Кандидат на президентську посаду Гриценко на питання, чому він як кадровий офіцер не пішов захищати країну у драматичні часи 2014 року, коли вирішувалася доля нашої держави, не спромігся вигадати жодного, бодай пристойного, виправдання.
Цей “герой фейсбуку” наважився заїхати на небезпечну відстань від епіцентрів протистояння на Донбасі лише в більш-менш спокійному 2018 році, щоб зробити фотосесію для своєї виборчої кампанії.
Пан Гриценко не знайшов нічого кращого, як розповісти, що тоді у військових “не було навіть карт”, і він у своєму кабінеті “малював” їх для знайомих воїнів. Це ж треба було свого часу так потужно керувати Міністерством оборони, що у військах на початку війни навіть карт не було! Ну а далі свою безпорадність він почав прикривати улюбленим прийомом — “чесно” оббріхуючи та поливаючи брудом своїх опонентів, зокрема, звинувачуючи їх у тому, що вони нібито “у важкі для країни часи ховали своїх дітей від військової служби”.
На відміну від екс-міністра оборони уряду Януковича Анатолія Гриценка, мій син у найбільш важкі для нашої держави часи — влітку 2014 року, одразу після отримання диплому українського ВНЗ, пішов добровольцем до Національної гвардії.
Він чесно служив, не ховаючись за чужі спини. Виконував поставлені завдання і у відрядженнях до зони АТО, і у складі зведених підрозділів НГУ, які захищали конституційний лад та демократію під час масових заворушень у 2015 році, зокрема, і тоді, коли гвардійці загинули від кинутої в них гранати… Мій син прослужив півтора роки — з літа 2014-го до початку 2016-го року, і лише коли рівень протистояння почав знижуватися, звільнився з Нацгвардії.
Я багато років знаю Гриценка, і можу навести безліч фактів, які доводять його боягузтво, брехливість та пусте позерство. Знаючи про це, він за кожної нагоди розповідає про свої мрії мене розстріляти чи хоча б посадити.
На жаль, багато людей продовжують вірити брехні загорнутих у яскраву обгортку брудних популістів, зокрема, таких, як цей “герой”, що разом з Януковичем, Саламатіним, Лєбєдєвим та іншими зрадниками знищував та роззброював нашу армію.
P.S.
Это из анекдота про упорную мышку и любимый кактус. Как объяснить Аталотию простой факт, что его вранье про армию вылезет же молниеносно?
Самый «Ч» дал интервью, где наплел с три короба вранья. И про то, что его сын героически воевал — вранье.
И про то, что дети других чиновников не воевали — вранье.
И так далее.
Особенно качественно он врет про свое очуметь-мощное образование оперативно-стратегического уровня. Для получения диплома ОСУ нужно два года учиться в Университете обороны, имея при этом образование уровня ОТУ (оперативно-тактический уровень). А если заочно, то три года. Такие вот правила, не сейчас придуманные, не нами написанные.
Аталотий учился три месяца, а не года. Аталотий учился на курсах повышения квалификации. Тому есть свидетельством не диплом, а свидетельство. И куча справок от начальство, дремучих годов. Не горят в архивах документы, не горят. Аталотий уже и не депутат, а справка о его курсах так и лежит в архиве.
КУРСЫ, КАРЛ!
Свинство даже не в этом. Ну, нахимичил он со своим образованием, ну, такое. Свинство в том, что он в своем интервью несет ересь.
«Я пропонував себе і верховним головнокомандуючим пішов на вибори, пояснював, що я можу організувати оборону, забезпечити війська, нормальну кадрову політику…»
Страна горела и пылала, армия в раздолбанном состоянии, полковники шли на лейтенантские должности — было бы желание. Было бы желание защищать Украину, а не брать у спонсоров деньги на рекламу самого себя, никогда-никуда-непроходного.
Он себя видит в роли Верховного Главнокомандующего, и никак не ниже. Не царское это дело. Ясно?
