Зануртеся в атмосферу того, що відбулося у Лаврі. Дуже цікаве та інформативне інтерв‘ю митрополита Софронія. З перших рук — по гарячих слідах.
«Я їх питав (учасників Собору): що ви після сьогоднішнього засідання робитимете вдома? А у відповідь – тиша. Хто ойкає, хто айкає, все те саме, що і раніше. Мізків немає.»
«Багато єпископів виступали за те, що треба поїхати, треба зустрітися. Але не більшість. Більшість просто мовчала.»
«Вони можуть через страйк перейти (до Помісної церкви, яка створюється) і сказати, що приймайте нас. Інші можуть бути упертими. А треті може і бажали би (перейти), але поки відверто не виявляють свого бажання. Сказати про це відверто не всі можуть. Знову ж таки через присутність того ж страху.»
P.S.
«Вони наводили приклад, що в історії немає такого, щоби єпископи колись самі ходили чи до царя чи до імператора. Завжди цар і імператор самі приходили (до церковних ієрархів).»
83 архієреям, що брали участь у лаврському зібранні варто було би нагадати, що навіть ВСЕЛЕНСЬКІ Собори скликали ІМПЕРАТОРИ. Звичайним був порядок, що саме указом імператора — «сакрою» — визначалися час і місце скликання Собору. І він офіційно розпочинав роботу лише тоді, коли представник імператора зачитував «сакру» перед єпископами, що зібралися.
Про це вчать ще на початкових курсах семінарії… Це так — щоб просто читачі розуміли, який насправді в єпископаті МП рівень обізнаності в церковних канонах і в церковній історії.
––
Поїхав я з Києва засмучений за майбутнє наших людей
— Чому не відбулася зустріч президента з єпископами УПЦ МП?
— Зустрілися два бики. Один з одного боку воріт, інший з другого. Ніхто нікому не захотів поступатися. От вам і причина. У віруючої людини повинне бути якесь смирення, зменшення свого «я». Але у цьому випадку таку поведінку можна розцінювати як впертість.
— Є думка про те, відмова УПЦ зустрічатися з главою держави пов’язана зі страхом того, що президент публічно запропонує єпископам приєднатися до нової Помісної церкви, чого допустити неможна. Такий страх був?
— Те, яке питання хотів поставити нам президент, відомо тільки йому. Єпископи сказали так, що неканонічно те, що ми маємо поїхати до Українського дому. Вони сказали, що готові розмовляти тут на місці на території лаври. Вони наводили приклад, що в історії немає такого, щоби єпископи колись самі ходили чи до царя чи до імператора. Завжди цар і імператор самі приходили (до церковних ієрархів). Це питання ніде не зафіксоване як правомочне. Я на цьому питанні, коли це обговорювалося, трохи викрикнув (не погоджуючись), але я був одинокий, був одним єдиним, хто проголосував проти (такого пояснення відмові зустрічі з президентом). На Соборі було питання про те, щоби звернутися до усіх православних церков, аби вони висловили свою думку. Я це питання підтримав, воно пройшло. В той же час, коли справа дійшла до підписання документу (заяви Собору), то я написав, що з багатьма його пунктами не згоден.
— Наприклад?
— Там багато про Константинопольську церкву, яка неправильно вчиняє, що готова надати Томос. Я єдиний, кого підтримував у цих голосуваннях, до речі, владика Симеон. Він мене підтримував у всіх питаннях, більше ніхто.
— Чекатимете у Києві на домовленості між митрополитом Онуфрієм і Петром Порошенком, чи єпископи роз’їжджаються по єпархіях?
— Я їх питав (учасників Собору): що ви після сьогоднішнього засідання робитимете вдома? А у відповідь – тиша. Хто ойкає, хто айкає, все те саме, що і раніше. Мізків немає. Я зараз повертаюся додому, до своєї єпархії.
— Чи піднімалося на Соборі питання, що, мовляв, якщо ви поїдете на зустріч з президентом до Українського дому, то вас позбавлять посад, відберуть керівництво у єпархіях, наприклад?
— Ні, такого не було. Принаймні я таке не чув. Проти Вінницького було, виступили, щоби поставити питання перед Блаженнішим митрополитом Онуфрієм, чи бути йому у Вінниці, чи ні (мова іде про митрополита Вінницького і Барського Симеона, який вважає нормальним те, щоби єпископи УПЦ пристали на пропозицію президента зустрітися в Українському домі).
— Яке ставлення у церкві до митрополита Симеона, чи є він авторитетом для інших?
— Чесно кажучи, я не знаю як до нього ставляться як до авторитета.
— Неузгодженість місця зустрічі виглядає просто як привід насамперед для церкви не збиратися. Вам так не здається?
— Заявлено (на Соборі), що зустрітися з президентом не проблема. Але для цього слід домовлятися.
— Захисники президента обґрунтовують його відмову приїжджати до Лаври тим, що саме ініціатор зустрічі має право призначати місце для неї. Також це викликане питаннями безпеки. Окрім того, жодних проблем у глави держави не було зустрітися з єпископами УАПЦ і УПЦ КП на нецерковній території. То чому виникли проблеми з УПЦ МП?
— Знаєте, тут є незрозумілою політика президента. Одразу говорилося, що зустріч з ним буде на території монастиря, а потім за півдня вирішили, що усі повинні до Українського дому приїхати. Багато єпископів виступали за те, що треба поїхати, треба зустрітися. Але не більшість. Більшість просто мовчала.
— Чи знаєте, які питання президент хотів поговорити з єпископами під час зустрічі, про що ішлося на Соборі?
— Поняття не маю які питання. В запрошенні, яке у мене є, немає ніякої програми.
— Чи готові у церкві до розмови з президентом про компромісні фігури від УПЦ МП на посаду предстоятеля нової Помісної церкви?
— Дивлячись на психологію більшості наших архієреїв, то поки таких бажань у них немає. Якщо взяти тих, хто керує церквою… Ви мене правильно зрозумійте, хто хоче віддати те, що він має?
— Це найбільший страх?
— Тут треба відкинути усі амбіції, політичну заангажованість і подивитися потім на справи цього всього в Україні. Потрібно просто пожаліти свій народ. Я їм про це казав, виступаючи. Для мене незрозумілим є те, що буде з нами усіма. Я їм так і казав, що завтра їх оголосять Російською церквою, вас 80, усі ви маєте свої кафедри. Натомість завтра вам скажуть «хлопці, до побачення. У нас є своя церква, у нас є свої представники, ми тут будемо (мається на увазі нова Помісна церква, яка створюється)». З моєї точки зору атмосфера у церкві нездорова.
— Але ж не всі єпископи виїжджатимуть з України. Який розвиток подій можливий далі?
— Вони можуть через страйк перейти (до Помісної церкви, яка створюється) і сказати, що приймайте нас. Інші можуть бути упертими. А треті може і бажали би (перейти), але поки відверто не виявляють свого бажання. Сказати про це відверто не всі можуть. Знову ж таки через присутність того ж страху.
— Які питання церква не готова обговорювати з президентом?
— Я не чув будь-яких запитань, поставлених від президента. Якби він поставив якесь питання, то тоді це можна було би обговорювати, а так, відсутні питання, відсутня реакція. У самій церкві не обговорювали те, про що не можемо розмовляти з президентом.
— УПЦ МП наполягає на зустрічі з главою держави у Києво-Печерській лаврі. А чи може бути альтернативна локація, наприклад, Собор Святої Софії, який не закріплений за жодною церквою?
— Там нічого другого не буде, і очікувати нічого іншого не варто. Поїхав я (з Києва) засмучений за майбутнє наших людей.
