Джон Сміт
Не розумію багатьох, хто витратив свій дорогоцінний час на обговорення халтури Казаріна.
Ну, хто він такий?
З родини русофілів, нащадок окупантів, якими «засєлялі» український Крим для поглибленого насадження русскага языка. Діди — червоноармієць і білогвардієць, батько — замполіт, з кар’єрою секретаря парткому КПРС, який згодом підтримав на виборах не свого вошьдя Симоненко, а Януковича, за що його поперли з лав КПУ. Наполегливо виступав за надання російській мові статусу другої державної.
Але головне, батько Казаріна — колаборант, після окупації Криму прийняв громадянство рф, працював в окупаційному універі та очолював товариство російської культури Криму при окупантах!
Після переїзду до Києва занесений до Реєстру корупціонерів, приховав російську пенсію, має підозру у розтраті шляхом начислення з/п «мертвим душам».
І після цього хтось сподівається, що син колаборанта не буде працювати на таких само малоросів з ОПи Єрмака?
Не чекайте від П. Казаріна критики Зеленського. Вони однієї крові.
Віталій Капранов, як двічі по два, доводить ,що у випадку готовності України до війни — путін не ризикнув би нападати.
Віталій Капранов:
«Для того, щоб зрозуміти, чи напав би путін, якби замість Зеленського президентом був би хтось притомний, не потрібно робити припущень. Вистачить фактів.
Факт: Військом у 180 тис. (а саме стільки мала армія вторгнення) НЕМОЖЛИВО захопити таку велику країну, як Україна.
Є заперечення? Немає. Це очевидно не лише для нас, але й для Герасимова, який керує російським генштбом.
Москва не розраховувала отримати спротив. Вона сподівалася на капітуляцію. Чому? Звісно, не лише тому, що Медведчук її обіцяв. Ознаки небоєздатності країни ми з вами й самі бачили — сумнозвісні шашлики, дороги замість війська і т.д.
Отже кинутись із малими силами на таку велику країну Москва наважилася тільки через недооцінку супротивника.
А якщо б Україна активно озброювалася і демонструвала зуби, москві довелося б збирати значно більші сили.
Які?
Чи вистачило б угрупування, яке зараз воює з їхнього боку — тобто мільйон людей, з якого десь половина на фронті?
Як бачимо, не вистачило б. Та й цю кількість путіну вдалося зібрати тільки завдяки мобілізації та фантастичним грошам за контракт. Чи можливі були б такі заходи в мирний час? Звісно, ні. Я навіть літер не витрачатиму на обґрунтування цього, все і так зрозуміло.
А без залучення такої кількості людей Росія не змогла би почати вторгнення.
Ну і техніка, само собою. Маючи 1200 танків не можна розраховувати на успіх. І маючи удвічі більше — теж, те саме про артилерію, авіацію та інше.
Згодні?
Таким чином ми доходимо однозначного висновку — якби ми демонстрували готовність до оборони, вторгнення не почалося б взагалі і вже точно не почалося б у 2022 році, адже воно би вимагало більшої та довшої підготовки.
Утім путін все одно хотів напасти. Хай так. Тоді залишався сценарій ракетного терору — власне, те, що він робить зараз. Тільки без наземної війни і відповідно без таких шалених втрат. Звісно, безглуздість подібної тактики нам із вами очевидна, але вони з іншого тіста, тому вірять, що українців можна залякати. Проте я все одно не уявляю собі плану їхньої перемоги у такому випадку. Шахедів тоді вони ще не мали. Ракети були, але в непереконливій кількості. Німці під час Другої Світової висипалв на Лондон десятки тисяч ФАУ-1, які мали про всяк випадок по 900 кг. вибухівки, плюс звичайкі бомбування — і те не змогли вибити Британію з війни. То як маючи кілька тисяч значно менш потужних ракет можна розраховувати на успіх? Тоді як виготовлення великої кількості ракет знов-таки потребує часу, так що у 22-му році такій сценарій початися не міг.
Ото і все.
Так що висновок однозначний — у разі нашої підготовки до оборони, вторгнення або зовсім не було би, або воно було би пізніше, що у свою чергу дало б нам додтковий час на підготовку.
Ну а коли «баришня лягли і просют», тут навіть такий нікчема, як путін, повірить у свої сили.»
