Чому українські артисти виступають у Росії на п’ятому році війни? Чи треба ставити питання про Крим та Донбас на музичних конкурсах і чи є це втручанням держави у мистецтво? Ці та інші питання розділили українське суспільство на тих, хто підтримує «голубів миру», і тих, хто категорично не сприймає «заробітчанство» наших зірок на території країни-агресора.
Один зі старожилів українського телебачення та шоу-бізнесу, автор легендарних програм «Караоке на Майдані» та «Шанс», яка запалила не одну українську зірку, Ігор Кондратюк, як виявилось, дуже емоційно і водночас категорично ставиться до цих питань. Адже свого часу телеведучий, який паралельно із роботою у Києві проходив «телевізійні університети» у Москві, багато років був членом клубу «Що? Де? Коли?» і вів програму «Караоке на Арбаті», сам опинився перед питанням: чи може існувати творче життя в країні, чиї військові прийшли на твою землю вбивати?
– Цього року в Україні був, напевно, найскандальніший відбір на Євробачення. В результаті – ми на конкурс не їдемо. Коли емоції вщухли, давайте розберемося, що це було?
– Дитячий садок або шоу слабо інтелектуальних диваків – от що це було.
– Це профнепридатність чиновників, які не продумали, що така ситуація – відмова переможця – може бути. Плюс це неадекватність учасників, які, беручи участь у відборі, просто не захотіли представляти країну, коли переможець відмовився.
Хтось це вважає солідарністю артистів, але, як на мене, – це маячня. Ну, і що, що Maruv не підписала контракт? Теоретично, у неї наступного ранку після перемоги у Нацвідборі могли кардинально змінитися обставини у житті. І що? Виходить, що, з одного боку, правила нацвідбору ніяк не регламентують – що робити в такому випадку?
Або, з іншого боку, у конкурсантів не було грошей, і вони просто прийшли отримати безкоштовний ефір від СТБ. Не знаю, на якому етапі, але учасники дізналися, що цього року СТБ взагалі не буде фінансувати участь у Євробаченні – як тому ж Melovin та іншим у попередні роки. Навіщо тоді ви туди йшли? Навіщо виставили СТБ на 3 дорогі зйомки та сцени? Я б на місці телеканалу взагалі подав на них позов.
– Це ж, здається, вперше за останні роки, коли телеканал не покриває витрати на Євробачення?
– Так, в СТБ заявили, що вони жодним чином не підтримують учасників фінансово. Думаю, артисти вирішили просто використати безкоштовний ефір. Тому, виходить, що вони не поїхали, бо розуміли, що у них немає грошей чи немає репертуару, в якому вони впевнені.
– Може артисти образилися, бо не захотіли бути запасним варіантом?
– На що образилися? Вони йшли туди, щоб поїхати на Євробачення! Якщо перший відмовляється, то чому ти не їдеш?
Я не можу навести жодного прикладу зі спорту, за яким слідкую з 1972 року, коли спортсмена, наприклад, покарали за допінг і відібрали в нього медаль, а другий призер сказав: «Ні, я не посяду його місце». Медалі просто передаються і все.
У мене за 20 років в ефірі не було жодної програми «Караоке на Майдані», щоб не було переможця. Бо всі – від ведучого до учасників, знали, що програма закінчиться піснею на біс, яку виконає переможець!
Відбір на Євробачення відбувся за тими ж правилами, як і в попередні роки, коли перемагали адекватніші, як тепер бачимо, співаки. Минулого року з Melovin заключили контракт за 20 хвилин, а з Maruv вели перемовини 7 годин. Окей, ви всі в рівних умовах. Скажіть, що не їдете на конкурс, бо боїтеся не вийти з півфіналу у фінал – але ж ніхто цього не заявив.
А ще перед фіналом відбору треба було всім фіналістам показати контракт – і, може, фіналу не було б, якби всі вони відмовилися.
– Це просто погана організація – Суспільне розслабилось, і досить безмозгло все робили. І мені це неприємно, бо до Євробачення можна ставитися як завгодно, але програми нацвідбору три вечори збирали близько 10% глядачів. А трансляція самого Євробачення має ще кращі показники – це досить популярний в Україні конкурс, там фігурує український виконавець, за нього вболівають. Дуже мало моментів, коли ми можемо об’єднатися і за когось переживати.
Якби я був організатором відбору на Євробачення, я б, безумовно, поставив умову – учасники не мають виступати в Росії. Я певен, що все одно бажаючих можна було набрати на відбір! Інша справа – рівень пісень. Хоча рівень завжди питання спірне.
– Напевно, єдиним плюсом цьогорічного відбору на Євробачення є порушення цієї непростої, але важливої теми – гастролі українських співаків у Росії.
– Проросійська тема, на мій погляд, має підніматися ведучими, як і тема «Що ви їсте зранку і хто вам шиє костюми?». Це нормально. І по суті цей градус обговорення підняли співачки «Анна-Марія», які пішли на ефір до Скрипіна і несли повну ахінею з точки зору більшості українських глядачів Євробачення.
– Як ви сприймаєте позицію деяких наших зірок, що музика поза політикою?
– Я прихильник того, що українські артисти не повинні виступати в Росії. Але я також розумію, що обрублення контактів з агресором треба починати не з артистів.
По-перше, артисти не роблять в цьому погоду. Кажуть, що у нас з Росією росте товарообіг – це артисти зробили? Контрабандний товарообіг ще більший, напевно, і серед артистів теж – хто ж знає, які вони там гроші на корпоративах заробляють.
Плюс не треба закривати очі на те, що артисти питають: а чому одним можна гастролювати, а іншим – ні? На мій погляд, нікому не можна. Я з березня 2014 року взагалі не контактую з росіянами, хоча сам – виходець із телевізійної школи в Москві. Росія для мене померла. Виступати перед агресором – це низькокультурно і малоінтелектуально.
– «Я – музикант, а не бита на політичній арені», – так Maruv прокоментувала свою відмову їхати на Євробачення. А ви вважаєте, що тема гастролей у Росії – це втручання політики у музику?
– Це стан Maruv і всіх інших учасників в Україні в 2019 році, коли п’ять років йде війна з агресором. Треба сказати Maruv, що на Марсі, наприклад, умови життя інші.
Або артисти живуть у реальному світі, або нехай ідуть в дупу і використовують свої таланти де завгодно, тільки не у Нацвідборі як люди, які представлятимуть Україну. У воюючій країні казати, що вас не стосується війна – це маячня. Це всі розуміють, хто при тямі.
До вас в дім вдерлися бандити, забрали ваші речі, спалили хлів, і тут ваша доця вибігає на ґанок і кричить їм навздогін: «А хочете, я вам пісню заспіваю? У мене гарний голос!». Уявили? От такі українські «доці» і їхні братики зараз гастролюють в РФ.
– Глядачі віддали найбільше голосів співачці, яка гастролює в Росії. Тобто не для всіх цей момент принциповий?
– За Maruv голосували її прихильники, вони у неї просто більш згуртовані. Так само, як і з Melovin – за нього багато голосували, бо у нього дуже організовані прихильники, які його підтримують завжди.
– Тобто результати голосування не відображають стан суспільства?
– Я вважаю, що голосування було виключно за учасників, які виступали на сцені і це ніяк не відображає стан українського суспільства. Єдине, що відобразилося абсолютно точно – це те, що «Анна-Марія» втратили голоси прихильників. Хоча, як на мене, у них була найформатніша пісня для Євробачення, і мені, наприклад, їхній виступ сподобався. Хоча непоїздка України на Євробачення може і піде нам усім в плюс.
– Це виключно гроші, і вони несвідомі люди. Я вважаю, що це заробітчани. Але чому ми говоримо лише про артистів і не говоримо про слюсарів, двірників чи електриків, які працюють у Москві? Бо вони не публічні, а співаки – публічні. Послухавши їх на концерті, росіяни на завтра підуть вбивати українських солдат. Отакий «культурний обмін»!
Спитайте у «Бумбокс», Олега Винника, Олі Полякової, чому вони вважають, що не можна виступати в Росії? Вони популярніші, ніж всі, кого ми з вами обговорюємо, але не виступають там. Бо вони самодостатні, а ті – ні. Я не знаю, хто ними керує і хто підписує контракти, але весь їхній менеджмент і вони самі виставили себе посміховиськом.
– Можливо, в Україні їм недостатньо роботи, немає де виступати?
– Я вам назвав артистів, які ще не вмерли з голоду. Можу назвати ще Дзідзьо, «The Hardkiss», гурт «Друга ріка», на яких вже не залишилося квитків у Палаці спорту. «Без обмежень» зібрали Палац спорту, були в турі, і тур точно був прибутковим – я розмовляв з ними про це.
Так, у нас дуже слабкий ринок по фінансах, російський, мабуть, в 10 разів сильніший. Але для мене це не привід їхати знімати передачі в Росії.
– Ви підтримуєте стосунки із колегами з російського шоу-бізнесу?
– Ні. Враховуючи мою позицію, у найближчі роки ми не порозуміємося.
– Ви багато років були членом клубу «Що? Де? Коли?», напевно ж, були дружні стосунки?
– Я перестав грати десь з осені 2010 року через зайнятість у програмах СТБ. Хоча продовжував дружити з деякими учасниками, зустрічав 2014 рік під Москвою серед друзів-москвичів.
Але ми розійшлися у своїй оцінці подій березня 2014 року. Їм сподобалося, що Росія повернула, як вони вважають, Крим і підтримували весь цей проросійський срач та дії Росії на Донбасі. Не знаю, чому вони це роблять – мені здавалося, що в інтелектуальному клубі «Що? Де? Коли?» повинні були розуміти, що є певні закони і кордони, які не можна порушувати нікому.
Тому з березня 2014 року я Росію не відвідую. Там живе, до речі, співавтор «Караоке на Майдані» Козлов, але, повторюю, ми не порозумілися.
– Традиційно, артисти в Україні найбільше заробляли на корпоративах та виборах. Зараз шоу-бізнес залучають до передвиборчих кампаній?
– На цих виборах я не знаю нікого, хто виступає за когось із кандидатів у президенти. Крім самого кандидата Володимира Зеленського, який їздить із безкоштовними чи типу благодійними виступами з «Кварталом 95».
– Наприклад, на форумі, де Порошенко оголосив про президентський похід, були присутні Фома з гурту «Мандри», Іван Леньо з «Kozak System», Тарас Петриненко…
– Бути присутнім на форумах і виступати з концертами в підтримку, як на мене – різні речі.
Немає такого, як було раніше, коли у 2004 році був тур за Януковича, в якому брала участь і програма «Шанс», було таке колись. У 2009 були тури за Юлію Тимошенко – співали, здається, Потап і Настя, Тіна Кароль, «ТІК» і так далі.
По-перше, грошей під час війни, все-таки, менше в країні, в тому числі і в кандидатів у президенти. По-друге, нарешті зрозуміли, що зіркова агітація нічого не дає взагалі.
– «Караоке на Майдані» запрошували виступати за політиків?
– Дуже рідко. Я мав лише пару передвиборчих «Караоке на Майдані», але в жодній передачі ніколи не фігурував той, за кого ми співали.
Пам’ятаю, ми співали за екс-міністра агрополітики Тараса Кутового, коли він ішов в депутати, то замовив нам зйомки програми в трьох райцентрах Полтавської області. Кутовий виступав перед початком програми, але саме в ефірі на телеканалі не було ні його, ні агітації.
Я всім, хто до мене звертався, казав: «За вас слів казати не буду і, таким чином, не буду нести відповідальність за ваші вчинки і невиконання вами зобов’язань. Ви допомогли жителям, скажімо, Пирятина, зустрітися з програмою «Караоке на Майдані», поспівати – за це вам спасибі». Все.
Я скажу чесно: мені вже доволі багато років, і за цей час я не зустрів жодного кандидата, за якого міг би реально сказати, що це людина, якій я довіряю, як собі – в чесності, порядності і розумінні, що треба робити з країною.
– Висування Володимира Зеленського у президенти – це шоу-бізнес чи таки політика?
– Це чистий шоу-бізнес, до політики він не доріс, як до баскетболу – хай не ображається. Жодна сторінка його біографії, яку ми всі спостерігаємо на телебаченні, не казала про те, що він хоче бути громадським діячем, лідером думок, який поведе Україну вперед.
Навпаки, усі ці його жарти про «Україну-повію» характеризують його як недозрілого слабко думаючого громадянина – лише аби глядачі поржали в «Палаці Україна» на зйомці передач «Кварталу».
Зеленський – це такий собі пробний камінь людей, які стоять за ним, щоб зрозуміти – чи можна конвертувати у політику популярність публічної особи. Який дійсно є одним з кращих в українському телевізійному та кіношному бізнесі. Але, вибачте, нехай тоді Зеленський буде й пілотом літака з наступного тижня – він же крутий пацан. Чи, може, все-таки відправити його на курси пілотів?
– І все ж у нього перше місце в соціологічних рейтингах…
– Я не дуже вірю цим рейтингам.
Якщо ви бачили соцопитування, то там велика кількість людей, які ще не визначилися. Якщо ви мене запитаєте, за кого голосувати – я ще не визначився. Але точно не буду голосувати за Зеленського – через його недозрілість як політика.
– А на вибори йти плануєте?
– Звісно, планую голосувати. Я вважаю, що зараз головне завдання – це зберегти країну і в умовах війни відстояти незалежність, яку ми отримали 1991 року. Тому дивно, що в нас досі є питання, чи вважати Росію агресором і чи треба там виступати.
