Війну в Україні почала Росія, путінський режим, і все це заохочується, підтримується та реалізується абсолютною більшістю росіян. Провина та відповідальність за війну — на агресорі, і це абсолют, який не може піддаватися сумнівам.
Але цей допис не про зовнішнього ворога, з яким все цілком зрозуміло: він хоче нас знищити й не приховує цього.
Допис буде про тих, хто всередині України на найвищому рівні чинить злочини проти нашої національної безпеки, оборони тощо, і як наслідок, свідомо чи ні — допомагає агресору. І я пишу про це, бо мовчати (маючи активну громадянську позицію й соціальну відповідальність) теж вважаю злочином. Не мовчу про це, бо не за це ми з чоловіком поверталися з-за кордону на початку повномасштабного вторгнення боротися. І точно знаю, що не за це українські добровольці четвертий рік поспіль тримають позиції та віддають свої кращі роки, карʼєру, можливість бути зі своїми родинами, здоровʼя і життя.
Маємо четвертий рік повномасштабної війни, нездійсненні обіцянки про перемогу, закінчення російських ракет, каву в Криму, наївні мрії про «справедливий мир» і «порядок» від «рішучого» Трампа. Це якщо дуже коротко, але ми розуміємо обсяги всього цього інфантильно-дилетантського лайна, яким нас годувала влада, що сьомий рік поспіль сконцентрована в руках фактично однієї людини. Забудемо про 5-6 менеджерів, забудемо навіть про Єрмака, і подивимося правді в очі: в Україні вся влада сконцентрована в руках обраного народом України президента Зеленського, що підсилює ще більше його персональну відповідальність як за успіхи у війні (які, безумовно, теж є), так і за повні провали та відверті злочини проти українського Народу, Конституції і Держави.
І я навіть не буду пригадувати злочини, скоєні напередодні повномасштабного вторгнення (хоча про них не забуваємо також), мова піде про те, що було зроблено (і не зроблено) вже на другий-третій і четвертий роки великої війни.
Бо можна скільки завгодно пересувати міністрів як ліжка в борделі, злочини влади (за одноосібного управління Зеленського) не перестають бути злочинами. (Власне, розуміючи це, Зеленський руками ОП і ДБР намагається прямо зараз спочатку дискредитувати, а потім повністю знищити такі важливі для демократії, вступу в ЄС тощо інституції як НАБУ, САП і ВАКС.)
Отже, зафіксую те, про що вважаю неможливим мовчати. Злочини, за які несе повну відповідальність президент України, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський.
1. Провалена мобілізація, відсутність ротацій і термінів служби для добровольців, щонайменше шість мільйонів ухилянтів — це злочин проти нашої спроможності чинити опір агресору, мілітаризації країни та національної безпеки.
2. Корупція і схематози в оборонних закупівлях і виробництві зброї, непобудовані фортифікації, неспроможність відбивати дронові атаки в тилу на третьому році дронових атак — це злочин проти нашої оборони, військового і цивільного населення, а також територіальної цілісності України.
3. Абсолютне свавілля (незаконні звільнення, призначення тощо) у кадровій політиці, дискредитація та знищення державних інституцій і парламентаризму — це злочин проти Конституції, державності й демократії.
4. Відсутність професійної комунікації та інформаційної політики, припинення доступу журналістів до фронту, натомість — монополія влади на публічне поле, існування телемарафону як рупору влади, просування телеграм каналів-помийок, підкуп (не лише грошима) і закриття ротів та ламання через коліно блогерів-мільйонників/журналістів/волонтерів — це злочин проти інформаційної безпеки, демократії, відкритого громадянського суспільства.
5. Політичні переслідування журналістів та опозиції, утиски активістів, використання воєнного стану для нейтралізації політичних опонентів — це злочини проти свободи слова, виборчого права й демократії.
6. Дискредитація та знищення військового командування, публічне приниження військових, призначення лояльних, а не професійних/ефективних, мобілізація «нєугодних» і немобілізація «своїх» — це злочин проти армії, бойової ефективності, законів воєнного часу та моралі на фронті й в тилу.
7. Нестворення уряду національної єдності/порятунку, імітація реформ та «перемога на папері», а також ігнорування реальних вимог ЄС і західних партнерів — це злочини проти демократії, державності й національної безпеки, а також проти прозорості та міжнародної довіри до України.
8. Фінансування телемарафону, піар-кампаній, фільмів/шоу замість дронів, медицини, фортифікацій, справедливого грошового забезпечення військових — це злочин проти ефективного використання ресурсів у воєнний час.
9. Дискредитація і знищення таких інституцій як НАБУ, САП, ВАКС — це злочин проти справедливого правосуддя, антикорупційної інфраструктури та вступу України до ЄС.
10. Підміна державної стратегії піаром та опитуваннями, підготовка до виборів, а не мілітаризація країни, відсутність публічної військової доктрини і стратегії нацбезпеки — це злочин проти нашого виживання.
Цей список можна було б продовжувати ще довго.
Вище я писала, що у війні також були і успіхи, але варто зазначити, що вони сталися не завдяки Зеленському і його одноосібній владі, а, враховуючи перелічені злочини, скоріше — всупереч діям влади — завдяки народу України — тій активній меншості, яка виходила на Майдани, яка стала на захист України у 2014 і 2022, і яка, на жаль, з кожним днем стає все більшою меншістю.
Все це ставить нас на шлях не до ЄС і НАТО, а до відкату в 2013 рік, не до перемоги у війні, а до капітуляції, не до виживання нації й збереження державності, а до нищівної поразки та програшу України — як ззовні так і всередині.
І це не песимізм, не згущення фарб, не нагнітання і не розбрат.
Це реальність, в якій ми опинилися, в якій існуємо, і на яку таки варто «подивитися вгору».
Oksana Bailo
Кандидат у президенти Вова Зеленський обіцяв антикорупційним органам повагу і підтримку. Цитую програму:
«Новоствореним антикорупційним органам і Вищому антикорупційному суду — максимальну державну підтримку для ефективного виконання їхніх завдань».
Матьорий презизидент воєнного часу Зеленський ламає через коліно НАБУ і САП — та повертає нас у 2013 рік. Попри те, що багато поважних людей пише, що це «кидок західних партнерів», ні, це не так. Це жбурляння України в російське стойло в критичний момент, коли вона стікає кровʼю. І добрі сотні тисяч кращих людей стримують ворога зовнішнього.
Підкреслю, коли це робив Янукович восени 2013 — ми не були в широкомасштабній війні, а умовний Покровськ та Оріхів були спокійним тилом.
Табло голосування і хутке підписання закону Стефанчуком — показує, що у нас нема парламенту. Є пару сотень лобістів, у яких є свої проблеми із законом. І вони хочуть виповзти із окопів цієї Ради з квартирами у Дубаї та купою чорної крипти — без жодної підозри.
Для нас же проблеми лише починаються.
Бо — свого часу однією з умов підписання з Україною Угоди про асоціацію на надання нам без візового режиму було створення незалежних антикорупційних інституцій.
То ж що буде далі? Відкат як у Грузії, де через авторитарний режим та цькування демократичних інституцій безвізовий режим мають забрати цієї осені?
Ще один момент. Постане питання, нащо помагати українцям, якщо вони цінностями мало чим відрізняються від росіян? Врахуйте ще один момент — наш очільник ГУР МО Буданов каже, що Росія готова влити на своє переозброєння до 2036 року — 1,1 трильйони доларів.
Чи могло у Зеленського вийти щось ліпше. Абсолютно ні — він боїться перспектив мирного часу, коли спитають за все. А отже, треба рятувати своїх і неозорі декларації.
Ба, більше — нічого відмінного від пізнього Януковича вийти не може, якщо у тебе стратегії прописують Татаров, брат асвабадітєля СВО Подоляк та ватник Литвин.
То ж мовчати точно не на часі. І кожен має спитати себе — яку країну ми хочемо далі, коли припиняться активні бойові дії?
Всі ці голосування гальмують наш шлях у ЄС — і це вкрай погано. Бо це могло бути тією сатисфакцією для мільйонів українців, які витягували революції, дві фази війни. І точно — не хотіли знімати штани на корпоративах у Кремлі.
Здається, що у парламенті 263 людини забули чому Росія напала на Україну і через які причини ми ведемо війну?
1. У 2013-му році народ на Майдані піднявся на знак протесту проти відміни асоціації з Європейським союзом. Ключовою вимогою ЄС було створення самостійних антикорупційних органів — НАБУ та САП. Гасло асоціаціїї з ЄС стало гаслом боротьби за незалежність від Росії.
Заради зміни проросійської влади у центрі Києва загинули під кулями кілька десятків людей.
2. У 2014-му Росія напала на Україну, у розпал битви за Дебальцево взимку 2015-го були створені НАБУ та САП, тому що без цих інституцій Україна отримати асоціацію не могла. І Україна отримала асоціацію з Євросоюзом, і саме це зараз — гарантія збереження проєвропейського курсу.
Щоб ці зміни стали можливими за роки АТО-ООС на війні загинули тисячі людей.
3. У 2022-му році Росія атакувала всю Україну, і відкрито оголосила, що збирається змінити владу, щоб поставити свою — проросійську, тобто щоб Україна не мала асоціації з ЄС, а мала царя у Москві.
У цій війні загинуло значно більше ста тисяч людей, і люди гинуть щодня. Гинуть за свободу, за державу, за європейській вибір.
І в цей час у Верховній Раді 263 депутата, включно з депутатами проросійської партії ОПЗЖ, створеної зрадником Медведчуком яка завжди відкрито виступала проти асоціації з ЄС та підтримувала проросійський курс, проголосували за обмеження повноважень НАБУ та САП, тобто за підрив антикорупційної реформи, яка є ключовим елементом асоціації з ЄС. Спільно з ними голосували Слуги, і троє з ЄС, один з Голосу, і увесь БЮТ Тимошенко, уся «Довіра» олігарха Веревського, усе «За майбутнє» олігарха Палиці.
Виникає питання — на чиєму боці виступають ці 263 у війні?
Чи усвідомлюють наслідки від диверсії по підриву стосунків з Європейським союзом?
Якщо закон вступить в силу, ці 263 увійдуть в історію як і ті кнопкодави, які голосували за диктаторські закони Януковича 16 січня 2014-го року. І наслідки для цих кнопкодавів та для цього закону будуть однакові.
Сподіваюсь, що розум виявиться сильніше, і закон проти НАБУ не вступить у силу, і наші забов’язання перед Євросоюзом не будуть знищені.
Жодні чорнила не здатні перекреслити кров. Не можна забувати, чому почалась ця страшна війна.
