На вулиці Інститутській у центрі Києва в понеділок пройшло прощання з бійцем 12 ОМПБ Леонідом Проводенком з позивним Козак, загиблим 28 грудня
Про це повідомляє 72 Гвардійська ОМБР.
Старший сержант, командир відділення розвідзагону Проводенко загинув від ворожої кулі під час короткого бою біля Крутої Балки (Авдіївка).
"Наляканий пострілами противник відкрив шалену стрілянину і під її прикриттям викрав тіло бійця, щоб поглумитися над ним", — йдеться в повідомленні.
Фото і відео знущань над тілом загиблого воїна були викладені в мережу. Згодом Facebook на вимогу інтернет-спільноти не тільки видалив публікацію, але і заблокував акаунт "ополченки", яка виклала ці кадри.
Проводенко було 53 роки. До війни він жив у селищі Михайлівка Луганської області, працював громадським інспектором з охорони природи. Одружений, мав двох синів. Коли почалася окупація, вивіз родину до Києва, а сам 6 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт.
30 грудня ворог віддав тіло Козака побратимам.
Похорон Проводенка відбувся на Лук’янівському військовому кладовищі Києва.
Опубліковано Alina Bodnar 2 січня 2017 р.
P.S.
Сегодня в Киеве прощались с защитником Украины, Леонидом Проводенко, известным как Козак, погибшим накануне Нового Года в районе Крутой-Балки и над телом которого глумились "бравые ополченцы".
Попрощаться с героем пришли сотни киевлян. Причем, многие из них его даже не знали. Но они здесь, не смотря на продолжающиеся праздники. Праздники не для всех. И каждый из пришедших понимает, что именно благодаря таким как Козак, благодаря той цене, которую они платят на передовой, мы не знаем ужаса "русского мира". И память о подвиге наших защитников будет жить вечно в наших сердцах.
И не могу не сказать пару слов антагонистам. На фото настоящие люди, настоящая скорбь, настоящее почтение. Не купленные на пару часов напастаять с фотографией неизвестного мужика на палке и установкой всем говорит, что это мой дед, защищавший родину на Куликовом поле. Героев провожают в их последний путь с достоинством. С честью. Ибо они того достойны, в отличие от свинособак, которых стыдливо закапывают под покровом ночи на окраине сельского кладбища и имена которых старательно скрывают.
Вот и вся разница между нами. Хотя, разве нейроны, нещадно убиваемые боярышником, могут это осознать? Сомневаюсь. Да и не важно. Главное, что мы чтим наших защитников.
Герої не вмирають!
zloy-odessit
