Перемир’я зафіксує поразку України, а встановлення чітких термінів служби можливе лише теоретично, однак на практиці, з огляду на виклики війни – це нереально. Так вважає генерал Віктор Муженко, головнокомандувач ЗСУ часів президенства Петра Порошенка у 2014-19 роках.
У великому інтерв’ю для Радіо Свобода Муженко ділиться своїм баченням ситуації на фронтах: він вважає, що Покровськ має великі ризики опинитися в блокаді, що призведе до втрати Україною всієї Донецької області.
Генерал розмірковує над викликами наступного року, серед яких – мобілізація, якісна підготовка резервів, зміна системи управління військами. Іронізує з приводу генералів, що звільнилися з війська через ВЛК, серед яких, зокрема, Валерій Залужний і ексначальник Генштабу Сергій Шаптала: «Виникає така думка, що армією керували непридатні», чи то жартома чи то всерйоз, констатує Муженко. Генерал, однак, уникає прямої оцінки роботи чинного головкома: «Він може себе увіковічити як головнокомандувач ЗСУ, який зупинив російську агресію», каже Муженко, відповідаючи на запитання про авторитет Сирського серед військових.
Колишній головком переконаний, що до пониження мобілізаційного віку «ми прийдемо», і висловлює сумніви щодо ідеї Володимира Зеленського загнати генералів в окопи.
———
Нове інтерв’ю Муженка доповнює його аналіз дій військового керівництва з лютого 2022 року. А загалом всі інтерв’ю генерала варто розглядати як енциклопедію, в якій можна знайти відповіді на всі хвилюючі запитання, які зараз піднімаються в гарячих дискусіях. Муженко відрізняється глибокою обізнаністю у всіх сферах життя, системним поглядом на всі проблеми, а також надзвичайною прямолінійністю, яка інколи навіть шкодила йому. І саме ця прямолінійність і незгода завертати гірку правду у блискучі обгортки є надзвичайно цінною в нашій ситуації, бо допомагає зачарованим в рожевих окулярах хоч на мить скинути їх і побачити те, від чого вони ховаються. Інтерв’ю Муженка варто передивитись цілком і по кілька разів повертатись до них. В крайньому інтерв’ю мене зачепили наступні думки генерала:
1. Зміна генералів, розпочата Залужним і продовжена Сирським, шкідлива. На початку вторгнення нею старались замаскувати свої проколи, але це підриває міць ЗСУ.
2. Содоль досвідчений комбриг, який з позитивного боку проявив себе за часів командування Муженком. Його звільнення – це наслідок політики створення громовідводів для суспільства.
3. Звільнення із лав ЗСУ через ВЛК – це також шкідлива практика, яка б’є по авторитету ЗСУ, оскільки викликає в українців думку, що армією керують непридатні.
4. Муженко знову зупинився на проблемі управління ЗСУ, яку потрібно було негайно змінювати з перших днів повномасштабного вторгнення.
5. Мобілізацію повинна проводити вся вертикаль влади, яка самоусунулась. Бусифікація – наслідок усунення влади від покладених на неї обов’язків мобілізації. Якщо влада не буде виконувати своїх обов’язків, то прийдеться знижувати мобілізаційний вік. Муженко пропонує провести в силових відомствах ротацію – поновити на роботі відставників, а молодих відправити на ЛБЗ.
6. З Курська треба було виходити відразу, поки не було стягнуто туди сили рашею. Зараз відходити не можна, бо стягнуті сили підуть в Україну з півночі.
7. Фронт не посипався. Це стверджує і генерал Назаров. Муженко вірить, що Сирський здатний зупинити ворога і почати звільнення України.
8. Оцінку роботи Залужного слухати самостійно з десятої хвилини. В ній Муженко критикує ГК за Харківську операцію, яка не завершилась укріпленням ЗСУ після раптової деокупації і відведенням штурмових підрозділів для наступу в іншому місці. Ще критикує Київську і Херсонську операцію, яка не завершилась розгромом ворожого угрупування на Херсонщині. А контрнаступу, на думку Муженка, взагалі не мало бути, бо справа навіть не в проколах планування, а в тому, що замість контрнаступу потрібно було формувати резерви. Наслідок контрнаступу – це проблеми 2024 року.
Таким чином генерал розкрив страшні тенденції в ЗСУ, які підривають нашу спроможність чинити спротив ворогу – звільнення через ВЛК, створення таранів для погрому верхівки ЗСУ, відсутність дієвого управління ЗСУ, небажання влади займатись мобілізацією. Їх потрібно усувати негайно, а в іншому випадку ми будемо і далі відступати.
