Глава української делегації на переговорах з врегулювання ситуації на Донбасі в рамках Тристоронньої контактної групи в Мінську Леонід Кучма запевнив, що нові домовленості про «режим тиші» на Донбасі повинні містити норму «не стріляти в відповідь».
Якщо заборонити українським військам відкривати вогонь у відповідь, то, відповідно, питання про те, щоб діяти на випередження і проводити якісь операції зі свого боку, взагалі не стоїть.
Якщо так ставити питання, то ми можемо говорити про те, що українським військовим у всіх випадках заборонено застосовувати зброю. Виникає питання: тоді яку функцію взагалі виконуватимуть українські військові на Донбасі? Я насилу собі уявляю, як можна виконувати бойові завдання без застосування зброї.
Може, мається на увазі, що тепер вони переходять в рамки якоїсь гуманітарної операції? Але тоді потрібно переформатувати Операцію Об’єднаних сил.
Ми розуміємо: те, що звучить – це продовження передвиборних гасел Зеленського про те, що для того, щоб припинити війну, потрібно просто припинити стріляти. Але практичного сенсу і взагалі якоїсь логіки в цих словах немає. Противник не збирається припиняти вогонь.
Тоді потрібно просто забрати всі підрозділи з цього регіону, і нехай ці товариші там що хочуть, те й роблять. Я як людина військова сенсу в цьому взагалі не бачу.
Навіть якщо ця ініціатива не буде реалізована у вигляді конкретних наказів і директив з боку Генерального штабу, я впевнений, що це вже сильно б’є по морально-психологічному стану наших військовослужбовців. Це стосується не тільки зони ООС. Люди, які несуть службу в тилу, розуміють: коли в зоні бойових дій забороняють використовувати зброю навіть для самозахисту, у якості вогню у відповідь, армія втрачає сенс як така.
З іншого боку, я впевнений, що ця заява різко підвищує морально-психологічний дух противника, тобто російських окупантів.
Тобто вже на рівні політичної заяви у вигляді ідеї, що не реалізована,ця ідея, будучи озвученою, завдала величезної шкоди.
Причому, Кучма, коли коментував цю свою заяву, чітко дав зрозуміти, що це не його особиста ініціатива, що він не від себе щось несе, а що він почув це від президента. За логікою подій, так і є. Тристороння контактна група – це інструмент, який реалізує політичну волю вищого військово-політичного керівництва, в даному випадку – президента України, Верховного головнокомандувача Збройних Сил.
Але тут ще виникає питання. Ми не бачимо реакції ключового гравця – людини, яка поставлена новою командою, але при цьому є професійним військовим з досвідом участі в АТО, а потім в ООС – генерала Хомчака, нового начальника Генерального штабу.
Я думаю, що як людина військова він повинен розуміти всю абсурдність цієї ідеї. З іншого боку, як він себе поведе і як буде на це реагувати – а не реагувати на такі речі неможливо, оскільки він відповідає за весь особовий склад – подивимося. За відгуками людей, які з ним служили і служать, людей, яким я довіряю, він оцінюється досить високо – і в плані морально-психологічних якостей, і в плані професіоналізму.
Але питання про те, як він поведе себе в цій ситуації, коли це вже фактично політичне рішення, залишається без відповіді.
P.S.
Складається враження, що наші політики вступили у неперервний герць за завання найменш адекватних команд країни.
Чинний президент країни виголошує у Брюселі дуже правильні та глибокі тези. Виявляється, що ці самі тези перед тим виголосив у Києві попередній президент.
Яка мала б бути на це адекватна реакція? На мою думку, зітхання з полегшенням: ну слава богу, хоча б у такому принциповому та стратегічному питанні в Україні існує одна консолідована думка, яка лишається незмінною при зміні команд на Банковій. Маємо той самий «ван войс», якого від України весь час добивались наші західні союзники. Політична боротьба всередині країни окремо, а стратегічні інтереси країни — окремо.
Але ж де там! Спершу прес-секретар колишнього вилазить із заявою про «плагіат» — замість радіти підтримці висловлених ідей з боку нової команди. На якийсь момент мені здалось, що приз за неадекватність перейшов до рук «папєрєдніків».
Та не довго тривав їхній сумнівний «тріумф». Реакція нової Банкової на неадекват попередників перевершила цей неадекват в рази, якщо не на порядок…
Замість того щоб запевнити у незмінності стратегічних позицій країни, Банкова тепер виявляється проводить «службове розсліджування» щодо чиновників МЗС, які, гади підколодні, «досі працюють на Порошенка». Ппц, завіса…
Тобто обидві команди так захопились мірянням певними органами між собою, що все (включно з міжнародною стратегією країни) бачать виключно через цю призму. Сама ж ця стратегія їм глибоко до дупи — ну куди таким «дрібничкам» як протидія РФ порівняно з виборами до ВР!
І навіть нема варіанту, що чиновники МЗС взагалі-то мають працювати не на Порошенка і не на Зеленського, а на країну, і їм дійсно має бути по фіг, хто з державних діячів озвучує правильні тези — бо вони ВСІ мають їх озвучувати, і у владі, і у опозиції, бо це і є «ван войс» країни. Але ж ні, це не до нас, у нас всі або свої, або чужі, третього не дано…
І чому ж це ми всю свою історію регулярно програємо Рашці, га?..
