Російський президент Володимир Путін домігся свого – увійшов в історію. Як глава держави, який скоїв «злочини історичного масштабу».
Володимир Путін, 19 жовтня 2016 року
Саме так оцінив бомбардування в Сирії східної частини Алеппо верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн. Чиновник не назвав безпосередньо країну, дії якої призвели до цих злочинів. Але він закликав провідні держави світу передати розслідування трагедії в Алеппо прокурору Міжнародного кримінального суду. Рада ООН з прав людини проголосувала за проведення спеціального міжнародного розслідування злочинів в Алеппо. Росія і її безсовісні союзники проголосували проти. Саме тому, що не сумніваються – криваві сліди приведуть слідчих до кабінету Володимира Путіна.
Власне, такий перебіг подій не важко було передбачити. Передбачити навіть тоді, коли російські військові за прямою вказівкою Володимира Путіна почали окупацію українського Криму. Путін любить говорити, що ця окупація була «безкровною», хоча під час анексії було вбито двоє українських військових, а потім почалися вбивства і тортури кримських татар та інших активістів. Але, звичайно, це не могло справити на світ такого враження, як зараз бомбардування Алеппо. І Путін сп’янів від безкарності.
Наступним етапом в його злочинах стала війна на Донбасі. Тут вже люди гинули сотнями, тисячі залишилися без даху, мільйони були змушені покинути свої рідні місця. Але під час конфлікту не застосовувалася авіація, а російська пропаганда намагалася створити враження «громадянського» конфлікту, в якому Кремль виступає в ролі захисника міфічної категорії громадян України – «російськомовного» населення.
Квіти та дитячі іграшки біля посольства Нідерландів в Україні в пам’ять загиблих людей, які летіли в «Боїнгу» рейсу MH17. Київ, 21 липня 2014 року
Серйозним прорахунком Путіна стало знищення російськими військовими на контрольованій Москвою території «Боїнга» Малайзійських авіаліній. Однак розслідування таких катастроф, як правило, тривають дуже довго. І у Путіна з’явився час для нової авантюри – сирійської.
Багато експертів на Заході сьогодні стверджує, що російська армія в Сирії діє більш ефективно, ніж це можна було припустити, коли почалася кампанія. Можливо, з військової точки зору це і так. В Афганістані збройні сили Радянського Союзу теж діяли ефективно. Але неможливо здобути перемогу, коли проти тебе воює буквально весь народ, а армія диктаторського режиму практично не здатна протистояти своїм супротивникам. В результаті в Афганістані загинуло кілька десятків тисяч радянських солдатів. А ось афганців було знищено більше ніж мільйон. Ніякої іншої можливості зберігати маріонетковий режим Бабрака Кармаля, крім як проводити масове знищення афганців, у Радянського Союзу не було. Саме тому Афганістан, а не Угорщина або Чехословаччина з куди меншими жертвами радянського вторгнення, став могилою комуністичного режиму.
Зараз та ж ситуація повторюється в Сирії. Ніякої іншої можливості надати підтримку Башару Асаду, крім як вбивати сотні тисяч сирійців, у Володимира Путіна немає. При цьому перемогу він все одно не здобуде – просто знищить людей і міста.
Але зараз – не час Афганістану. Зовсім інші інформаційні технології. Зовсім інші можливості інтернету і телебачення. Зовсім інше ставлення до Росії – країна Путіна не СРСР з його «захистом робітників і селян», гаслами Москва нікого більше не обдурить.
Цього хлопчика вдалося витягти з-під уламків будівлі після ударів авіації Росії. Алеппо,12 жовтня 2016 року
Світ щодня бачить на своїх екранах моторошні кадри з Алеппо. Кадри злочинів Володимира Путіна. Злочинів історичного масштабу. При цьому особливого вибору у Путіна немає. Він не може припинити розправу над сирійцями, тому що в цьому випадку прирікає режим Асада на швидкий крах. І не може продовжити бомбардування – тому що кожний новий обстріл погіршує його відносини з цивілізованим світом, створює прірву між цим світом і Росією. Так, поки що проросійське лобі на Заході ще може відстоювати його інтереси, гальмувати запровадження нових санкцій, говорити про необхідність діалогу. Але все це скоро закінчиться. Ізоляція Росії – питання часу. І причина цієї ізоляції – воєнні злочини. Злочини історичного масштабу.
Російський президент марно думає, що не буде за них відповідати. Буде. Прийде день, коли його й інших керівників Росії видадуть Міжнародному трибуналу власні співвітчизники. Путін просто ще не зрозумів, що своїми діями в Сирії перейшов межу, яка відділяє політика, який прагне захистити власні інтереси, від банального серійного вбивці.
Віталій Портников
