О і понеслося!
Ну звичайно це новий план «шатун». У нас вже стало звичним, що якщо якась публічна особа сказала якусь дурню і це викликало обурення і несприйняття в спільноті небайдужих до долі країни громадян, це звичайно — «рука москви», що хоче зруйнувати нашу єдність!
Ну і як без компанії підтримки видатного діяча сучасності іншими видатними інтелектуалами і патріотами. І засудженя «ворожих агентів»?
Тут і «розслідування» журналістки, що 5 років душа в душу працювала з Портниковим і він звичайно був її найкращим керівником. Тут і підтримка Арсенія Петрович Яценюка і інших представників патріотичної спільноти і обуреної громадськості.
Це ж так просто всіх, хто терпіти не може і критикує твою звичку до маніпуляцій суспільною свідомістью занести до «ворогів держави».
Все очевидно. Це ворожі агенти впливу, критики, тролі і хейтери не зрозуміли або не захотіли зрозуміти всю глибину думок великого інтелектуала і просто вирвали декілька фраз із його геніального контексту, щоб облити брудом.
Так в тому то і справа що добре зрозуміли, що хотів нав’язати нам Віталій, у вінегреті своїх історичних прикладів стосовно прав простолюдинів при феодальній державі і обов’язків арестократії.
Ще раз. Спокійно і уважно. Портников заявив, що не треба вимагати, щоб представники влади, іх діти і іх родичі першими йшли на фронт, а потім всі інші. Бо ми живемо не у феодальній країні, де воює тільки аристократія, а простий люд — ні. Бо вони просто власність аристократії і аристократи захищають іх як свою власність. А ми живемо в демократичній країні, яку повинні захищати всі. Тут у нас рівність. І цю рівність з можновладцями прості люди повинні виборювати жертвуючи своїм життям.
Таке формулювання не перекручує слова Портникова? Саме це він сказав півроку тому в інтерв»ю, а нещодавно підтвердив у своєму відео, виправдовуючись і пояснюючи свою позицію?
Так ось саме це і є чистої води маніпуляція. І щоб неупередженому читачу розібратися у цьому треба все розкласти по пунктам.
1. Ми живемо не в демократичній державі де влада належить народу. І де всі рівні у своїх правах і можливостях. У нас по факту кланове суспільство, де каста можновладців живе за принципом — своїм все, іншим — навіть не закон, а беспредєл.
2. Ми найняли на роботу державний арарат за наші податки, щоб вони нам своїм ефективним державним управлінням забезпечили — безпеку, добробут і рівень життя завдяки економічним свободам і конкурентноздатній економіці. А також забезпечили нам захист наших прав і свобод. Це стандартні функції влади.
Вони це зробили?
Так вони заберечили все це, але собі. Забезпечили собі корупційну ренту і свій добробут, свої капітали і свої активи, але не громадянам країни.
3. Коли на країну напав агресор вони виконали свій обов’язок — першими пішли захищати державу? Бо давали, на відміну від пересічних громадян, присягу і мали забезпечення з бюджету. Депутати, прокурори, судді, податківці, митники силовики, величезна армія чиновників. Вони всі на фронті з іх синами і родичами?
Щось я не побачив в урядовому кварталі написів на дверях: міністерство закрито, всі пішли на фронт.
А хто пішов? Громадянське суспільство — 700 000 добровольців у перші місяці війни.
А знаєте скільки в Україні людей знаходятся в системі державного управляння? На всіх рівнях — від центру до регіонів? 1 800 000. В десятки разів більше ніж в будь якій розвинутій демократичній державі. За роки незалежності в Україні відбувалися паралельно два процеси — зменшувалася чисельність населення і збільшувалась чисельність працівників державних органів, як і кількість самих державних установ. І всі вони зараз під бронею.
А що під час війни влада запропонувала населенню? Стати разом з нею на захист країни? Ні. У представників влади — бронь. І зростання зарплат більше ніж на 60%. А простолюдинам, у кого немає грошей відкупитися від владних опричників з ТЦК — бусіфікація. Це країна рівних можливостей? Рівних прав і свобод? Силовики воювати з ворогами, якщо вірити словам міністра МВД, не навчені. Зато простий селянин, чи офісний працівник, якого відловили на вулиці — навчений.
В такому розкладі, чому Портников заперечує право громадян спитати: чому наша влада не виконала свого обов’язку і не пішла на фронт захищати від ворога придбаний, в ході корупційної експлуатацїї національних активів за 30 років, свій добробут? Де ви бачили в світі таку рівність? Простих людей відловлюють і бусіфікують захищати безпеку бюрократів, що вважають себе новими аристократами.
Портников завжди був служителем, цього корумпованого правлячого класу. І завжди вважав себе представником інтелектуальної еліти на службі у еліти політичної.
Я пам’ятаю його дописи на захист корупції, як нормального явища, що забезпечує демократію і нормальну роботу економіки в українських реаліях
А зараз він також став на захист права можновладців не захищати країну, а замість себе слати на смерть простих людей. Начеб-то це вимоги демократії.
А коли його слова викликали природне обурення — тут звично треба верещати, що це спланована з москви компанія по цькуванню світоча інтелектуальної думки і головного патріота інформпростору.
Це не новий прийом. Пам’ятаю коли почалася критика брехні і корупції попереднього хазяїна Портникова і люди почали виходити на протести проти Порошенко, влада теж придумала план «шатун». В суспільстві цей недолугий хід влади висміяли. Особливо, коли заявили, що Саакашвілі, який очолював протести, фінансується ФСБ.
Це давня традиція всіх українских влад і політичних діячів — звинувачувати у бідах країни не систему тотальної несправедливості яку вони створили, не корупцію влади, не помилки і злочинну недбалість можновладців, не небажання вирішувати складні завдання, що підкидує доля нашій країні для тих хто її очолює. Звинувачують тих, хто на це боляче реагує і виносить своє занепокоєння і критику в інформаційний простір і на суспільне обговорення.
Дуже легко нав’язати суспільству заміну причин і наслідків. Хто винен? Можновладець, який краде, або не виконує свої обов’язки і це дає резонансні картинки для ворожої пропаганди. Чи блогер, незаангажований журналіст, небайдужий громадянин, що викриває владну корупцію і критикує злочини тих, хто повинен забезпечити країні ефективне управління?
Якщо вірити Портникову — винні ті, хто наважується все це інформаційне сміття не сприймати, викривати і критикувати.
Минулого тижня побачив уривок абсолютної ху*їти, яка пролунала з вуст Віталія Портнікова. Спочатку трохи підгорів і думав відреагувати, а потім дав собі спокій через те, що не мав бажання і часу для срачу.
Якби тоді відреагував, то сьогодні був би «елементом інформаційної кампанії проти Віталія Портнікова». Саме такі повідомлення я читаю сьогодні.
Але почну спочатку. Я відверто не сприймаю цю особу з часів коли він просував політично вмотивований шлак про «парламентську республіку». Шлаковості цьому шлаку додавав той факт, що шлак просувався в часи повного безпредєлу Гаді, Парасюка, Сімьона, Саакашвілі. Відтак, обриси «парламентської республіки без/з номінальним президентом» були надто яскравими, щоб не розуміти, що такі рішення просто знищать країну зсередини. На цьому цей «інтелектуал» для мене помер.
Тепер, коли я черговий раз читаю його переживання з приводу вбивства росіянами Зеленського, завжди згадую ту парламентську республіку в якій вапщє не було проблем з існуванням президентської посади. Ггг.
Водночас я визнаю, що деякі з його фраз були влучними і хорошими. І це не про знамениту розмову з якоюсь рижою куркою з боліт, якою всі пишались. Не знаю чим там було пишатись. Бо смерділо це черговим приступом нікчемності, синдромом «меншого брата» і шизухою. Коли чувак на мові «старшого брата» розказує швабрі, яка є ніким навіть у власній країні, щось типу «відє*біться від нас». Такого типу заяви може й були актуальними в 2014, але не в 2024, після 10 років війни
А головне: а нах з ними взагалі спілкуватись? Про що? От мені реально це огидно. Огидно не просто спілкуватись, а й навіть слухати як якийсь «умний» українець «попустив» чергового валянка в російському чаті.
Але то таке.. вибачайте за офтоп. Дещо з міркувань Портнікова іноді (дуже рідко таке мені трапляється в стрічці) має сенс.
Водночас минулого тижня я бачив абсолютну ху*їту.
Де тіп зі схрещеними ногами намагався грати в аристократа, розказуючи що в демократіях за державу повинен гинути нижчий клас. Якщо ми хочемо щоб гинули аристократи, то маємо повернутися в феодалізм.
Не дослівно, але по суті.
Більшої і тупішої ху*їти я не чув давно.
А зараз читаю пости «я підтримую Віталія Портнікова» в цьому контексті.
А можна запитати: що саме ви підтримуєте?
Те що в демократіях за державу повинні гинути не аристократи, а нижчий клас?
Ну по-перше, в демократіях немає аристократії в середньовічному розумінні. Бо в демократіях влада змінна. Колишній прем’єр Австрії Курц, який кілька років тому здобув грандіозну перемогу на виборах, після відставки працював в одній компанії з моїм знайомим. Поки його не засудили. Курца. То до якого класу тепер належить Курц?
По-друге: вам фотки Британської королеви часів Другої світової війни показати? Звісно, королева не була в окопах, але як і все суспільство, як і всі класи суспільства, працювала на перемогу.
По-третє: якщо ми говоримо про аристократію в демократичних країнах, аристократичні традиції, то повага до аристократичних родин зумовлена, великою мірою, дотриманням ними певного кодексу честі. А основою цього кодексу, в багатьох випадках була військова служба. Інакше кажучи, англійські сери, лорди, всі ці поважні люди походять з родин, члени яких своєю кров’ю століттями доводили вірність Британській імперії.
Теперішній і майбутній король Британії служили в британській армії.
Ба, значна частина американських політиків не просто служила в армії, а була в гарячих точках. Армія там є необхідною сходинкою в політику. Навіть при Трампі.
По-четверте: в Україні відсутня аристократія як клас. Те що існує — це гнилий, тупий і смішний симулякр у вигляді довбойоба з повними кишенями кривавих грошей, губами в вигляді двох сердельок, з пірамідкою Гордона замість мозку і життєвою ціллю купити нову сумку Біркін. Це такий збірний образ «української аристократії».
По-перше тому, що цей клас не мав з чого формуватися. По-друге: 95+% насправді багатих і впливових людей сформувались навіть не з сірих, а з чорних схем перерозподілу радянської власності і політичних схем, які щонайменше включали грабунок і хабарництво. І це продовжується.
Про яку аристократію в Україні йде мова? Це буряна аристократія чи хто? Чи може весільні фотографи, чиї мами-пенсіонерки купляють вілли під час війни?
І по-п’яте, й найголовніше.
Одною з складових мотивації є класова соціальна мотивація, в процесі якої людина крокує через соціальні класи. Й війна має і мусить бути ліфтом для таких людей.
Людей, яких хапають на вулиці, позбавляючи їх волі і безвольно кидаючи в бій за дім лісника — позбавили цієї мотивації назавжди, як і мільйони інших, які це спостерігають. Всі ці люди більше не вірять в справедливість, в те що за їхні заслуги, за їхню кров, вони отримають повагу і нагороду.
Такий спосіб мобілізації й відвертої соціальної несправедливості — вбив мотивацію мільйонів людей.
Які тим більше не вірять в майбутнє на фоні того, коли інші сміються їм в обличчя ті, чий тато прокурор, суддя чи депутат, збагачується при цьому шаленими темпами, рухаючись кар’єрними сходинками, по яких би мали йти інші люди.
Соціальна, класова мотивація, яка могла б відіграти значну роль в процесі війни просто зруйнована вщент і працює проти перемоги. Єдина мотивація на якій тримається армія — історичні аспекти і розуміння до чого це приведе якщо здатися.
І тут спускається х*уй з гори, схрещує ноги і пи*здить, що «так і має бути». Тому що демократія, аристократія і феодалізм. Тому ти повинен загинути за «аристократа» прокурора чи суддю. А не хочеш, то давай в феодалізм.
Тому не дивно, що цьому «інтелектуалу» справедливо накидали повне защекання пісюнів. Накидали можливо грубо і не дуже аргументовано, але повною доносячи головну суть. Бо люди відчувають, що скажете не є правильним, справедливим, так не є і так не має бути.
І останнє: це стосується не тільки цього випадку.
Інформаційні атаки — це коли чувак привозить допомогу на фронт, а якесь ху*йло порепане за вкрадені гроші вигадує, що в чувака куртка за мільйон і всі навколо зайняті обсиранням чувака, його «дорогої» куртки, замість того щоб дякувати чуваку.
Нести тупу ху*йню і отримати за це торбу пісюнів — це не «інформаційна атака». Це реакція на твою тупу ху*йню. З якої ти маєш зробити висновки, щоб таке більше не повторювалося.
Бо тупу ху*йню несуть всі, тільки дехто з часом починає вірити в свою ексклюзивність і аристократизм настільки, що консервується в цій тупій ху*йні і замість мозку в нього виростає пірамідка Гордона з губами розміром в сердельки.
Одною з ознак цього процесу є воювання з «російськими ботами», чи порошенківськими ботофабриками, які тебе образили після твоєї тупої хйні. Бо якщо ти не можеш адекватно відповісти боту (за замовчуванням щось з простим рівнем інтелекту), то гріш тобі ціна і нєх*уй тобі робити в публічній сфері.
Mason Lemberg
Проблема Портнікова не в тому, що він якось нечітко висловився. Він все сказав доволі прямо і зрозуміло. Насправді, його проблема в тому, що його слова і вчинки — принципово розходяться. Адже закликаючи інших йти на війну і гинути, Портніков сам на війну не поспішає.
І саме такий його цинізм підняв великий пласт обурення у соцмережах. Оскільки, за три роки великої війни суспільство втомилося від колосальної соціальної несправедливості. Коли наша так звана еліта (вчорашня і сьогоднішня) вкупі з «патріотичними» блогерами та журналістами топлять за війну не з окопів. А зі студій телемарафону й затишних коворкінгів десь у тилу.
Саме тому «свідома медіаспільнота» так гучно заволала на захист Портінкова, оскільки ті, хто насмілився його критикувати поставили просте запитання: «Ти закликаєш інших воювати? Чого ж ти сам досі не на війні?».
Бо, чесна відповідь на це питання красномовно свідчить, що ми досі живемо у феодальному, кастовому суспільстві. Де простолюдини мають військову повинність, і обов’язок загинути. А так звана «еліта» (владна та «інтелектуальна») має привілей насолоджуватись життям і повчати нижчі верстви як їм треба «родіну любіть.»
