Тобто до тих пір, доки ми будемо сидіти в окопах і лише відстрілюватися — я кажу фігурально — до тих пір на нас будуть тиснути», — пояснив він.
За словами дипломата, на перемовинах з іноземними державами завжди слід мати «гарно продуману стратегічну ініціативу, яка узгоджена з твоїми партнерами», особливо коли це стосується Росії і тим більше під час війни з нею.
«Тоді у контрагента зовсім інша ситуація, тоді не ти відповідаєш, а він відповідає. І будь-яка твоя відповідь, це твій виграш, тому що якщо твоя стратегія продумана і цілеспрямована, ти матимеш перевагу», — зазначив Огризко.
«У мене запитання: яку стратегію ми презентували по Донбасу, по Криму? До тих пір, поки не будемо мати чіткий план, а не просто казати, що Росія не виконує своїх зобов’язань, у нас нічого не вийде. Ну, подивіться. Простіше простого. Це вже в Німеччині говорять деякі політичні сили. Я про це говорю декілька років підряд — має бути меню санкцій. Що це означає? Це означає, що кожна зі сторін за невиконання взятих на себе навіть моральних чи політичних зобов’язань, має бути покарана. Умовно кажучи, встановлюється 155-й день чи раз перемир’я на Донбасі — «новорічне», «хлібне», яке завгодно. В разі, якщо одна зі сторін, а СММ ОБСЄ має можливість це перевірити реально, якщо звичайно захоче, порушує це зобов’язання, автоматично накладається санкція. І ця санкція повинна бути прописана. Порушили перемир’я — Росія на чергові $155 млн отримує «подарунок». Зробила щось Україна — відповідний крок щодо України. Оскільки ми не є тією стороною, яка буде воювати проти себе, все те, що відбуватиметься, відбуватиметься щодо РФ. Але ми навіть до такого не можемо дійти», — сказав ексміністр.
Огризко нагадав, що саме за його головування у МЗС українська дипломатія чинила на Москву настільки дієвий тиск в питанні Криму, що тоді Кремлем було принципово вирішено відмовитися від використання Севастополя як основної бази Чорноморського флоту РФ й перевести її до Новоросійська, де терміново почалися відповідні роботи.
«Російська Федерація розуміє тільки одну мову, це мова сили, мова кулака», — вважає колишній міністр.
При цьому він наголосив, цей «кулак» має бути «продемонстровано».
«Й притому близько коло російської пики», — підсумував Огризко.