З 2019-року пишу, що прихід до влади малоосвіченого, психічно проблемного, обмеженого чувака — катастрофа. Він ворог. Бо всі його дії свідчать лише про те, що він усвідомлено шкодить власній країні.
Так, це і непідготовленість до війни, і розкриття розвідоперацій, і обмін цінних свідків, і звільнення професійних фахівців, і суцільні куми/друзі по підʼїзду на високих державних посадах, і контроль всіх сфер, і прийняття шкідливих законнів та інші злочинні дії.
Я писала, що він в країні побудує диктатуру. А мені відповідали в коментарях, що «ха-ха-ха, в Україні ніколи і ніхто не побудує диктатури, бо президент знатиме, що ми його знесемо, раптом що».
Цікаво, як там наші «знесуни»? Живі?
Так, країну хакнули. Жорстко. Зеленський і його шобла абсолютно безкарно творять все, що приходить в їхні хворі голови. Бо можуть. Бо їм до сраки країна і люди.
Всі корупційні оборудки, висмоктування останнього з воюючої країни, безсоромне ґвалтування здорового глузду, знищення опозиційних голосів, збиткування над опонентам — о, вони це вміють, люблять, практикують.
До влади дорвалося маленьке х&&&&о. За ці роки воно виросло у диктатора. Знаючи, що навряд чи буде опір, бо країна воює, рятує, лікує, навчає, працює. Бо притомні розуміють, що хаос всередині знищить нас остаточно.
Я памʼятаю, як підсміювались, коли на кордоні не пускали в країну Корбана. Протасів Яр, так йому і треба. Так, це при нашій мовчазній згоді відкривалась та скринька Пандори. Бо у країнах, де слово «демократія» — не лише набір літер, суди виносять вердикти. А не розумово обмежені клоуни підписують антиконституційні укази.
У 2019 році я голосувала за Порошенка. Бо я не хотіла бути електоратом, який заслуговує на оце нинішнє непорозуміння. Я на таке НЕ заслуговую.
Зеленський — небезпечний. Це людина, яка через власні комплекси формує порядок денний у країні. Треба бути останнім покидьком, щоб схвалювати його дії.
Я не знаю, що буде далі. Але я хочу, щоб вʼязниця для Зеленського була його найкращою і найбажанішою мрією. Через існування інших, більш складних варіантів.
Zoya Kazanzhy
Я розповім Вам про Україну своєї мрії.
Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народження.
Україну, де відкрити бізнес можна за годину, отримати закордонний паспорт — за 15 хвилин, а проголосувати на виборах – за одну секунду, в Інтернеті.
Де немає оголошень «Робота в Польщі». А в Польщі є оголошення «Робота в Україні».
Де в молодої сім’ї є один клопіт — обрати квартиру в місті чи заміський будинок.
Де лікарі та вчителі отримують реальну заробітну плату, а корупціонери — реальні строки.
Де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати.
Де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку.
Де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей.
Де дороги є, а дурнів — немає.
Це — Україна реальної та здійсненної мрії. Україна найближчого майбутнього.
Україна, в яку повертаються.
Україна, якою ми будемо пишатися та цінувати, а решта — знати і поважати.
Україна, з якої не поїдуть наші діти.
(с) Володимир Зеленський, передвиборча програма 2019 року
