Президентом України Петром Порошенком 2016-й був оголошений роком Повітряних Сил.
Виступаючи на урочистій церемонії вручення дипломів випускникам Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, глава держави наголосив, що військова авіація за своїм призначенням, вогневою потужністю і дальністю бойового застосування має стати тією силою, що разом з іншими складовими оборони забезпечить стримування агресивних амбіцій РФ.
В умовах сучасної війни авіація виконує завдання, внаслідок яких досягаються сприятливі умови для успіху всієї воєнної кампанії. Прикладом, що підтверджує цю позицію, є всі військові конфлікти за останні 50 років світової історії, в яких брали участь СРСР, США, держави НАТО і Росія.
Розвиток авіації Повітряних Сил та оновлення літакового парку обумовлені високою вартістю сучасних бойових крилатих машин, закупівлю яких вичерпаний багаторічнім розкраданням, кризою зі спадом виробництва та війною бюджет України просто не потягне.
Питання щодо придбання нових літаків, вироблених в інших країнах, теж не є простим. Адже купувати потрібно не тільки літаки, але й запчастини до них, авіаційні боєприпаси в кількості, необхідній для перенавчання та підтримки навичок льотними екіпажами, створення відповідних запасів та резерву для ведення бойових дій.
Окрім того, необхідно змінити або адаптувати до нових типів літаків техніку системи зв’язку та РТЗ польотів, аеродромного забезпечення польотів, спецавтомобілі та допоміжне обладнання, необхідне для роботи авіатехніки, виготовленої ще за часів СРСР.
Належить брати до уваги й те, що бетонне покриття наших військових аеродромів значно знижує ресурс літакової гуми, яка використовується на літаках F-15, F-16, F-18 тощо. До цього ж слід додати обладнання авіаційних ТЕЧ, закупівлю комплектів перевірної апаратури, висотного спорядження пілотів, придбання авіаційних тренажерів (кожен з яких значно дорожчий за літак).
Виникає риторичне запитання: «Що робити?»
Давайте спробуємо розглянути два можливих напрями розв’язання проблеми.
1. Проектування нових керованих ракет
na.mil.gov.ua
Особливістю воєнного конфлікту, в який зараз втягнута Україна, є насиченість зони проведення АТО новими російськими засобами ППО, пригнітити які наявними в Україні засобами РЕБ у повному обсязі неможливо. Не вистачає керованих ракет (КР) класу «повітря-земля», призначених для знищення РЛС противника, позицій ЗРК, РСЗВ, броньованих та інших мобільних цілей без входу наших літаків до зони ураження ЗРК ворога.
Отже, основною проблемою нашої авіації є відсутність КР класу «повітря-РЛС», «повітря-земля» з дальністю пуску 100–150 км (на всю глибину оперативної побудови позицій ворога).
Іншою проблемою є відсутність обладнання для пристосування та пуску таких ракет із літаків штурмової та винищувальної авіації.
Звідси маємо перше завдання для ОПК України — швидко на базі наявних розробок спроектувати новітні КР із сучасними характеристиками дальності пуску та точності ураження, провести дослідні та військові випробування з подальшим виробництвом та постачанням їх у війська. На щастя, в Україні займаються розробкою ракет і в Києві, і в Харкові, й у Дніпрі з суміжним виробництвом практично по всій країні.
2. Глибока модернізація наявних на озброєнні бойових літаків
Після аналізу досвіду бойових дій авіації в Афганістані, Іраку, Сирії та в інших сучасних конфліктах, спілкування з нашими пілотами, які брали участь в АТО, та у результаті обговорення з керівником апарату головного інженера авіації Повітряних Сил ЗС України генерал-майором Петром Скореньким дійшли висновку, що модернізацію літаків типу МіГ-29, Су-27, Су-24, Су-25 належить здійснювати за такими напрямками:
1. Заміна радіолокаційних станцій на МіГ-29, Су-27 на РЛС зі збільшеною дальністю виявлення повітряних цілей та встановлення радіолокаційного, телевізійного та IЧ (інфрачервоного) каналів виявлення наземних і морських цілей, зокрема й працюючих РЛС противника.
Це слід робити із таким розрахунком, щоб застосовувати по повітряних і наземних цілях КР як вітчизняних, так і тих, що є на озброєнні у країнах НАТО, Ізраїлі тощо.
На Су-24 потрібно модифікувати наявну РЛС з метою підвищення її характеристик точності та збільшення дальності радіолокаційного і телевізійного (оптичного) каналів, надання здатності виявлення малих мобільних цілей наземного і морського базування, додання ІЧ-каналу, можливості застосування КР як вітчизняного, так і закордонного виробництва.
На Су-25 з метою розширення номенклатури керованих засобів ураження необхідно до наявного лазерного каналу додати теле- та інфрачервоний канали, а також обладнання з виявлення РЛС противника з можливістю використання КР різних видів і виробників.
2. У навігаційну частину ПрНК (прицільно-навігаційного комплексу) усіх чотирьох типів літаків «забити» можливість використовувати всі наявні супутникові навігаційні системи, спростити використання системи в польоті. При введенні координат користуватися не широтою та довготою з мап великого масштабу, а прямокутними координатами з мап кілометрового і менших масштабів.
3. Усі аналогові обчислювачі, насамперед прицільних і навігаційних систем, замінити на цифрові, що значно прискорить їхню дію, підвищить точність і надійність у роботі.
4. Відновити справність та підвищити характеристики індивідуальних засобів РЕБ — як вбудованих, так і підвісних. Збільшити запас теплових (ІЧ) і протирадіолокаційних (ПРЛ) пасток, уточнити їхні характеристики і привести у відповідність до діапазону голівок самонаведення ПЗРК і ЗРС противника.
5. У авіоніці всіх типів літаків прилади контролю просторового положення, місцезнаходження літака, контролю роботи систем літака та двигунів, інформації від ПрНК замінити на багатофункціональні рідинно-кристалічні індикатори, але залишити дисплей на лобовому склі для зручності при польоті на малій висоті.
6. Замінити двигуни російського виробництва на вітчизняні виробництва ВАТ «Мотор Січ»
Якщо всі ці заходи будуть виконані, країна отримає потужне сучасне авіаційне угруповання, яке виконуватиме завдання з надійного забезпечення і вогневої підтримки військ, що беруть участь в АТО. Це дещо охолодить гарячі кремлівські голови, що закликають до початку масштабного вторгнення.
На підприємствах ОПК та їхніх суміжниках з’являться тисячі нових робочих місць. Збільшиться частка високотехнологічних галузей промисловості, що підтягне на сучасний рівень інших виробників товарів і послуг. Покращаться умови для експорту та інвестицій.
За чверть століття незалежності нашими військовими КБ практично без фінансової підтримки з боку держави розроблені нові види зброї та системи для авіації. Але все це з очевидних причин було здебільшого на папері або в дослідних екземплярах.
Отже, робота вимагає часу. Рік, три чи п’ять — залежить насамперед від ритмічності фінансування.
Потрібно, щоб керівники підприємств ОПК не працювали з коліс, а планували свою діяльність на тривалу перспективу. Фінансування має здійснюватися чітко за планом. План фінансування на один, три, п’ять років повинен виконуватися повністю і бути гарантованим відповідними рішеннями Кабміну і законодавчою базою Верховної Ради.
Володимир АЛЄКСЄЄВ
