«Укрпатент» выдал «Конструкторскому бюро «Южное» им. М.К. Янгеля» патент на новую ракету. Речь идет о зенитной управляемой ракете средней дальности для зенитного ракетного комплекса «Днепр».
Как сообщает defence-ua, новая ракета примечательна нестандартной системой газодинамического поперечного управления (немного напоминает похожую систему на новом управляемом реактивном снаряде «Ольха»).
Как указывается в описании, зенитная управляемая ракета состоит из отсека наведения с притуплённым радиопрозрачным обтекателем оживальной формы, отсека управления, реактивного силового блока, боевого отсека с вложенной осколочно-фугасной боевой частью, маршевого РДТТ, крыльев, расположенных в центре масс, хвостового отсека с аэродинамическими рулями. К тому же, крылья и рули повернуты под углом 45° к плоскости стабилизации, а реактивный силовой блок и боевой отсек образуют единый отсек, причем реактивный силовой блок выполнен в виде параллелепипеда с закругленными ребрами, на гранях которого рядами установлены импульсные двигатели, продольные оси которых перпендикулярны к поверхности граней и параллельные плоскостям стабилизации. Оси симметрии граней реактивного силового блока совпадают с плоскостями стабилизации ЗУР, к тому же импульсные двигатели на взаимно перпендикулярных гранях расположены со смещением.
Итак, основными характеристиками ЗУР являются:
Максимальная скорость уничтожения целей:
• навстречу, м/с: до 1000
• вдогонку, м/с: до 800
Зона поражения:
Минимальная высота поражения цели: 0,015 км
Максимальная высота поражения цели: 25 км
Дальность до ближней границы зоны поражения: 6 км
Максимальная наклонная дальность до дальней границы зоны поражения: 70 км
P.S. Тим часом в КБ «ЛУЧ»
… 2011 року Олег Коростельов став відповідальним за майбутнє неба України. А саме постановою Кабміну він був визначений головним конструктором і у зенітних ракетних комплексах. «Ми ніколи не відбирали ні у кого роботу, ми просто робили те, що нам доручали», — прокоментував Олег Коростельов рішення уряду кілька років по тому.
Зенітні ракетні війська (ЗРВ) — основа протиповітряної оборони і головна вогнева сила в загальній системі ППО України. Цікаво, що за кількісним складом Україна поки має найбільший арсенал зенітних ракетних засобів на європейському театрі військових дій, поступаючись лише Росії. Після розпаду СРСР вона успадкувала значну частину протиповітряного потенціалу колишніх радянських ПС. В арсеналі 8-ї окремої армії Військ ППО, озброєння якої сьогодні і становить протиповітряної основу Повітряних Сил України, були як новітні для свого часу зенітні ракетні системи і комплекси, так і застарілі зразки: С-300ПС, С-300ПТ, С-300В1, «Бук», С-200В, С-125М1, С-75м3, «Куб», «Коло». Крім того, на озброєнні були ЗАК С-60 і КС-19. Використання цього угруповання дозволяло вести ефективні бойові дії за рахунок комплексного застосування озброєння різного призначення.
За період з 1991 до 2006 р. загальна кількість дивізіонів у складі ЗРВ ППО України зменшилася з максимальної чисельності 232 дивізіону (в 1996 г.) до 57. Курс подальших реформ для частин ППО був визначений затвердженою 2006 р. начальником Генерального штабу Програмою розвитку Повітряних сил Збройних сил України на 2006 — 2011 рр. З 2006 р. чисельність дивізіонів до 2012 р. у складі ЗРВ залишалася практично незмінною (за винятком продажу одного дивізіону «Буків» у Грузію).
Сьогодні щит над Україною підтримується зенітними ракетними системами і комплексами радянської розробки дальньої дії, а також середньої та малої дальності: ЗРС С-200В (за натовською класифікацією SA-5 Gammon), С-300В1 (SA-12A Gladiator), ЗРК С-300ПТ (SA-10A Grumble), С-300ПС (SA-10B Grumble) і «Бук-М1» (SA-11 Gadfly). Крім ЗРВ Повітряних сил, власні засоби протиповітряної оборони мають і Сухопутні сили, де експлуатуються ЗРК ближньої дії. Це «Оса-АКМ», «Стріла-10М», зенітний гарматний ракетний комплекс «Тунгуска», «Шилка» (ЗСУ-23-4), а також переносні ЗРК «Голка-1».
Однак до 2012 р. «вік» найстарішого зенітного ракетного комплексу у складі ЗРВ Повітряних сил України перевищив 40 років. А «наймолодшому» ЗРК — понад 20 років. З огляду на темпи розвитку засобів повітряного нападу, радіоелектронної протидії та систем придушення ППО противника, наприклад, той же ЗРК С-200В уже сьогодні можна вважати морально застарілим. Українські ЗРК С-300ПС також чим далі, тим з більшою натяжкою можна вважати відповідною зброєю для швидкоплинного протиповітряної бою. Гарантійний термін служби цього комплексу до капітального ремонту був визначений в 25 років, а зроблені вони в 1982—1990 рр. Гостродефіцитних запасних частин до цього ЗРК, який вже давно не виробляється, у наших військових вже немає. Тому де-факто всі основні вітчизняні зразки зенітних ракетних систем, комплексів і ракет до них межі міцності вже не мають.
У таких умовах Олег Коростельов почав формування своєї концепції модернізації системи ППО України. Він вважає, що необхідно забезпечити кілька рівнів захисту неба.
Перший — використанням ЗРК малої дальності до 7 км.
Другий рівень — середньої дальності, теж на базі вже відпрацьованого технічного рішення, — модернізації ракети ЗРК «Печора». Вже протягом кількох років ДККБ «Луч» у складі вітчизняної команди бере участь у великому міжнародному проекті з модернізації всієї системи ППО однієї з африканських країн. І зі своєю частиною Коростельов впорався чудово — пуски ракет наприкінці 2017 року засвідчили здатність модернізованого ЗРК вражати цілі на дальність до 50 км (до речі, балістична дальність такої ракети 90 км). Беручи до уваги, що Україна має величезну кількість ракет до цього ЗРК, реалізація такого проекту дозволила б суттєво посилити ПС ЗСУ. Десятки ракет вже відправлені замовнику, тож досвід виробництва дозволить досить швидко переорієнтуватися на забезпечення інтересів ВСУ. До цього не зайвим буде доповнення, що суміжник у згаданому проекті — компанія «Радіонікс» — вже зробила активну головку самонаведення, а також порт для радіокорекції, тож технологічність ракети зростає буквально вже по ходу її вдосконалення.
Позиція розробників визначається кількома найважливішими аспектами, що впливають на просування проекту: важлива невисока вартість розробки, важливий швидкий темп створення ракети. А деякі заділи, як то поява в розпорядженні українських інженерів активної головки самонаведення (ДБН), можуть впроваджуватися по ходу. Активна ДБН може дозволити вражати різні цілі одночасно. Така ракета, до речі, теж повинна бути уніфікованою. Виконана як авіаційна зброя («повітря — повітря»), вона дозволить вражати цілі на дальності 125 км, в якості штурмової зброї («повітря — поверхня») — на 110 км. Є для такого комплексу і багатофункціональний локатор наведення — 80К6М, що розроблений і випускається запорізькою «Іскрою».
«Україні не варто розпорошуватися в кількості різних комплексів, як це було в СРСР, слід рухатися чітко й спрямовано, фокусуючи зусилля на створенні уніфікованих ЗРК, тобто для використання на наземних і на морських платформах», — каже О.Коростельов.
Якщо плани конструктора і політична воля людей при владі перетнуться в одній точці на ГККБ «Луч», незабаром можна буде говорити про створення вітчизняної школи конструкторів систем ППО. Власне кажучи, досвід вже є — конструкторська школа легких бойових машин була створена в Україні, що називається, з нуля. А на ДККБ «Луч» знають: не святі горшки ліплять.
