Китай відповів на нові тарифи, запроваджені Трампом, оголосивши про підвищення мит на товари зі США до 84%.
Про це пише видання Bloomberg.
Уряд Китаю зазначив, що такі заходи набувають чинності 10 квітня. Відтак тарифи на імпортні товари зі США зростуть із 34% до 84%.
Цей крок Пекін зробив за кілька годин після того, як набули чинності масштабні тарифи Трампа, що сягнули 104%.
Також в КНР заявили, що подадуть позов проти США до Світової організації торгівлі.
Китай додав 12 американських фірм до списку експортного контролю.
У Пекіні назвали рішення Трампа про підвищення тарифів цього тижня «помилкою за помилкою», водночас залишаючи двері відкритими для діалогу зі США.
Самотність Трампа
Дивна річ, з приходом Трампа до влади США не набули поки що жодного стратегічного партнера. Та що там стратегічного! Не набули жодного. А лише збільшили рівень глобального антиамериканізму, і жодна «мʼяка сила» (soft power), яка створювалась роками (джинси, музика і кока-кола), не здатна компенсувати глобальний тренд на те, що до США тепер ставляться, як до потенційної загрози. Причому, найгірше розчарування у тих, хто дивився на Сполучені Штати, як на взірець демократії, свобод і високого рівня життя.
Такими темпами Штати дійсно нівелюють надбання десятилітніх потуг своїх президентів. А економічні процеси, запущені Трампом, з великою долею ймовірності, створять ще більше проблем, ніж принесуть користі. Світові економісти дають прогнози глобальної рецесії як співвідношення 50/50. Поки третій день падають ринки, важко взагалі не хапатися за голову і оптимістично оцінювати наслідки.
Між тим, Трамп каже, що чи не кожен лідер після введення додаткових мит тепер хоче поцілувати його в дупу. Така образність — не просто зворот мови. Трамп дійсно вірить у своє месіанство, де він стоїть на вершині світу (а не тільки США). От тільки біда, що тих, хто люто ненавидить Трампа, стає чимдалі більше. І «цілування в дупу» — це лише відволікаючий маневр, щоб винайти рецепт, як відкараскатись від настійливого абʼюзера.
Припускаю, що в бізнесі Трампа, очевидно, ніколи й не було довіри і любові. Можливо, світ сили дійсно вимагає вести себе саме так. Але навряд чи у самотності і агресії є щасливий кінець.
