Посмотрите в глаза этих парней, послушайте что они говорят. Эти мужчины идут в повстанцы…
Бывший спецназовец и детский тренер, 19-летний спортсмен и матерый журналист, руководитель фирмы и студент. Решительные. Непреклонные. Их взгляды холодят душу.
«Цінностей не так багато в житті. Дім, родина, країна. Більше немає за що гинути», — це наймолодший. Приїхав з-за кордону на Батьківщину, коли почалось.
Чи готові убити людину? «Щиро сподіваюсь, що цього робити не доведеться… але так, я умію стріляти», — каже один.
Чи уявляють як це? «Чудово уявляю. Не уявляю тільки, як буду з цим жити» — сумно посміхається інший.
Стара фортеця. Мокрий сніг і вітер. Загін повстанців, попрощавшись, зникає у сутінках.
Хто зможе забути цю ранню весну?
